Постанова

від 11.04.2014 по справі 826/2972/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2014 року 10:43 № 826/2972/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 №30055368.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Варгус» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013, згідно якого ТОВ «Варгус» було створене з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво). За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру та податковий кредит сформовано позивачем протиправно. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №61 від 13.01.2014, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт №85/26-53-22-01-21-30055368 від 25.01.2014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛУЧ» (код ЄДРПОУ 30055368) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Варгус» (код ЄДРПОУ 38292767) за період з 01.07.2013 по 30.11.2013 (далі - акт №85/26-53-22-01-21-30055368).

Згідно висновків вказаного акту, відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень-серпень 2013 року в сумі 25 255,52 грн.

На підставі акту перевірки №85/26-53-22-01-21-30055368 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 №30055368, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 570,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «ЛУЧ» звернулось до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає не задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ТОВ «ЛУЧ» здійснює господарську діяльність з виробництва продукції: ліхтарі акумуляторні освітлювальні і сигнальні для залізничного транспорту, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи копії сертифікату відповідності №UA1.097.0010375-11, атестату виробництва від 31.01.2011 №UA3.097.0026-11, висновку державної санітарної-епідеміологічної експертизи від 16.12.2010 №05.03.02-07/100441, декларацій про відповідність продукції вимогам технічних регламентів від 27.12.2011 №UA.001/D/04254-11, від 27.12.2011 №UA.001/D/04255-11, сертифікату відповідності від 23.07.2012 №UA1.001.001519-12 з додатками (а.с. 175-182 Т. І).

Позивач також надав до матеріалів справи фотографії виробничих приміщень та продукції ТОВ «Луч» (а.с. 115-120 Т. І).

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності ТОВ «Луч» орендує приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20-А, на підтвердження чого позивач надав копії Договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту електродинаміки НАН України №69 від 31.12.2009, розрахунків орендної плати, актів приймання-передачі приміщень, Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю №69к від 31.12.2012, Угоди про продовження чинності Договору оренди від 31.12.2009 №69 та внесення до нього змін і доповнень від 31.12.2012, платіжних доручень щодо проведення розрахунків на виконання наведених договорів та угоди.

Відповідно до пояснень представника позивача, на підставі усної домовленості між ТОВ «ЛУЧ» та ТОВ «Варгус», останній здійснював постачання на адресу позивача корпусів до ліхтарів, лінз, проводів, пакетів, кнопок та інших комплектуючих до ліхтарів (далі - товари).

Позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених за результатами здійснення фінансово-господарських відносин між ТОВ «ЛУЧ» та ТОВ «Варгус», а саме:

- видаткової накладної №7 від 01.07.2013 на загальну суму 48 020,04 грн.;

- видаткової накладної №11 від 02.08.2013 на загальну суму 51 313,08 грн.;

- видаткової накладної №72 від 15.08.2013 на загальну суму 52 200,00 грн.;

- податкової накладної №7 від 01.07.2013 на загальну суму 48 020,04 грн.;

- податкової накладної №11 від 02.08.2013 на загальну суму 51 313,08 грн.;

- податкової накладної №72 від 15.08.2013 на загальну суму 52 200,00 грн.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи платіжні доручення про перерахування на банківський рахунок ТОВ «Варгус», відкритий у ПАТ «Терра Банк» №26003301067799 грошових коштів на загальну суму 54 100,00 грн.

За результатом здійснення зазначеної господарської операції позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 25 255,52 грн.

Судом було допитано в якості свідка директора ТОВ «ЛУЧ» ОСОБА_1, який пояснив, що товар ТОВ «Варгус» на адресу ТОВ «ЛУЧ» постачало власним транспортом, товар отримував та розвантажував він особисто руками. Скільки поставок здійснило ТОВ «Варгус» він не пам'ятає. Чи був підписаний письмовий договір з даним товариством також не пам'ятає, оскільки має велику кількість постачальників, з деякими договори підписувались, а з деякими - ні. Від ТОВ «Варгус» бачив тільки водія, який привозив товар, ким він є директором даного товариства чи іншою посадовою особою, йому не відомо. Зазначив, що на ТОВ «ЛУЧ» працює близько 14 осіб. Збут товару здійснюється на всій території України державним установам та юридичним особам.

Відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «ЛУЧ» з ТОВ «Варгус» дійшов висновку про відсутність реального характеру таких взаємовідносин, в обґрунтування чого посилався на обставини, встановлені Шевченківським районним судом міста Києва при розгляді кримінальної справи №761/22932/13-к та викладені у вироку від 24.09.2013.

Згідно вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 №761/22932/13-к, судом було встановлено, що у серпні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_3 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Варгус» (код ЄДРПОУ 38292767), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю . Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_3 за вчинення цих дій грошову винагороду. Приблизно в кінці липня 2012 року в денний час ОСОБА_2, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою прибув до нотаріальної контори, розташованої по вул. Солом'янській, буд № 5, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_3, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність , у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Варгус»; статут ТОВ «Варгус» (код ЄДРПОУ 38292767); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва. В подальшому ОСОБА_3, під керівництвом та безпосереднім сприянням ОСОБА_2, відкрив розрахунковий рахунок ТОВ «Варгус» (код ЄДРПОУ 38292767) № 26001200101848 у АТ «КБ «Союз» (МФО 380515) та №26003301067799 у ПАТ «Терра Банк» (МФО 380601). Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Варгус» (код ЄДРПОУ 38292767) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали . (а.с. 97 Т. І)

На підставі обставин, встановлених Шевченківським районним судом міста Києва стосовно реєстрації та діяльності ТОВ «Варгус» з метою прикриття незаконної діяльності без фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, відповідач дійшов висновку про протиправне включення ТОВ «ЛУЧ» до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 25 255,52 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Варгус», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму.

З метою отримання інформації щодо набрання законної сили вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к, судом було направлено судовий запит від 03.04.2014 №826/2972/14 до Шевченківського районного суду міста Києва.

У відповідь на даний запит надійшов лист від 07.04.2014 №13877/14-Вих/1-кп/761/776/2013/кК/20, згідно якого вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к щодо засудженого ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частини 1 статті 205, частини 5 статті 27, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України, набрав законної сили 30.10.2013.

У відповідності до пункту 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У наданих позивачем до матеріалів справи копіях первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Варгус», особою, що підписувала первинні документи від зазначеного товариства зазначено ОСОБА_3

Однак, враховуючи обставини, викладені у вироку суду по кримінальному провадженню №761/22932/13-к, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_3 не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Варгус», а операції здійснені ним від імені даного товариства не мали реального характеру, а були здійснені з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Наведені обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів ТОВ «Варгус» позивачу фактично не мали реального характеру та не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами.

Таким чином, наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може спричиняти будь-які пов'язані з цим правові наслідки, в тому числі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

ТОВ «Варгус» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість з метою проведення фіктивних безтоварних операцій, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

За таких обставин, виписані від імені ТОВ «Варгус» податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Отже, віднесення до податкового кредиту, відображених у таких податкових накладних сум податку на додану вартість, є безпідставним.

Щодо посилання позивача на документи, які підтверджують реальність здійснення ним господарської діяльності з виготовлення ліхтарів, суд зазначає, що надані позивачем документи є доказом виключного того, що ТОВ «ЛУЧ» здійснює діяльність з виготовлення ліхтарів, однак не є належним та допустимим доказом того, що ТОВ «Варгус» здійснювало постачання на адресу позивача комплектуючих до таких ліхтарів. Крім того, директор ТОВ «ЛУЧ» посилався на велику кількість постачальників.

Посилання позивача на постанову старшого прокурора прокуратури Подільського району міста Києва від 29.01.2014 про закриття кримінального провадження в частині суд відхиляє, оскільки даною постановою закрито в частині кримінальне провадження №1201311007006449, яке розпочато за фактом підробки невстановленими особами електронних платіжних доручень ТОВ «Варгус», тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 200 Кримінального кодексу України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Вказана постанова про закриття кримінального провадження в частині не є належним та допустимим доказом реальності господарських операцій між ТОВ «ЛУЧ» та ТОВ «Варгус». Інших беззаперечних доказів реальності фінансово-господарських відносин позивача з вказаним контрагентом суду не надано.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу про завищення позивачем заниження податку на додану вартість за періоди липень-серпень 2013 року на суму 25 255,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 №30055368 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 570,00 грн. є правомірним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ» (код ЄДРПОУ 30055368) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський