Рішення

від 15.04.2014 по справі 914/606/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа № 914/606/14

За позовом: Приватного підприємства "Новий Дизайн", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 22 591,74 грн., з яких 17 150,00 грн. - основного боргу, 1 715,00 грн. - штрафу, 1 726,74 грн. 25% річних

Суддя Деркач Ю.Б.

За участю представників:

від позивача: Навроцький А.І - представник (Довіреність б/н від 31.01.2014р.)

від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством "Новий Дизайн", м. Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 22 591,74 грн., з яких 17 150,00 грн. - основного боргу, 1 715,00 грн. - штрафу, 1 726,74 грн. 25% річних.

Ухвалою суду від 24.02.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.03.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2014р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач у судове засідання 11.03.2014р. явку повноважного не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали про порушення провадження від 24.02.2014р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.03.2014р. розгляд справи відкладено на 15.04.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2014р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач у судове засідання 15.04.2014р. повторно явку повноважного не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Докази вручення ухвал суду від 24.02.2014р. та від 11.03.2014р. відповідачу станом на 11.03.2014р. в матеріалах справи відсутні.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з ЄДРЮОФОП від 12.03.2014р., відповідно до якого місце проживання відповідача зазначено таке ж як і в позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом Львівської області виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

26.06.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір про поставку обладнання, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов"язувався поставити та передати у власність відповідача торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування, а відповідач зобов"язувався сплатити вартість товару, а також, прийняти товар у позивача.

Ціна товару погоджується сторонами та вказується у рахунках на оплату товару та видаткових накладних та/або актах приймання - передачі товару (п. 2.1 Договору).

Сторони узгодили в п. 3.1 договору, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок позивача протягом семи календарних днів з дати поставки (підписання видаткової накладної та/або акту приймання - передачі товару).

На виконання умов Договору про поставку обладнання від 26.06.2013р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000175 від 06.08.2013р. на загальну суму 17150,00грн., долученою до матеріалів справи.

04.09.2013р. сторони уклали угоду про порядок погашення заборгованості, відповідно до якої відповідач визнав в повному обсязі заборгованість по оплаті поставки товару, який оформлений договором від 26.06.2013р., рахунокм - фактурою №СФ0000177 від 26.06.2013р. та видатковою накладною №РН-0000175 від 06.08.2013р. перед позивачем, що утворилась станом на дату підписання даної угоди на суму 17150,00грн.

Пунктами 1.2, 1.3 вказаної угоди від 04.09.2013р. сторони узгодили, що відповідач зобов"язувався починаючи з 26.09.2013р. щотижня перераховувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в рахунок погашення основної суми заборгованості, за якою наступив строк оплати, а саме, 26.09.2013р. - 1150,00грн., 03.10.2013р. - 2000,00грн., 10.10.2013р. - 2000,00грн., 17.10.2013р. - 2000,00грн., 24.10.2013р. - 2000,00грн., 31.10.2013р. - 2000,00грн., 07.11.2013р. - 2000,00грн., 14.11.2013р. - 2000,00грн., 21.11.2013р. - 2000,00грн.

Проте, як стверджує позивач, відповідач порушив умови вищевказаних договорів та не розрахувався з позивачем за поставлений товар.

Відповідач проти вимог позивача належним чином не заперечив в ході судового розгляду, доказів зворотнього суду не надав.

В порядку досудового врегулювання спору, 22.10.2013р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення забогованості за отримані товари, яка залишена останнім без відповідаі та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати, ПП "Новий Дизайн" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17150,00грн. основного боргу.

Крім того, позивач згідно умов п. 4.3 угоди від 04.09.2013р. нарахував відповідачу 1726,74 грн. 25% річних та п. 4.2 угоди від 04.09.2013р. - 1715,00 грн. - штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором про поставку обладнання від 26.06.2013р. виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, умов угоди про порядок погашення заборгованості від 04.09.2013р. не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 17150,00грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1726,74 грн. 25 процентів річних від простроченої суми суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 4.3 угоди про порядок погашення заборгованості від 04.09.2013р. передбачено, що після першого порушення відповідачем будь-якого граничного строку сплати частинами суми основної заборгованості, передбаченої у п.п. 1.1 та 1.3 даного договору (повне чи часткове прострочення оплати), сторони будуть розуміти, що строк оплати по даному договору настав по всіх неоплачених (частково неоплачених) платежах основної заборгованості на наступний день після порушення будь-якого граничного строку оплати заборгованості (повної чи часткової) та з цього дня відповідач зобов"язаний сплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцять п"ять процентів річних, які нараховуються на суму всіх неоплачених платежів основної заборгованості за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 25% річних за прострочення виконання, суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача та стягнути з відповідача 1726,74 грн. 25 % річних.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1715,00грн. штрафу від простроченої суми суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Оскільки, п. 4.2 угоди про порядок погашення заборгованості від 04.09.2013р. сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 1715,00грн. штрафу.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Новий Дизайн" (79040, м. Львів, вул. Патона, 15/18, ідентифікаційний код 33533346) 17150,00 грн. основного боргу, 1715,00 грн. штрафу, 1726,74 грн. 25% річних та 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.04.2014р.

Суддя Деркач Ю.Б.