Постанова

від 11.04.2014 по справі 815/1797/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1797/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого по справі судді Бжассо Н.В.

за участю секретаря Музика І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі про стягнення заборгованості в розмірі 2 116, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі, за результатом якого позивач просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суму витрат з виплати і доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальну суму 2 116, 38 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги наступними доводами.

Як зазначає позивач, відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003 року № 5-4, постановою правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 04.03.2003 року № 4, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі було направлено відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.08.2013 року по 01.03.2014 року, які були підписані з розбіжностями на загальну суму 2 116, 38 грн., оскільки відповідачем не було прийнято до заліку для відшкодування суми основного розміру пенсій, призначених: ОСОБА_2 (заборгованість нарахована за період з серпня 2013 року по лютий 2014 року включно) та ОСОБА_1 (заборгованість нарахована за період з серпня 2013 року по лютий 2014 року включно), що обґрунтовано тим, що каліцтво зазначених осіб відбулось на підприємстві, що не розташовано на території України.

Позивач вважає, що вимога управління щодо відшкодування Фондом основного розміру пенсії, призначеної ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи зі змісту національного та міжнародного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, за аналізом якого, якщо пенсію призначено на території України, механізм відшкодування має відбуватись також за законодавством України, тобто за рахунок коштів відповідача, без урахування того факту, що страховий випадок відбувся на підприємстві, що не розташовано на території України.

В ході судового розгляду, позивач надав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, обґрунтовуючи свої доводи обставинами, викладеними в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. Так, відповідач наголосив, що Порядок № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні, у зв'язку з чим Відділення не є належним відповідачем. По суті заявлених вимог, відповідач пояснив, що

особи, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав СНД після 01.04.2001 року (тобто з дня набрання чинності Закону України № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності») не мають статусу застрахованої особи, яка має право на відшкодування від нещасного випадку на підставі Закону України № 1105. Крім того, для проведення відшкодувань страхових виплат в обґрунтування понесених витрат, в розпорядженні Відділення мають бути відповідні документи (оригінал акта про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (форма Н-5), довідка про групу інвалідності, виписка з акту огляду МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та інші), які в свою чергу від Пенсійного фонду до Відділення не передаються, за відсутністю у остатнього визначених законом повноважень на передачу пенсійних справ. З урахуванням викладеного, відповідач посилається на відсутність нормативно-правового підґрунтя для проведення відшкодування сплачених Пенсійним фондом страхових виплат, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити, а розгляд справи провести за відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження.

Справа розглядається в поряду письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, на підставі дослідження наданих до суду актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, актів розбіжностей і списку осіб, справи яких не прийняті до заліку за період з 01.08.2013 року по 01.03.2014 року, по відшкодуванню сум основного розміру пенсій, призначених ОСОБА_2, ОСОБА_1 (каліцтво на підприємствах що розташовані на території СНД-РФ), утворилась заборгованість у розмірі 2 116, 38грн.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Основи)) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі-Закон №1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Частиною 2 статті 2 Закону України № 1105-XIV встановлено, що особи право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасних випадків відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення від 13.031992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку відшкодування витрат, розробленого та затвердженого ПФУ і Фондом відповідно до Закону № 1105-XIV та законів України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та "Про пенсійне забезпечення", відшкодуванню Фондом підлягають, зокрема, виплачені суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика.

Посилання відповідача, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог відсутність у відповідача оригіналу акту про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акту про розслідування нещасного випадку (форма Н-5), довідки про групу інвалідності, виписки з акту огляду МСЕК є безпідставним, оскільки правомірність призначення пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_1 в установленому законом порядку позивачем не оскаржувалась, а відсутність зазначених документів може бути підставою лише для оскарження правомірності призначення пенсії, а не суми заборгованості з відшкодування виплат.

У зв'язку із наведеним позовні вимоги щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві є законними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11,70, 71, 86, 122, 128, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі про стягнення заборгованості в розмірі 2 116, 38 грн.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі (код ЄДРПОУ 25933046) суму витрат з виплати і доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальну суму 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн. 38 копійок.

Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Суддя Н. В. Бжассо

випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі (код ЄДРПОУ 25933046) суму витрат з виплати і доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальну суму 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн. 38 копійок.