Ухвала

від 15.04.2014 по справі 805/1312/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року справа №805/1312/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О.,

секретар Гайдіс С.І.,

за участю представників сторін : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ХАУЗ "АКС" Нестерова Ю.О., Шекоян К.Г., Східної митниці Міндоходів Кострикіної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 р. у справі № 805/1312/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ХАУЗ "АКС" до Східної митниці Міндоходів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 р. у справі № 805/1312/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд хауз АКС» до Східної митниці Міндоходів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Скасовано рішення Східної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 700000002/2013/000121/12. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Східної митниці Міндоходів № 700000002/2013/00271 від 25 грудня 2013 р. Зобов'язано Східну митницю Міндоходів повернути на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ХАУЗ «АКС» (р/р 260050600009068 у ДРУ КБ «Приватбанк» м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 32804896) фінансову гарантію у сумі 110 206 (сто десять тисяч двісті шість) грн. 54 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ХАУЗ «АКС» (код ЄДРПОУ 32804896) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 21 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Східна митниця Міндоходів, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено , що між позивачем (покупець) та компанією BRAND NEW STATIONERI CO., LIMITED (Китай) (продавець) був укладений контракт від 20 березня 2013 року № 200313 купівлі-продажу продукції (а.с.21-25), номенклатура, ціна, якої визначені у додатку до зазначеного договору. Згідно п.4, п.6.1 контракту оплата здійснюється банківським переказом на валютний рахунок продавця після відвантаження товару . Покупець приймає товар у перевізника на митному складі в Донецьку.

23 грудня 2013 року на адресу ТОВ «ТРЕЙД ХАУЗ «АКС» надійшов вантаж: папки та файли пластикові від постачальника BRAND NEW STATIONERY CO.,LIMITED.

24 грудня 2013 року декларантом ТОВ «ТРЕЙД ХАУЗ «АКС» була надана митна декларація № 700130000/2013/023848, у якої за першим методом ТОВ «ТРЕЙД ХАУЗ «АКС» визначило митну вартість: 305 684, 13 гривень (38243,98 USD), що є сумою контракту та включає до себе транспортні витрати виробника.

Для підтвердження заявленої у митної декларації № 700130000/2013/ 023848 від 24 грудня 2013 року, та обраного методу декларантом позивачем надано наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 200313 від 20.03.2013 р.;

- рахунок-фактура (інвойс) від 07.11.2013р. № В20131107;

- платіжний документ щодо сплати товару за ціною договору від 20.12.2013р. №0408004;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 4491 від 21.12.2013 р.;

- коносамент від 15.11. 2013р. №JMNODS 100048;

- пакувальний лист від 07.11.2013р.№ В20131107;

- доповнення до договору від 15.09.2013р. № 2;

- сертифікат про походження товару форми А від 08.11.2013р. № G13470ZC44397273.

Під час опрацювання документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, відповідач дійшов висновку, що документи мають розбіжності, а саме: у графах №1 та №12 сертифікату про походження товару форми А від 08.11.2013 № G13470ZC44397273 зазначено фірму SHENZHEN DAYITONG TRAIDING CO., LTD (а.с.32).

24 грудня 2013 р. позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, про що був зроблений відповідний запис на зворотньому боці декларації митної вартості (п.2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіна України від 24.05.2013 р. №599, зареєстровано в Мінюсті 18.06.2012 р. за №984/21296).

Відповідно до запису на декларації митної вартості 25.12.2013 декларантом надані документи, що зазначені первісно в гр. 44 митної декларації № 700130000/2013/029848 від 24.12.2013 р., які не подавались одночасно з митною декларацією та зберігались у Декларанта на момент подачі декларації.

25 грудня 2013 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості і 700000002/2013/000121/12, яким визначив митну вартість у розміру 856 716, 83 гривень (107183,39 USD) (а.с.14-15) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/0027 (а.с.12-13).

Таким чином, Східною митницею Міндоходів прийняте рішення про коригування митної вартості від 25.12.2013 р. №700000002/2013/000121/2 та застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2 ґ - резервний.

26 грудня 2013 року, на підставі ч. 7 ст. 55 Митного Кодексу України, позивач надав декларацію № 700130000/2013/023981 та випустив товар у вільний обіг із сплатою фінансової гарантії (грошова застава) у сумі 110 206,54 грн. платіжним дорученням № 3485 від 26.12.2013 р.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновкком суду першої інстанції стосовно того, що в спірних правовідносинах позивачем для митного оформлення було надано всі документи, передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, та на вимогу митного органу додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зокрема банківські платіжні документи на оплату спірного товару за ціною договору. Отже, підставою для застосування другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ - резервний за поясненнями відповідача є зазначення у графах №1 та №12 сертифікату про походження товару форми А від 08.11.2013 р. № G13470ZC44397273, де поряд з експортером також вказана фірма SHENZHEN DAYITONG TRAIDING CO., LTD (а.с.32).

З цього приводу суд зазначає, що вимоги щодо оформлення декларацій - сертифікатів про походження товару форми за формою «А» - визначені Протоколом про внесення змін і доповнень до Правил визначення походження товарів країн, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій, передбачених Угодою про Правила визначення походження товарів країн, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій від 12 квітня 1996 року, який ратифікований Законом України від 04.02.2004 №1432-IV. Відповідно до норм вищенаведеного нормативного акту у графі 1 сертифікату зазначаються найменування й адреса особи, яка є експортером (постачальником) товару (продавця товару за контрактом або іншої особи, якщо їй передані права на поставку товару, у тому числі виробника товару).

За таких обставин суд враховує, що відповідно до зазначених Правил у сертифікаті вказаний контрагент позивача за контрактом купівлі-продажу від 20 березня 2013 року № 200313, а саме - BRAND NEW STATIONERY CO.,LIMITED. Отже, вказаний сертифікат відповідає вимогам Правил визначення походження товарів, оскільки наявність у такому сертифікаті поряд з безпосереднім експортером назви іншого виробника продукції, не передбачена в якості обставини, що тягне певні правові наслідки.

Також, суд погоджується з доводами позивача, що вказані відомості не впливають на числові значення митної вартості, і не є підставою для відмови у митному оформленні за вказаною декларантом митною вартістю.

Крім того, походження товару від BRAND NEW STATIONERY CO.,LIMITED достатньо підтверджена документами, наданими з боку позивача при митному оформленні, до яких відноситься:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 200313 від 20.03.2013 р.;

- рахунок-фактура (інвойс) від 07.11.2013р. № В20131107;

- платіжний документ щодо сплати товару за ціною договору від 20.12.2013р. №0408004;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 4491 від 21.12.2013 р.;

- коносамент від 15.11. 2013р. №JMNODS 100048;

- пакувальний лист від 07.11.2013р.№ В20131107;

- доповнення до договору від 15.09.2013р. № 2;

- сертифікат про походження товару форми А від 08.11.2013р. № G13470ZC44397273.

З аналізу наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості - 2 ґ) та наявності підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, тобто, першого методу - за ціною договору.

За таких обставин підлягають скасуванню рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 700000002/2013/000121/12 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00271 від 25 грудня 2013 р.

Стосовно позовних вимог в частині повернення на рахунок позивача фінансової гарантії суд зазначає, що ст. 55 Митного кодексу України, в тому числі, містить наступні приписи:

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки питання визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості вирішено судовим рішенням, підлягають задоволенню і позовні вимоги про повернення на рахунок позивача фінансової гарантії.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 р. у справі № 805/1312/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 16.04.2014 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов