Ухвала

від 15.04.2014 по справі 805/16529/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року справа №805/16529/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г.,

Секретар судового засідання Гонтаренко М.Е.

За участі представника позивача - Долгих О.А. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача Кузьмичова Т.С. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 805/16529/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Донавторесурси" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 3082/10/23-213 від 28 лютого 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 3082/10/23-213 від 28.02.2013 року ДПІ у Київському районі м. Донецька, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити екологічний податок та штраф у розмірі 60 953,97 грн. (а.с. 3-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донавторесурси» задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 28.02.2013 року № 3082/10/23-213 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донавторесурси» суми грошового зобов'язання з екологічного податку на 60 953,97 грн. (у тому числі: за основним платежем - 56 612,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 341,71 грн.) (а.с. 70-71).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 74-75).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не застосовані норми ст. 18 Податкового кодексу України, а саме, податковим агентом визнається особа, на яку кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Податковим кодексом для платників податків.

Відповідно до п. 241.2. ст. 241 Податкового кодексу України (чинної на час спірних правовідносин) до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом. Тобто, виходячи із норм зазначеної статті позивач та його контрагент, обидва здійснюють оптову торгівлю та є податковими агентами.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Податковим кодексом визначено єдине виключення щодо податкових агентів, а саме суб'єкти господарювання, які придбали паливо в оптових продавців та здійснюють його роздрібний продаж. Тобто, лише такі суб'єкти звільняються від обчислення, утримання та сплати до бюджету екологічного податку під час реалізації палива.

Апелянт вказує на те, що позивач не відноситься до зазначеної категорії суб'єктів господарювання він був зобов'язаний сплатити до бюджету екологічний податок під час реалізації палива за три квартали 2011 року.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити постанову першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Донавторесурси» зареєстроване як юридична особа 20.01.2000 року Виконавчим комітетом Червоногвардійської районної ради м. Макіївки Донецької області, код ЄДРПОУ 30651563, та перебуває на податковому обліку відповідача (а.с. 5-7).

У період з 01 лютого 2012 року по 07 лютого 2012 року контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування екологічного податку за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, про що складено акт № 506/23-2/30651563 від 14 лютого 2012 року (а.с. 8-14).

Так, вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Донавторесурси» п. 240.2 ст. 240, пп. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241, пп. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 56 612,26 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 19 024,56 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 20 224,85 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 17 362,85 грн.

За наслідками розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення 3082/10/23-213 від 28 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем - 56 612,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 341,71 грн. (а.с. 16).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що працівники контролюючого органу, зробивши висновок про ненарахування та несплату екологічного податку Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Донавторесурси», не взяла до уваги той факт, що екологічний податок на реалізоване паливо, вже сплачений контрагентами позивача, що підтверджується відповідними накладними, які містяться в матеріалах справи, і зазначене не спростовано відповідачем.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України встановлено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Пунктом 241.1 ст. 241 Податкового кодексу України передбачено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Згідно з ст. 18 Кодексу податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом, для платників податків.

В той же час, відповідно до п. 241.2 ст. 241 Кодексу (чинної на час спірних правовідносин) до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що займаються його оптовою торгівлею).

Проте, розділ VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України не містить критеріїв визначення того, яка торгівля є роздрібною, а яка є оптовою. Не містить таких критеріїв і ст. 14 зазначеного кодексу, в якій визначені поняття для цілей оподаткування.

З аналізу п. 241.2 та інших положень ПКУ не вбачається, що позивач, як суб'єкт господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю паливом, зобов'язаний сплачувати разом із суб'єктом, який придбав це паливо та використовує його в своїй господарській діяльності, екологічний податок.

Як пояснив представник апелянта в суді апеляційної інстанції дійсно на законодавчому рівні на час спірних правовідносин з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року не було визначено поняття оптової торгівлі паливом.

Судова колегія звертає увагу на те, що п.4.1.4 ст. 4 Податкового Кодексу України встановлена, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Фактично, екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні. Виходячи з цього, екологічний податок є непрямим податком, який включається в ціну придбаного товару.

Таким чином, законодавцем передбачений наступний механізм стягнення екологічного податку: він повинен закладатися в ціну палива тільки на одному етапі руху товару в ланцюгу «виробник-оптовик-роздрібний торговець».

Якщо дотримуватися позиції, що обкладається податком кожний оптовий продаж палива, то порушується принцип недопустимості подвійного оподаткування, оскільки при кожному наступному продажі об'єкт оподаткування залишається тим самим - об'єм фактично використаного кінцевим споживачем палива.

Тобто, реальний платник екологічного податку, який безпосередньо забруднює атмосферу пересувними джерелами, буде багаторазово сплачувати податок в залежності від кількості разів перепродажу палива, що суперечить меті з якою вводився екологічний податок.

Як свідчать матеріали справи, позивач отримував паливо від контрагентів-постачальників за ціною, до якої вже включений та був сплачений екологічний податок. Отже, у даному випадку позивач не є податковим агентом в розумінні п. 241.2 Податкового кодексу України, що робить безпідставним прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 805/16529/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 805/16529/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 16 квітня 2014 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв