Ухвала

від 08.04.2014 по справі 820/12271/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 820/12271/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агробудсервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 820/12271/13-а

за позовом Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агробудсервіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Українсько-Російське товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АГРОБУДСЕРВІС" (далі по тексту - позивач, Українсько-Російське ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.11.2013 року №0000372204 видане ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 820/12271/13-а у задоволенні адміністративного позову Українсько-Російського ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Стягнуто з Українсько - Російського ТОВ фірми "АГРОБУДСЕРВІС" суму судового збору в розмірі 1552.0 грн. на користь Державного бюджету України.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 820/12271/13-а; прийняти нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.11.2013 року №0000372204 видане ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а також неврахування практики Європейського суду з прав людини. Зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв всупереч діючому законодавству. Вказав, що відповідач, до моменту складання акту перевірки, не повідомив позивача про наявність розбіжностей у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Стверджує, що вважав зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних отриману від продавця податкову накладну №6, тому не вбачав підстав для перевірки відомостей стосовно реєстрації податкових накладних в реєстрі при формуванні податкового кредиту. Таким чином, вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Українсько-Російського ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС".

Відповідач, у надісланих письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилаючись на порушення позивачем норм п.201.10, 201.6 ст.201, п.198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, вказав на неправомірність віднесення ним до складу податкового кредиту за вересень 2013 року суму ПДВ у розмірі 12700,00 грн. Таким чином, вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Українсько-Російське ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 24668932, з 17 квітня 1997 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у Київському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість з 07 березня 2000 року (а.с. 42-46).

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість Українсько-Російське ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 24668932) за вересень 2013 року, за результатами якої складений акт від 12.11.2013 р. за №948/20-31-22-04-07/24668932.

У вказаному акті перевірки податковий орган зробив висновок про порушення пунктів 201.10, 201.6 статті 201, пунктів 198.2 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України та зазначив, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за вересень 2013 року суму ПДВ у розмірі 12700,0 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що вказаний висновок відповідач обґрунтував тим, що до декларації за звітний податковий період - вересень 2013 року Українсько-Російським ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" подано реєстр податкових накладних, в який було включено податкову накладну отриману від ТОВ "Будівельна компанія "ЛУГЄВРОБУД" код ЄДРПОУ 38413707 від 10.09.2013 року №6 на суму 12700,0 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно даних АІС центрального рівня "Ведення Єдиного реєстру податкових накладних".

На підставі висновків вказаного акту перевірки 25.11.2013 року ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000372204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 15 875 грн., у тому числі за основним платежем на суму 12 700 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 175 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2013 року, Українсько-Російське ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" звернулось до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також з правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення.

Так, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до норм діючого законодавства України Українсько-Російське ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" було зобов`язано перевірити відомості щодо реєстрації податкових накладних в реєстрі при формуванні податкового кредиту. Крім того, позивач не скористався своїм правом додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника ТОВ "Будівельна компанія "ЛУГЄВРОБУД", яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважав, що отримав податкову накладну №6 від продавця з позначкою про включення останньої до Єдиного реєстру податкових накладних, а отже обов'язок щодо реєстрації виданих податкових накладних, відповідно до вимог податкового законодавства, покладено саме на продавця.

Колегія суддів вважає такі висновки позивача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

В пункті 6.1. Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379 зазначено, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х").

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Аналіз зазначених норм показує, що підставами включення до складу податкового кредиту сум за податковими накладними, які заповнені з порушеннями порядку та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, є надання їх до податкового органу із заявою та скаргою на такого постачальника.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що вищезазначеними нормами передбачений обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну, а обов'язком покупця є перевірка відомостей щодо реєстрації податкових накладних в реєстрі при формуванні податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок) визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Згідно з пунктом 8 Порядку передбачено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Пунктом 11 Порядку визначено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.06.2013 року між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "ЛУГЄВРОБУД" було укладено договір субпідряду №06/28, відповідно до умов якого покупець Українсько - Російське ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" замовив у продавця ТОВ "Будівельна компанія "ЛУГЄВРОБУД" проведення ремонтних робіт (а.с. 41).

В рамках виконання умов зазначеного договору субпідряду від 28.06.2013р., Українсько-Російським ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" отримано податкову накладну від 10.09.2013р. №6 (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна № 6 від 10.09.2013р. не зареєстрована в реєстрі, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних.

Колегія суддів вказує на те, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкових накладних в Єдиному реєстрі не надає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, Українсько-Російське ТОВ фірма "АГРОБУДСЕРВІС" не скористалося правом додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника ТОВ "Будівельна компанія "ЛУГЄВРОБУД", яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення №0000372204 від 25.11.2013 року.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було правомірно збільшено суми грошового зобов`язання, визначеного в оскаржуваному повідомленні-рішенні в загальному розмірі 15 875 грн.

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з Українсько - Російського ТОВ фірми "АГРОБУДСЕРВІС" суми судового збору в розмірі 1552.0 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0000372204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість, 14010100" в загальному розмірі 15875 грн., у тому числі за основним платежем на суму 12700 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3175 грн. діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, позовні вимоги Українсько - Російського ТОВ фірми "АГРОБУДСЕРВІС" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Агробудсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 820/12271/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.