Рішення

від 14.04.2014 по справі 910/3791/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3791/14 14.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМОНТАЖ КОТЛОВАНИ ФУНДАМЕНТИ БУДІВНИЦТВО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"

про стягнення 107063,82 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Стороженко Б.В. за довіреністю № 27 від 27.02.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМОНТАЖ КОТЛОВАНИ ФУНДАМЕНТИ БУДІВНИЦТВО" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" про стягнення 107063,82 грн. на підставі Договору підряду № 0708 від 07.08.2013 р., з яких: 104384,15 грн. основного боргу, 2007,61 грн. пені за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р., 463,29 грн. 3 % річних за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р. та 208,77 грн. інфляційних нарахувань за січень 2014 р.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд до вирішення спору по суті накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову 107063,82 грн., судового збору - 2141,28 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 15, код ЄДРПОУ 32912762) та знаходяться на рахунках - р/р 26006060403989 Філія "Розрахунковий центр" ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 320649.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору підряду № 0708 від 07.08.2013 р. позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені наведеним договором, втім відповідач виконані позивачем роботи оплатив не повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/3791/14 та призначено розгляд справи на 31.03.2014 р. об 10:00 год.

В судове засідання, призначене на 31.03.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 31.03.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, повідомленою позивачем у позовній заяві (04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб стосовно відповідача станом на 04.03.2014 р.

Разом з тим, в судовому засіданні 31.03.2014 р. судом було встановлено, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/3791/14, направлене на вищенаведену адресу місцезнаходження відповідача, було повернуто відділенням поштового зв'язку з довідкою ф.20.

За таких обставин, дослідивши додані до позовної документи, зокрема, Договір підряду № 0708 від 07.08.2013 р. та лист ТОВ "НОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" № 26/03 від 26.02.2014 р. на ім'я директора Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМОНТАЖ КОТЛОВАНИ ФУНДАМЕНТИ БУДІВНИЦТВО", суд встановив належність відповідачеві й іншої адреси, ніж зазначена у позовній заяві, а саме: 04077, м. Київ, вул. Дніпровська, 1-Г, кв. 44. У зв'язку з наведеним, суд прийшов до висновку про направлення відповідачеві процесуальних документів за вказаною адресою.

Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2014 р. підтримав заяву про забезпечення позову, яка була подана ним разом з позовною заявою. Заява позивача про забезпечення позову залучена судом до матеріалів справи та буде розглянута в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 31.03.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи неявку відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 31.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. відкладено розгляд справи на 14.04.2014 об 11:50 год.

В судове засідання, призначене на 14.04.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.04.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою 04077, м. Київ, вул. Дніпровська, 1-Г, кв. 44, при цьому отримання відповідачем ухвали суду від 31.03.2014 р. підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407701291690.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.04.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2014 р. підтримав заяву про забезпечення позову, яка була подана ним разом з позовною заявою.

В судовому засіданні 14.04.2014 р. здійснювався розгляд заяви позивача про забезпечення позову.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що до прийняття судом рішення по даній справі відповідач матиме реальну можливість вчинити будь-які дії, наслідком яких буде втрата відповідачем належного йому майна та коштів, що призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду по даній справі. При цьому позивач послався на лист № 26/03 від 26.02.2014 р., яким відповідач повідомив позивача про відсутність на поточних рахунках коштів на погашення спірної заборгованості, а відтак позивач вважає, що в разі задоволення судом позовних вимог, недостатність коштів у відповідача унеможливить виконання рішення суду в повному обсязі.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві ;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із змінами, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 2) (надалі - постанова пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16), відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Там же зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3 вищенаведеної постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У поданій суду заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивачем не наведено суду жодних достатньо обґрунтованих обставин, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів того, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач вживає заходи щодо виведення грошових коштів з розрахункових рахунків товариства та щодо відчуження майнових активів товариства на користь третіх осіб.

За таких обставин, позивачем не доведено суду ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення цього позову та невжиття заходів забезпечення позову згідно заяви позивача, а тому підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 31.03.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕМОНТАЖ КОТЛОВАНИ ФУНДАМЕНТИ БУДІВНИЦТВО" (підрядник, позивач) був укладений Договір підряду № 0708 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору генпідрядник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується забезпечити виконання робіт: улаштування буронабивних паль діаметром 620 мм, довжиною від 5,7 метрів до 12,95 метрів у кількості 174 шт., загальним об'ємом 613,1 І м3 за геометрією у відповідності з проектною документацією та умовами Договору (далі - роботи). Об'єктом проведення будівельних робіт згідно п.п. 1.1.5 п. 1.1 Договору визначено будівельну адресу: "ТИР" в Київській обл., Обухівського району, с. Романків (далі - об'єкт).

У п. 3.1 Договору сторони визначили договірну ціну по улаштуванню буро набивних паль діаметром 620 мм на об'єкті в сумі 1032532,83 грн. (в т.ч. ПДВ 172088,80 грн.) з урахуванням завезення та вивезення групи бурової техніки, виготовлення каркасів, бетонної глини, лабораторних випробувань міцності бетону та складування вибореного грунту в межах роботи 10 м від роботи бурової техніки.

У п. 3.4 Договору сторони узгодили, що остаточна вартість робіт по Договору визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в та КБ-3).

Згідно п. 5.1 Договору генпідрядник (відповідач) забезпечує безперервне фінансування будівництва - авансування, поточне фінансування, своєчасну оплату виконаних робіт та постачання ресурсів.

Відповідно до п. 5.2 Договору генпідрядник (відповідач) здійснює платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін щомісячно. Акт виконаних робіт (форма КБ-2в та форма КБ-3) підрядник передає генпідряднику не пізніше 28 числа звітного місяця. Генпідрядник протягом 3 (трьох) днів після отримання акту перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання акту виконаних робіт (форма-КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Згідно п. 8.1.12 п. 8.1 Договору генпідрядник зобов'язується своєчасно сплачувати аванси і проводити розрахунки за виконані роботи.

Як передбачили сторони у п. 11.3 Договору, у випадку порушення генпідрядником (відповідачем) термінів перерахування оплати виконаних робіт, визначених у розділі 5 Договору, генпідрядник (відповідач) сплачує підряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

У відповідності до п. 15.1 Договору цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, що з нього випливають, в повному обсязі.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору виконав роботи на загальну суму 869384,14 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін:

- актом № 3 приймання виконаних робіт за вересень 2013 р. від 30.09.2013 р. на суму 108445,12 грн.:

- актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р. від 31.10.2013 р. на суму 197357,19 грн.;

- актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р. від 31.10.2013 р. на суму 164802,54 грн.;

- актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 22.11.2013 р. на суму 106508,82 грн.;

- актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. від 31.12.2013 р. на суму 292260,47 грн. (надалі - акти приймання виконаних робіт).

Позивач вважає, що відповідно до п. 5.2 Договору, згідно якого оплата виконаних робіт здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання, зокрема, акту виконаних робіт, відповідач з моменту підписання останнього з вищенаведених актів приймання виконаних робіт (31.12.2013 р.) зобов'язаний був повністю оплатити всі виконані позивачем роботи за вищенаведеними актами приймання виконаних робіт до 13.01.2014 р.

Разом з тим, за даними позивача, оплата виконаних позивачем робіт була здійснена відповідачем лише частково в сумі 765000,00 грн. що підтверджується банківськими виписками за 09.08.2013 р. на суму 200000,00 грн., від 28.08.2013 р. на суму 200000,00 грн., від 11.09.2013 р. на суму 20000,00 грн., від 06.11.2013 р. на суму 25000,00 грн., від 12.11.2013 р. на суму 70000,00 грн., від 18.11.2013 р. на суму 100000,00 грн., від 19.12.2013 р. на суму 150000,00 грн.

Отже, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату спірних робіт в сумі 765000,00 грн., позивач стверджує, що станом на час його звернення з позовом до суду залишаються не оплаченими виконані на підстав Договору роботи на суму 104384,15 грн. (основний борг): 869384,14 грн. - 765000,00 грн. = 104384,15 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних робіт підтверджується, що позивач згідно умов Договору виконав роботи на загальну суму 869384,14 грн.

При цьому вищенаведені акти, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами п. 5.2 Договору передбачено, що відповідач (генпідрядник) мав здійснювати платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін щомісячно, оплата виконаних робіт здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання акту виконаних робіт (форма-КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний оплатити виконані позивачем роботи протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання, зокрема, відповідного акту виконаних робіт.

Оскільки останній зі спірних актів приймання виконаних робіт був підписаний сторонами 31.12.2013 р., то оплату виконаних за ним робіт відповідач мав здійснити протягом 3 (трьох) банківських днів після 31.12.2013 р., т.т. протягом 3, 8, 9 січня 2014 р., а отже з 10.01.2014 р. починається прострочення відповідного грошового зобов'язання. Відповідно, оплату виконаних позивачем робіт за іншими спірними актами приймання виконаних робіт, які були підписані сторонами раніше - 30.09.2013 р., 31.10.2013 р., 22.11.2013 р., відповідач мав здійснити раніше.

Отже, враховуючи здійснення відповідачем часткових розрахунків на підставі Договору в сумі 765000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 09.08.2013 р., 28.08.2013 р., 11.09.2013 р., 06.11.2013 р., 12.11.2013 р., 18.11.2013 р., 19.12.2013 р., суд прийшов до висновку про те, що заборгованість відповідача на підставі Договору станом на час розгляду спору по суті становить 104384,15 грн. (869384,14 грн. - 765000,00 грн. = 104384,15 грн.).

Додатково суд звертає увагу, що у відповідь на лист позивача № 25 від 26.02.2014 р. про сплату спірної заборгованості, відповідач у листі-відповіді № 26/03 від 26.02.2014 р. наявність у нього заборгованості не заперечив, втім послався на відсутність коштів на її погашення на поточних рахунках відповідача.

При цьому суд зазначає, що відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 104384,15 грн. повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті робіт за спірними актами приймання виконаних робіт на підставі Договору, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2007,61 грн. пені за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р., 463,29 грн. 3 % річних за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р. та 208,77 грн. інфляційних нарахувань за січень 2014 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 11.3 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем термінів перерахування оплати виконаних робіт, визначених у розділі 5 Договору, відповідач сплачує підряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом було встановлено, що прострочення відповідачем оплати робіт за останнім спірним актом приймання виконаних робіт, який був підписаний сторонами 31.12.2013 р., почалося з 10.01.2014 р., а тому визначення позивачем період часу з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р., протягом якого мало місце невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті робіт за всіма спірними актами приймання виконаних робіт (в т.ч. підписаними раніше за 31.12.2013 р.), є таким, що не суперечить матеріалам справи.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені в сумі 2007,61 грн. за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р. (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), суд прийшов до висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що повністю відповідає умовам Договору і матеріалам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2207,61 грн. пені за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 463,29 грн. 3 % річних за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р. та 208,77 грн. інфляційних нарахувань за січень 2014 р. (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), суд прийшов до висновку, що розрахунки позивача є арифметично вірними та такими, що повністю відповідають умовам Договору і матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 463,29 грн. 3 % річних за період з 13.01.2014 р. по 07.03.2014 р. та 208,77 грн. інфляційних нарахувань за період з 13.01.2014 р. по 31.01.2014 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2141,28 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 875, 879 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 15, ідентифікаційний код 32912762), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМОНТАЖ КОТЛОВАНИ ФУНДАМЕНТИ БУДІВНИЦТВО" (02166, м. Київ, вул. Волкова, 20-А, кв. 78; ідентифікаційний код 36940568) 104384,15 грн. (сто чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 15 коп.) основного боргу, 2007,61 грн. (дві тисячі сім гривень 61 коп.) пені, 463,29 грн. (чотириста шістдесят три гривні 29 коп.) 3 % річних, 208,77 грн. (двісті вісім гривень 77 коп.) інфляційних нарахувань, 2141,28 грн. (дві тисячі сто сорок одну гривню 28 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя Гумега О.В.