Рішення

від 15.04.2014 по справі 925/530/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 925/530/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ЛІТ», м. Черкаси, проспект Хіміків, 74

до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРИС», м. Черкаси, вул. Чехова, 53, оф. 207

про стягнення 14 585,27 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Давидюк А.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: О.І. Скоріков - директор - за посадою,

Є.В. Кузнєцов - за довіреністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРИС», в якому просить:

- стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати згідно договору оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2013р. №05/13 в розмірі 14585,27 грн., в тому числі 11800 грн. основного боргу, 2499,40 грн. пені, 205,43 грн. -3% річних, 80,44 грн. інфляційних;

- та відшкодувати судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити. Повідомив, що договір оренди №05/13 від 23.04.2013р. розірвано сторонами в січні 2014р. і орендоване майно повернуто власнику. Просить стягнути заборгованість з відповідача.

Представники відповідача вимоги заперечили частково. Вказують на односторонню відмову позивача від договору з 06.12.2013р., про що подано лист за вих.№57 від 29.11.2013р. Подано докази часткового розрахунку на 7000 грн. згідно платіжного доручення №3 від 18.02.2014р. Наполягають на зменшенні розміру санкцій.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами згідно даних ЄДРПОУ та суб'єктами господарювання на ринку надання послуг.

23.04.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВС ЛІТ» (Орендодавцем - Позивач у справі), в особі директора Ю.А. Михайлова, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПРИС» (Орендарем - Відповідач у справі), в особі директора О.І. Скорикова, що діє на підставі Статуту, було укладено письмовий двосторонній оплатний строковий договір оренди об'єкта нерухомості №05/13 (Далі - Договір, а.с. 9-11).

Передано в користування складське приміщення (надалі майно) загальною площею 210 кв.м, розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Хіміків, 74.

Майно передається в оренду з метою розміщення складу хімічної продукції.

Відповідно з розділом 5 Договору орендна плата визначена за домовленістю сторін і становить з ПДВ 4200 грн. у місяць шляхом оплати на поточний рахунок орендодавця до 10 числа розрахункового місяця (а.с. 9).

За твердженням позивача, Заборгованість відповідача за період з серпня 2013 року по грудень включно 2013 року становить 11800 грн. з ПДВ.

Позивач враховує часткову сплату 7000 грн. за платіжним дорученням №3 від 18.02.2014р.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало причиною звернення позивача до суду для примусового стягнення заборгованості та санкцій. Суд розглядає спір в межах визначеного позивачем предмету спору по стягненню заборгованості.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний за згодою сторін до 06.12.2013р.

Суд вважає, що листом від 29.11.2013р. вих. 57 позивач розірвав спірний договір №05/13, і ця пропозиція прийнята відповідачем. Інших доказів чи спростувань позивач суду не надав. Представники відповідача підтвердили розірвання договору на вимогу позивача. наявність заборгованості по орендній платі не заперечується.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 762 ЦК України та пункту п. 5 договору орендна плата перераховується на рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, в Орендаря з серпня 2013 року виникла заборгованість за оренду складського приміщення. Наявність заборгованості по грошовому зобов'язанню відповідача підтверджується поданими документами в справу.

Відповідач не спростував належними доказами вимоги позивача та не надав доказів погашення боргу по оренді приміщення. Твердження відповідача про відхилення його пропозиції про заставу майна, про притримання його майна позивачем суд не бере до уваги при прийнятті рішення, оскільки додаткових угод про способи забезпечення зобов'язання сторони не підписували. Такі докази суду сторонами не подані, а предмет спору позивачем не змінено в розумінні положень ст. 22 ГПК України.

Позивачем не заявлено вимог про стягнення збитків чи іншої шкоди внаслідок невиконання умов договору №05/13.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до вимог ст.ст. 15,16 ЦК України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач належними доказами довів своє право на стягнення з відповідача 7600 грн. орендної плати за період з серпня по грудень 2013р. Заборгованість за оренду приміщення в сумі 7600 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Представник позивача погодився з таким нарахуванням та сумою стягнення основного боргу.

В решті вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 205,43 грн. грн. - 3% річних та 80,44 грн. інфляційних збитків за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з серпня 2013р. по березень 2014р. (а.с. 5), які просить стягнути з відповідача з посиланням на положення ст. 625 ЦК України. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок відсотків річних виконано вірно, з урахуванням моменту виникнення боргу, часткової оплати та періоду прострочення. Але позивачем не враховано розірвання ним договору з 06.12.2013р., тому орендна плата за грудень не стягується, а стягненню підлягає 179,54 грн. - 3% річних. В решті вимог належить відмовити.

Суд враховує, що в серпні 2013р. індекс інфляції становив 99,3%.

Судом проведено математичний розрахунок інфляційних збитків з урахуванням прострочення боржника та індексу інфляції:

Сума боргу 2000 грн., інфляція з 01.09.2013 по 23.02.2014р. - 38,28 грн.;

Сума боргу 4200 грн., інфляція з 11.09.2013 по 23.02.2014р. - 80,38 грн.;

Сума боргу 4200 грн., інфляція з 11.10.2013 по 23.02.2014р. - 80,38 грн.;

Сума боргу 4200 грн., інфляція з 11.11.2013 по 20.03.2014р. - 157,12 грн.

Розрахунок виконано судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон», з урахуванням моменту виникнення боргу, часткової оплати та періоду прострочення. Але позивачем не враховано розірвання ним договору з 06.12.2013р., тому орендна плата за грудень не стягується, а стягненню підлягає 80,44 грн. інфляційних, на чому наполягає позивач. Позивач не збільшував суми стягнення інфляційних збитків.

Позивач на підставі п. 5.4 договору та положень ст.ст. 546, 549 ЦК України нараховує відповідачу 2499,40 грн. пені (а.с. 4) за прострочення оплати за період з 12 серпня 2013р. до 20 березня 2014р., з урахуванням періодів прострочення, обмеженого строку на стягнення пені, обмеження розміру пені 0,1 % від суми боргу, а не подвійною обліковою ставкою НБУ. Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді пені укладено в письмовій формі відповідно до положень ст.ст. 546, 549 ЦК України.

Відповідач вимоги заперечує та вказує, що розмір пені має бути обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ згідно вимог ЗУ «Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання». Це твердження суд відхиляє, оскільки враховує положення презумпції правомірності правочину - ст. 204 ЦК України, та пріоритету договору. Вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 0,1% від суми прострочення є правомірними.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно, з урахуванням часткової оплати, періоду прострочення та скороченого строку давності за вимогами про стягнення неустойки. Але позивачем не враховано розірвання ним договору з 06.12.2013р., тому орендна плата за грудень 2013р. не стягується, а стягненню підлягає 2184,4 грн. пені. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Представник позивача погодився з таким нарахуванням санкцій та обтяжень на суму боргу.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПРИС», м. Черкаси, вул. Чехова, 53, оф. 207, код ЄДРПОУ 38595260, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ЛІТ», м. Черкаси, проспект Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 35675023, номер рахунку в банку невідомий

7600 грн. заборгованості, 179,54 грн. - 3% річних, 80,44 грн. інфляційних збитків, 2184,4 грн. пені, 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 16.04.2014р.

Суддя Г.М. Скиба