Рішення

від 15.04.2014 по справі 913/290/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

15 квітня 2014 року Справа №913/290/14

За позовом: державного підприємства „Кримський науково-виробничий центр

стандартизації, метрології та сертифікації",

вул. ім. Газети Кримська правда, 61, м. Сімферополь, 95000,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „ВІКСЕФ",

вул. Шевченка, 114, кв. 119, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

про стягнення 65972,80 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державним підприємством „Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „ВІКСЕФ" про стягнення 65972,80 грн., в тому числі 58590,42 грн. попередньої оплати за товар, 3281,06 грн. пені та 4101,32 грн. штрафу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду про відкладення розгляду справи, направлена на адресу позивача, повернулася на адресу суду з довідкою Укрпошти, в якій зазначена причина повернення, а саме: „відмова АРК отримувати пошту".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав. Ухвала суду про відкладення розгляду справи, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду з довідкою Укрпошти, в якій зазначена причина повернення, а саме: „за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За змістом зазначеної ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, позивач та відповідач повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКСЕФ" (продавець) та державним підприємством „Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (покупець) укладений договір купівлі-продажу товарів №1811/13-01 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар кількість, асортимент і ціни яких зазначені у специфікації №1, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток 1 до цього договору).

Передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну 7 днів з моменту здійснення оплати покупцем (п. 2.1 договору).

Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна (вартість) товару складає 58590,42 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 9765,07 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати 100% вартості (ціни) товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку продавця.

Продавець зобов'язується передати покупцеві товар та усю необхідну технічну документацію на нього у власність (п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору).

Скласти та підписати видаткову накладну (п.п. 4.1.2 п. 4.1 договору).

Згідно п. 8.1 договору договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором але не пізніше 31.12.2013 року.

Відповідач видав позивачу рахунок - фактуру №1811-1 від 18.11.2013 року на суму 58590,42 грн.

На виконання умов договору позивачем здійснена попередня оплата за товар в сумі 58590,42 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №8096 від 21.11.2013 року на суму 30000,00 грн. та №8130 від 22.11.2013 року на суму 28590,42 грн., які містяться в матеріалах справи.

Проте відповідач не виконав свого зобов'язання, товар не передав, чим порушив умови договору.

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №0801/3138 від 17.12.2013 року з вимогою повернути грошові кошти в сумі 58590,42 грн., яка залишена відповідачем без реагування.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 58590,42 грн. попередньої оплати за товар.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 58590,42 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Разом з тим, згідно частини 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Суд встановив, що між сторонами 18.11.2013 року укладений договір купівлі-продажу товарів №1811/13-01, згідно умов якого відповідач зобов'язується продати, а позивач прийняти та оплатити товар на суму 58590,42 грн.

Позивач приступив до виконання умов договору, перерахувавши на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 58590,42 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №8096 від 21.11.2013 року на суму 30000,00 грн. та №8130 від 22.11.2013 року на суму 28590,42 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з договору купівлі-продажу товарів №1811/13-01 від 18.11.2013р., сторони визначили, що передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну 7 днів з моменту здійснення оплати покупцем (п. 2.1 договору).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав свого зобов'язання за договором, товар вартістю 58590,42 грн. у встановлені договором строки не передав.

Відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що останній не виконав свого зобов'язання, товар покупцю не передав, отриману попередню оплату не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Використовуючи своє право, передбачене вищевказаною статтею, позивач звернувся з позовом і вимагає у судовому порядку стягнення з відповідача на його користь 58590,42 грн. попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам і вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3281,06 грн. пені та 4101,32 грн. штрафу задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Оскільки повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо передачі товару, тобто майнового, а не грошового зобов'язання, позивачем неправомірно нараховано та заявлено до стягнення 3281,06 грн. пені та 4101,32 грн. штрафу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3281,06 грн. пені та 4101,32 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 58590,42 грн. попередньої оплати. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ВІКСЕФ" (вул. Шевченка, 114, кв. 119, м. Ніжин, Чернігівська область, ідентифікаційний код 38681087, р/р 26008169269001 у АТ „ТАСкомбанк", МФО 339500) на користь державного підприємства „Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (вул. ім. газети Кримська правда, 61, м. Сімферополь, ідентифікаційний код 04725964, р/р 260031410701 ПАТ „Укрбізнесбанк" м. Донецьк, МФО 334969) 58590,42 грн. попередньої оплати та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна