Рішення

від 14.04.2014 по справі 920/302/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2014 Справа № 920/302/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Буренко Я.В., розглянувши матеріали справи № 920/302/14:

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс - Агроцентр»,

м. Полтава,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

Украгропром», м. Охтирка, Сумська область,

про стягнення 458 859 грн. 93 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача - представник Скуба О.С. ( довіреність б/н від 01.02.2014 року);

від відповідача - не з'явилися;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 458 859 грн. 93 коп., в тому числі, 350 000 грн. 00 коп. попередньої оплати за товар який повинен був поставлений відповідно до договору купівлі - продажу від 25.09.2012 року, укладеного між сторонами, 52 675 грн. 00 коп. пені відповідно до п. 5.3. договору, 50 000 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 5.3 договору, 6 184 грн. 93 коп. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 26 лютого 2014 року по справі № 920/302/14, яка була надіслана рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену в позовній заяві (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, буд 8, офіс. 3), повернута до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, буд 8, офіс. 3.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

25 вересня 2012 року між сторонами було укладено договір купівлі - продажу, за умовами якого відповідач зобов'язався постачати (передавати) товар у власність позивача, для використання його в підприємницькій діяльності, а позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 3.4 договору визначено, що загальна сума договору складає 720 000 грн. 00 коп. +/- 10% з ПДВ.

Відповідно до пункту 1.4. договору купівлі - продажу від 25.09.2012 року та додаткової угоди № 2 від 28.09.2012 року до договору купівлі - продажу від 25.09.2012 року, відповідач зобов'язується поставити товар протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що вартість кожної партії товару, що постачається згідно з договором, визначається згідно рахунку - фактури та видаткових накладних.

25 вересня 2012 року відповідачем було виставлено позивачеві рахунок фактуру № СФ-0000007 на оплату ячменю фуражного на загальну суму 792 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з платіжним дорученням № 177 від 28.09.2012 року позивач на виконання умов договору та усної домовленості між сторонами здійснив часткову попередню оплату в сумі 350 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу : «за ячмінь згідно рахунку № СФ-7 від 25.09.12р.» .

13 лютого 2013 року відповідач надав позивачеві гарантійний лист № 42 від 13.02.2013 року, в якому зазначив, що гарантує повернення коштів в сумі 350 000 грн. 00 коп. частинами за визначеним графіком до червня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не поставив позивачу товар.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 350 000 грн. 00 коп. в якості попередньої оплати за товар підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією платіжного доручення № 177 від 28.09.2012 року, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим, в силу вимог ст. 693 Цивільного кодексу України, 350 000 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору купівлі - продажу від 25.09.2012 року та додаткової угоди № 1 від 28.09.2012 року до договору купівлі - продажу від 25.09.2012 року встановлено, що у випадку несвоєчасної поставки товару відповідач зобов'язується сплатити позивачеві пеню в розмірі 0,07 % від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення, а також штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50 000 грн. 00 коп. (п'ятдесяти тисяч гривень 00 коп.).

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 52 675 грн. 00 коп. в розмірі 0,07 % за період з 01.07.2013 року по 31.01.2014 року (а.с. 5).

Разом з цим, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного та вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, судом здійснено перерахунок пені за період з 01.07.2013 року по 01.01.2014 року (шість місяців) в розмірі 0,07 %, згідно з яким загальний розмір пені складає 45 325 грн. 00 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2014.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 45 325 грн. 00 коп. та штрафу в сумі 50 000 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення пені в сумі 7 350 грн. 00 коп., суд відмовляє у позові за необґрунтованістю вимог, оскільки пеня нарахована поза межами визначеного ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складають 6 184 грн. 93 коп.

Пунктом 5.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що правовідносини, що виникли між сторонами не стосується прострочки грошового зобов'язання, а в статті 625 Цивільного кодексу України йде мова саме про прострочення сплати грошового зобов'язання суд відмовляє позивачеві в стягненні 6 184 грн. 93 коп. 3% річних.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 350 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 45 325 грн. 00 коп. пені, 50 000 грн. 00 коп. штрафу. В частині стягнення 7 350 грн. 00 коп. пені та 6 184 грн. 93 коп. 3 % річних суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 8 906 грн. 51 коп. за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Украгропром» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, буд. 8, офіс 3, код 38103240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс - Агроцентр» (36007, м. Полтава, вул. Комарницького, буд. 16, кв. 24, код 38170872) 350 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 45 325 грн. 00 коп. пені, 50 000 грн. 00 коп. штрафу та 8 906 грн. 51 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.04.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева