Постанова

від 14.04.2014 по справі 911/4886/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа№ 911/4886/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Павлюченко Л.О. (довіреність б/н від 12.12.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Солюшн Хаус»

на рішення господарського суду Київської області від 19.02.2014 року

у справі №911/4886/13 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Солюшн Хаус»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський молочний комбінат»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Солюшн Хаус» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський молочний комбінат» про стягнення згідно додатку №2 до договору №СХ/15/ЗАГ від 28.05.2013 р. пені в сумі 9040,30 грн., інфляційних втрат в сумі 1335,91 грн., 3% річних в сумі 2086,22 грн., згідно додатку №3 до договору №СХ/15/ЗАГ від 28.05.2013 р. заборгованість становить 109560,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.02.2014 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9040,30 грн. пені, 1335,91 грн. інфляційних втрат, 2086,22 грн. 3% річних, 5000,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 1827,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 31.03.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Солюшн Хаус» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський молочний комбінат» (замовник) було укладено договір № СХ/15/ЗАГ, відповідно до умов якого замовник замовляє, приймає й оплачує, а виконавець надає послуги і/або роботи, найменування, обсяги, строки виконання/надання і вартість яких, а також інші умови узгоджуються сторонами в кожному конкретному випадку шляхом підписання сторонами додатків до цього договору.

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що у випадку якщо результатом робіт є матеріальні об'єкти, сторони узгоджують кількість продукції, ціну за одиницю, загальну вартість продукції, а також умови, строки та місце поставки продукції виконавцем замовнику у відповідних додатках до цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено види робіт\послуг, що можуть виконуватися/надаватися виконавцем за цим договором: розробка дизайнів рекламної продукції та упаковок продукції, яка реалізується замовником, розробка дизайнів та виготовлення (тиражування) рекламної продукції, розміщення рекламної продукції, монтаж демонтаж рекламної продукції, маркетингові послуги (послуги по просуванню на ринку продукції), інші роботи та послуги.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, зобов'язання виконавця, що випливають з даного договору, вважаються виконаними в повному обсязі після підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт замовнику або після підписання замовником товарної накладної у випадку якщо результатом робіт виконавця є продукція.

Вартість робіт/послуг та/або вартість продукції, яка є результатом таких робіт/послуг визначається у відповідних додатках до цього договору. Оплата проводиться замовником шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця визначеної у відповідному додатку вартості робіт/послуг або продукції протягом десяти календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі та/або з моменту поставки продукції (підписання замовником товарної накладної), якщо інше не передбачено у додатках до данного договору.

Згідно п. 6.3 договору, за порушення термінів оплати в відповідності до п. 5.2, замовник зобов'язується оплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

28.05.2013 р. сторонами було підписано додаток № 1 до договору №СХ/15/ЗАГ, згідно п. 1 якого виконавець зобов'язувався надати послуги з організації проведення рекламної програми під умовною назвою «День молока» стосовно товарів замовника під знаком для товарів і послуг ТМ «Біла лінія» ТМ «Premialle», метою якої є просування та збільшення продажів товарів замовника.

З матеріалів справи вбачається, що роботи за додатком № 1 до договору були прийняті, а розрахунки проведені згідно умов договору.

18.07.2013 р. сторонами було підписано додаток № 2 до договору №СХ/15/ЗАГ, згідно п. 1 якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги з організації і проведення рекламної програми, метою якої є залучення уваги та підвищення лояльності потенційних споживачів до товарів під знаком для товарів і послуг стосовно товарів замовника під знаком для товарів і послуг ТМ «Premialle», метою якої є просування та збільшення продажів товарів замовника .

16.08.2013 р. сторонами було підписано акт № ОУ-0803 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого загальна вартість робіт склала 185543,92 грн., ПДВ 20% 37108,78 грн., а загалом з ПДВ 222652,70 грн.

Зобов'язання з оплати прийнятих робіт згідно додатку № 2 відповідачем в порядку та строки встановлені договором не виконано, розрахунок проведено лише 20.12.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №4451921, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу 1335,91 грн. інфляційних втрат та 2086,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.07.2013 р. сторони погодили додаток № 3 до договору № СХ/15/ЗАГ від 28.05.2013 р. згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги із закупівлі і поставки подарункових стаканів з термодеколью в кількості 10000 штук. Період закупівлі і поставки до 20.10.2013 р., вартість послуг склала 109560,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 3.1. договору, позивач зобов'язується приступати до виконання робіт/послуг винятково після письмового узгодження сторонами кошторису та інших умов конкретного завдання (брифу) замовника у відповідному додатку до цього договору, а також передавати на підписання замовнику кошториси, оригінал-макети, зразки продукції та інші документи та матеріали, які є необхідними для виконання робіт/надання послуг і затвердження яких замовником узгоджено сторонами у відповідному додатку.

Відповідно до п.12.1 договору, зміни та доповнення до договору у вигляді додаткових угод та додатків до даного договору є невід'ємними його частинами за умови оформлення їх у письмовому вигляді, підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Сторонами не було погоджено виконання робіт та надання послуг, у порядку передбаченому п. 1.1. та п.п.12.1 договору, на суму 109560,00 грн., таким чином відповідач не замовляв будь-які додаткові послуги, товари, про які зазначається у позові.

До позовної заяви позивачем був доданий примірник вказаного вище договору та не підписаний з обох сторін додаток № 3 до нього, на який позивач посилається як на підставу позовних вимог та вважає його правовою підставою для стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за додатковою угодою №3, яка не підписана відповідачем, як того вимагають умови договору, є безпідставною та необґрунтованою, тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата коштів по додатку № 2, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1335,91 грн. інфляційних втрат та 2086,22 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.3. договору, за порушення термінів оплати в відповідності до п. 5.2., замовник зобов'язується оплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати наданих послуг нараховано 9040,30 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9040,30 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 30000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги від 12.12.2013 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 486 від 24.04.2009 р., квитанцію до прибуткового касового ордера № 101 від 12.12.2013 р. на суму 30000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007 р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд погоджується з висноком суду першої інстанції та вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 30000,00 грн. неспіврозмірною з ціною позову та необґрунтованою, у зв'язку з чим вважає за доцільне покласти на відповідача витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 31.03.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Солюшн Хаус» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 19.02.2014 р. у справі №911/4886/13 залишити без змін.

Справу №911/4886/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун