Рішення

від 07.04.2014 по справі 910/2806/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2806/14 07.04.14 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Приватного підприємства "Тристан-2001"

про стягнення 14 551,33 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Ковальчук В.Ф. - представник за довіреністю;

від відповідача: Вітковський Б.О. - представник за довіреністю;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.04.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення,-

ОБСТАВИНИ ПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 13 154,40 грн. основного боргу, 269,93 грн. пені, 437,84 грн. 20% річних, 689,16 грн. штрафу, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 було порушено провадження у справі № 910/2806/14, розгляд справи було призначено на 21.03.2014.

21.03.2014 позивачем через канцелярію суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 92,36 грн. основного боргу, 269,93 грн. пені, 437,84 грн. 20% річних, 689,16 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву, виходячи з її змісту та раніше заявлених вимог, дійшов висновку, що вона підлягає прийняттю судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог, що відповідає ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і подальший розгляд справи здійснюється судом в межах вимог позивача, заявлених у даній заяві.

В судовому засіданні 21.03.2014 було оголошено перерву до 07.04.2014, про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

В судовому засіданні 07.04.2014 представник позивача заявлені вимоги (з урахуванням поданої заяви) підтримав у повному обсязі. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем, всупереч умов договору поставки № 2496-11 від 01.01.2011, не було оплачено у повному обсязі та у визначений договором строк отриманий товар, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 92,36 грн. Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 269,93 грн. пені та 689,16 грн. штрафу з посиланням на п. 7.1 договору поставки , а також 20% річних в сумі 437,84 грн. з посиланням на п. 9.2 договору поставки.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.04.2014 проти заявлених вимог заперечував., посилаючись на їх безпідставність. Відзиву на позов відповідачем не подано.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", як постачальником, та відповідачем - Приватним підприємством "Тристан-2001", як покупцем, було укладено договір поставки № 2496-11 (далі - договір № 2496-11 від 01.01.2011), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупця алкогольні напої (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному договором (п. 1.1).

Умовами договору № 2496-11 від 01.01.2011 сторони узгодили, що ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 5.2), розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі , що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (п. 6.1), датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару, є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.2), у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу (п. 7.1), у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами (п. 9.2).

Також, сторонами договору № 2496-11 від 01.01.2011 було узгоджено матеріально - відповідальних осіб та зразки відбиток печатки і штампу.

Відповідно до видаткових накладних до договору № 2496-11 від 01.01.2011, а саме: № 304045/298510 від 12.10.2013 на суму 141,66 грн., № 348160/341661 від 27.11.2013 на суму 548,70 грн., № 348276/341921 від 28.11.2013 на суму 3 875,64 грн., № 348277/341922 від 28.11.2013 на суму 355,74 грн., № 352183/348801 від 06.12.2013 на суму 1 806,30 грн., № 349664/348802 від 06.12.2013 на суму 1 038,18 грн., № 355132/348817 від 06.12.2013 на суму 3 862,02 грн., № 362139/355901 від 14.12.2013 на суму 861,48 грн., № 362138/355900 від 14.12.2013 на суму 664,68 грн., позивачем, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 13 154,40 грн.

Як зазначав позивач у заяві про зменшення позовних вимог, відповідачем було здійснено часткове погашення боргу за поставлений товар за договором № 2496-11 від 01.01.2011, а саме: 26.02.2014 на рахунок позивача надійшло 7 075,86 грн., 06.03.2014 - 1 250,00 грн., 17.03.2014 - 4 736,18 грн., а загалом - 13 062,04 грн.

В свою чергу, відповідачем для долучення до матеріалів справи надано платіжні доручення № 9535 від 29.11.2013 на суму 3 115,92 грн., № 214 від 29.11.2013 на суму 3 115,92 грн., на яких відсутні відмітки банку про проведення платежів, № 665 від 27.11.2013 на суму 3 115,932 грн., № 212 від 27.11.2013 на суму 3 115,92 грн., № 213 від 27.11.2013 на суму 1 550,00 грн., № 669 від 27.11.2013 на суму 1 550,00 грн., на яких наявні відмітки банку про повернення вказаних платежів без виконання банком.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно умов договору № 2496-11 від 01.01.2011 позивачем, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем прийнято товар загалом на суму 13 154,40 грн., що підтверджується видатковими накладними на вказану суму.

Проте, відповідачем, всупереч п. 6.1 договору № 2496-11 від 01.01.2011, у визначений строк (протягом 14 календарних днів з дня отримання товару за відповідними видатковими накладними) не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, а здійснено лише його часткову оплату в сумі 13 062,04 грн. вже під час провадження у справі (26.02.2014 на рахунок позивача надійшло 7 075,86 грн., 06.03.2014 - 1 250,00 грн., 17.03.2014 - 4 736,18 грн.), внаслідок чого у відповідача наявна непогашена заборгованість в сумі 92,36 грн.

Також, суд враховує і те, що надані відповідачем для долучення до матеріалів справи платіжні доручення № 9535 від 29.11.2013 на суму 3 115,92 грн., № 214 від 29.11.2013 на суму 3 115,92 грн., на яких відсутні відмітки банку про проведення платежів, № 665 від 27.11.2013 на суму 3 115,932 грн., № 212 від 27.11.2013 на суму 3 115,92 грн., № 213 від 27.11.2013 на суму 1 550,00 грн., № 669 від 27.11.2013 на суму 1 550,00 грн., на яких наявні відмітки банку про повернення вказаних платежів без виконання банком - не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманого товару, адже вказані у них платежі банком - не проведені, на рахунок позивача - не надійшли, а згідно пункту 6.2 договору № 2496-11 від 01.01.2011, сторони узгодили, що датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару, є дата зарахування цих грошових коштів саме на рахунок постачальника.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати у повному обсязі поставленого йому позивачем товару за договором № 2496-11 від 01.01.2011- не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2496-11 від 01.01.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 2496-11 від 01.01.2011 в розмірі 92,36 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 92,36 грн.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 269,93 грн. пені та 689,16 грн. штрафу з посиланням на п. 7.1 договору поставки , а також 20% річних в сумі 437,84 грн. з посиланням на п. 9.2 договору поставки.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 2496-11 від 01.01.2011, адже всупереч п. 6.1 наведеного договору у визначений строк (протягом 14 календарних днів з дня отримання товару за відповідними видатковими накладними) не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, обумовленої статтею 625 Цивільного кодексу України, з врахуванням п. 9.2 договору № 2496-11 від 01.01.2011.

Суд, перевіривши розрахунок позивача заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням сум, строків та ставок нарахувань, погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені, і вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в цій частині повністю, а саме в сумі 269,93 грн.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу (7% від суми боргу), суд дійшов висновку, що розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає загалом 663,16 грн., згідно нижченаведеного розрахунку суду:

- за прострочення оплати понад 30 календарних днів 141,66 грн. за отриманий товар за накладною № 304045/298510 від 12.10.2013 на суму 141,66 грн., розмір штрафу складає 9,92 грн.;

- за прострочення оплати понад 30 календарних днів 548,70 грн. за отриманий товар за накладною № 348160/341661 від 27.11.2013 на суму 548,70 грн., розмір штрафу складає 38,41 грн.;

- за прострочення оплати понад 30 календарних днів 4 231,28 грн. за накладними № 348276/341921 від 28.11.2013 на суму 3 875,64 грн. та № 348277/341922 від 28.11.2013 на суму 355,74 грн., розмір штрафу складає 296,17 грн.;

- за прострочення оплати понад 30 календарних днів 6 706,50 грн. за отриманий товар за накладними № 352183/348801 від 06.12.2013 на суму 1 806,30 грн., № 349664/348802 від 06.12.2013 на суму 1 038,18 грн., № 355132/348817 від 06.12.2013 на суму 3 862,02 грн., розмір штрафу складає 469,45 грн.;

- за прострочення оплати понад 30 календарних днів 1 526,16 грн. за отриманий товар за накладними № 362139/355901 від 14.12.2013 на суму 861,48 грн., № 362138/355900 від 14.12.2013 на суму 664,68 грн., розмір штрафу складає 106,83 грн.

До того ж, перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних, суд дійшов висновку, що розмір 20% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає загалом 415,26 грн., згідно нижченаведеного розрахунку суду:

- за прострочення оплати 141,66 грн. за отриманий товар за накладною № 304045/298510 від 12.10.2013 на суму 141,66 грн., з періодом прострочення 110 днів з 27.10.2013 (оскільки 26.10.2013 граничний строк оплати згідно п. 6.1 договору) по 13.02.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), розмір 20% складає 8,54 грн. (141,66 грн.х20% річних/365 х 110 днів прострочення);

- за прострочення оплати 548,70 грн. за отриманий товар за накладною № 348160/341661 від 27.11.2013 на суму 548,70 грн., з періодом прострочення 64 дні з 12.12.2013 (оскільки 11.12.2013 граничний строк оплати згідно п. 6.1 договору) по 13.02.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), розмір 20% складає 19,24 грн. (548,70 грн.х20% річних/365 х 64 дні прострочення);

- за прострочення оплати 4 231,28 грн. за накладними № 348276/341921 від 28.11.2013 на суму 3 875,64 грн. та № 348277/341922 від 28.11.2013 на суму 355,74 грн., з періодом прострочення 63 дні з 13.12.2013 (оскільки 12.12.2013 граничний строк оплати згідно п. 6.1 договору) по 13.02.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), розмір 20% складає 146,07 грн. (4 231,38 грн.х20% річних/365 х 63 дні прострочення);

- за прострочення оплати 6 706,50 грн. за отриманий товар за накладними № 352183/348801 від 06.12.2013 на суму 1 806,30 грн., № 349664/348802 від 06.12.2013 на суму 1 038,18 грн., № 355132/348817 від 06.12.2013 на суму 3 862,02 грн., з періодом прострочення 55 дні з 21.12.2013 (оскільки 20.12.2013 граничний строк оплати згідно п. 6.1 договору) по 13.02.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), розмір 20% складає 202,11 грн. (6 706,50 грн.х20% річних/365 х 55 днів прострочення);

- за прострочення оплати 1 526,16 грн. за отриманий товар за накладними № 362139/355901 від 14.12.2013 на суму 861,48 грн., № 362138/355900 від 14.12.2013 на суму 664,68 грн., з періодом прострочення 47 днів з 29.12.2013 (оскільки 28.12.2013 граничний строк оплати згідно п. 6.1 договору) по 13.02.2014 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), розмір 20% складає 39,30 грн. (1 526,16 грн.х20% річних/365 х 47 днів прострочення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 92,36 грн., пеня - 269,93 грн., 20% річних - 415,26 грн., штраф - 663,16 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Тристан-2001» (код ЄДРПОУ 31352688, місцезнаходження: 03083 м.Київ, вул. Китаївська, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (код ЄДРПОУ 35871504, місцезнаходження: 84601 Донецька обл.., м. Горлівка, вул.. Озерянівська, буд. 2) основний борг - 92 (дев'яносто дві) грн. 36 коп., пені - 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 93 коп., 20% річних - 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 26 коп., штраф - 663 (шістсот шістдесят три) грн. 16 коп., а також 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн.. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено: 14.04.2014.

Суддя О.М.Спичак