Рішення

від 08.04.2014 по справі 922/5033/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р.Справа № 922/5033/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Барвінківського району м. Барвінкове в інтересах держави в особі Головне управління Держземагентство у Харківської області, м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Державна інспекця сільського господарства в Харківській області, м. Харків 2) Ізюмська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, до 1. Барвінківська районна державна адміністрація м. Барвінкове , 2. ФГ "Шейко Валентин Григорович", с. Велика Комишуваха; 3. Управління Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області, м. Барвінкове; 4. Реєстраційна служба Барвінківського районного управління юстиції Харківської області, м. Барвінкове. про визнання недійсними договорів за участю представників сторін:

Прокурор - Панова М.С., посв. № 015274 від 18.02.2013 року

Представник позивача - не з"явився.

Представник відповідача (1) - Верхоланцев А.В., дов. № 01-66/2742 від 02.09.2013р.;

Представник відповідача (2) - Степанець Р.П., дов. № 070214/1; Шейко В.Г. (особисто).

Представник відповідача (3) - не з"явився.

Представник відповідача (4) - не з"явився.

1 Третя особа - Бєляєва Д.О., дов. № 10-26/1185 від 13.02.2014р.;

2 Третя особа - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Барвінківського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Барвінківської районної державної адміністрації м. Барвінкове (перший відповідач) та ФГ "Шейко Валентин Григорович", с. Велика Комишуваха (другий відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації № 362 від 09.12.2011 р.;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації № 363 від 20.07.2012 р.;

- визнати недійсним договір оренди від 01.08.2012 р., укладений між Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області та Фермерським господарством "Шейко Валентин Григорович", земельної ділянки кадастровий номер 6320481000:05:000:0441 площею 3,1579 га, зареєстрований Управлінням Держкозему у Барвінківському районі Харківської області № 632040004004055 від 06.09.2012р., скасувати його державну реєстрацію та зобов'язати Фермерське господарство "Шейко Валентин Григорович" повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.08.2012 р., укладений між Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області та Фермерським господарством "Шейко Валентин Григорович", земельної ділянки кадастровий № 6320481000:05:000:0440 площею 2,3318 га, зареєстрований Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області № 632040004004052 від 06.09.2012 р., скасувати його державну реєстрацію та зобов'язати Фермерське господарство "Шейко Валентин Григорович" повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області.

- судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 09 грудня 2013 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.12.2013 р. об 11:30 год.

Ухвалами господарського суду від 23.12.2014р., 09.01.2014р., 20.01.2014р., 17.02.2014р., 17.03.2014р. розгляд справи відкладався, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2014р., строк розгляду справи продовжувався, в порядку ст. 69 ГПК України, за межами двомісячного строку.

Ухвалою господарського суду від 17.02.2014р. залучено до участі у справі в якості 3-го та 4-го відповідачів по справі Управління Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області та Реєстраційну службу Барвінківського районного управління юстиції Харківської області. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ізюмську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

У призначеному судовому засіданні 08.04.2014р. прокурор та представник першої третьої особи позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Позивач у призначене судове засідання 08.04.2014р. не з"явився, через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 11807), в якому просив розглядати справу без участі представника Головного управління Держземагентства у Харківській області.

Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні 08.04.2014р. проти позову заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні.

Представник третього та четвертого відповідачів у судове засідання 08.04.2014р. не з"явились. Представником третього відповідача, через канцелярію суду надано клопотання (вх. №11806), в якому представник відділу Держземагентства в Барвінківському районі Харківської області проти позову заперечує та просить розглядати справу за відсутності представника третього відповідача. надане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Представник другої третої особи у призначене судове засідання 08.04.2014р. не з"явився, про причину неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять докази належного повідомлення представника Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про дату судового засідання.

Присутні в судовому засіданні 08.04.2013р. учасники судового процесу вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні та пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням першого заступника голови Барівінківської районної державної адміністрації Харківської області (перший відповідач по справі) від 09.12.2011 р. № 362 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства» голові Фермерському господарства "Шейко Валентин Григорович" (другий відповідач по справі) було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок контур № 323 площею 7,9 га пасовище, № 341 площею 7,7 га пасовище із земель запасу та інших, не наданих у користування, категорія - землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Великокомишуваської сільської ради з метою оформлення права оренди терміном на 49 років для розширення фермерського господарства.

Розпорядженням першого заступника голови Барівінківської районної державної адміністрації Харківської області від 20.07.2012 р. № 363 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок другому відповідачу в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу та інших, не наданих у власність та тимчасове користування, категорія - землі сільськогосподарського призначення (контури № 323, № 341) за межами населених пунктів на території Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, передано в оренду земельні ділянки (контури № 323 площею 3,1579 га, № 341 площею 2,3318 га) терміном на 49 років та встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

На виконання розпорядження першого відповідача від 20.07.2012 р. № 363 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок» між першим відповідачем та другим відповідачем були укладені:

- договір оренди землі від 01.08.2012 р., зареєстрований управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 06.09.2012 р. за № 632040004004055, за яким 2-му Відповідачу в орендне користування була надана земельна ділянка площею 3,1579 га пасовища, кадастровий номер: 6320481000:05:000:0441;

- договір оренди землі від 01.08.2012 р., зареєстрований управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 06.09.2012 р. за № 632040004004052, за яким 2-му Відповідачу в орендне користування була надана земельна ділянка площею 2,3318 га пасовища, кадастровий номер: 6320481000:05:000:0440.

Такі обставини, на думку прокурора та позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачений актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в т.ч. можуть бути визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.16 ЦК України).

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в т.ч. шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ст.20 ГК України).

Відповідно до п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).

Так, згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ст. 84 ЗК України).

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення першим відповідачем спірних розпоряджень та укладення відповідачами спірних договорів оренди землі) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У свою чергу, частиною 1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Нормами ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» та ст. 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження першого відповідача від 20.07.2012 р. № 363 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок» між першим відповідачем та другим відповідачем були укладені:

- договір оренди землі від 01.08.2012 р., зареєстрований управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 06.09.2012 р. за № 632040004004055, за яким 2-му Відповідачу в орендне користування була надана земельна ділянка площею 3,1579 га пасовища, кадастровий номер: 6320481000:05:000:0441;

- договір оренди землі від 01.08.2012 р., зареєстрований управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 06.09.2012 р. за № 632040004004052, за яким 2-му Відповідачу в орендне користування була надана земельна ділянка площею 2,3318 га пасовища, кадастровий номер: 6320481000:05:000:0440.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч.1, ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом, під час оформлення прав другого відповідача на спірні земельні ділянки першим та другим відповідачами були виконані усі вимоги чинного законодавства України щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою площею 3,1579 га кадастровий номер: 6320481000:05:000:04412 та земельною ділянкою 2,3318 га кадастровий номер: 6320481000:05:000:0440, розташованими на території Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Матерали справи містять докази належного виконання другим відповідачем своїх зобов"язань за договорами від 01.08.2012р. Відповідно до заяви, наданої до господарського суду представником Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, вбачається, що другим відповідачем податки та збори сплачуються в повному обсязі та на час розгляду справи рахується переплата.

Акт обстеження земельної ділянки від 21.01.2014р. №823, наданий до господарського суду Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області містить висновки, з яких вбачається, що спірні земельні ділянки використовуються другим відповідачем за цільовим призначенням, сліди механічного обробітку землі відсутні землі відсутні.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11" Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд критично оцінює твердження позивача і прокурора про те, що спірні земельні ділянки могли бути надані в користування лише за результатами аукціону. З наведених вище правових норм вбачається, що законодавство передбачає дві підстави набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками, а саме або за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини 2, 3 вказаної норми).

Земельні торги проводяться у формі аукціону (статті 135 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 р. за № 25-рн/2008 у справі № 1-46/2008 питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин між першим та другим відповідачами та до серпня 2012 року процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) взагалі законодавчо врегульовано не було, що в свою чергу, фактично унеможливлювало їх проведення першим відповідачем.

У той же час, на той момент чинне законодавство України також не містило й заборони органам виконавчої влади та місцевого самоврядування розпоряджатися землями державної та комунальної власності шляхом надання їх у користування, виходячи із встановлених законом (Конституція України, Земельний кодекс України) повноважень.

Таким чином перший відповідач - Барвінківська районна державна адміністрація цілком законно висловила своє волевиявлення стосовно вище згаданих земельних ділянок шляхом прийняття спірних розпоряджень про надання їх у користування другому відповідачеві.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 03.02.2014р. у аналогічній справі №5023/5736/12 та в постанові від 24 вересня 2013 року у справі № 915/418/13.

Юридично неспроможними є посилання прокурора на ст.134 ЗК України, котра на його думку встановлює обов'язковість продажу спірних земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так, частиною 2 вказаної статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них в т.ч. у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства.

В даному випадку відбулася саме передача спірних земельних ділянок у користування громадянину Шейко В.Г., незважаючи на те, що орендарем у спірних договорах визначена юридична особа Фермерське господарство "Шейко Валентин Григорович". Справа в тому, що згідно ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство за визначенням є формою підприємницької діяльності громадян. Інші норми цього Закону (зокрема, ст.ст.3-9) також вказують на те, що саме громадяни, які є членами фермерського господарства, є тими особами, котрі у такій організаційно-правовій формі використовуючи надану їм землю виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, займаються її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

При цьому, хоча ст.9 вказаного Закону і передбачає можливість одержання землі у власність чи у користування безпосередньо громадянами, ще до реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, жодна з норм Закону не містить заборони на передачу землі у користування вже після реєстрації такого господарства. Навпаки, п."в" ч.1 ст.12 Закону України "Про фермерське господарство" передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. І це цілком логічно, адже договір оренди землі є строковим (ст.19 Закону України "Про оренду землі", а фермерське господарство створюється на невизначений строк (ст.35 Закону України "Про фермерське господарство"). В противному разі необхідність припинення одного фермерського господарства після закінчення строку дії відповідного договору оренди землі, і створення замість нього нового за для одержання можливості укладення нового договору оренди землі, очевидно не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного та у відповідності до положень ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про недоведення прокурором факту невідповідності спірних розпоряджень Барвінківської РДА та договорів оренди землі законодавству та факту ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак задоволенню не підлягають.

Приходячи до висновку про необхідність відмови прокурору у позові суд також враховує, що прокурором не доведена й друга з необхідних у відповідності до ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України умов визнання рішень органів державної влади та договорів недійсними - факт ущемлення цими рішеннями та договорами прав суб'єктів господарювання. Ані прокурор, ані представник позивача не виявилися спроможними навести суду жодної відмінності котра виникла в даному в чиїх не будь правах чи обов'язках внаслідок того, що спірні земельні ділянки були надані в користування не особисто голові фермерського господарства, як фізичній особі, а створеному ним самим фермерського господарству, як юридичній особі.

Взагалі, ані прокурором, ані позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні розпорядження першого відповідача та укладені відповідачами договори порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача у справі Головного управління Держземагенства у Харківській області. Твердження прокурора про можливість існування суб'єктів господарювання, котрих спірними актами позбавили можливості орендувати ці землі носять бездоказовий абстрактний характер і не можуть бути прийняті до уваги, адже рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях (п.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відмова в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Барвінківської районної державної адміністрації №362 від 09.12.2011р. та №363 від 20.07.2012р. означає відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі від 01.08.2012р., укладених на підставі цих розпоряджень, адже інших підстав недійсності цих договорів, крім незаконності розпоряджень, ні прокурором, ні позивачем не наведено. Те саме стосується і позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів і позовних вимог про повернення земельних ділянок позивачеві. В частині повернення земельних ділянок на користь Головного управління Держземагенства у Харківській області слід відмовити ще й тому, що прокурором та позивачем не доведено, що ці ділянки раніше перебували у власності чи користуванні позивача та/або були передані ним другому відповідачеві.

Вирішуючи спір відносно третього відповідача - Управління Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області, залученого до участі у справі ухвалою суду від 17.02.2014р., суд на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України (господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва) приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в цій частині у зв'язку з припиненням третього відповідача, як юридичної особи.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім, враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору, пунктом 11 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір наразі не стягується.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 373 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 179, 180 Господарського кодексу України, ст.1, 116, 134 Земельного кодексу України , керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, .6 ч.1 ст.80, 82- 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині позовних вимог відносно Управління Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області - припинити.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/5033/13