Постанова

від 15.04.2014 по справі 914/4124/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа № 914/4124/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

"Стрийські ковбаси" б/н від 27.01.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2014 року

у справі № 914/4124/13 (суддя Березняк Н.Є.)

за позовом Приватного підприємства "Роман", Стрийський район, с. Дуліби

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийські ковбаси", м. Стрий

про спонукання до вчинення дій

за участю представників сторін:

від позивача - Романчук Д.М. представник (довіреність б/н від 10.01.2014 року)

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2014 року у справі №914/4124/13 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрийські ковбаси" звільнити виробничий корпус - ковбасний цех (приміщення, позначене літерою А-1-2; Б-1; В-1) загальною площею 675,4 кв.м., що знаходяться за адресою: 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с.Дуліби, вул.Заводська, 27а; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрийські ковбаси" передати Приватному підприємству "Роман" по акту приймання-передачі виробничий корпус - ковбасний цех (приміщення, позначене літерою А-1-2;Б-1;В-1) загальною площею 675,4 кв.м., що знаходяться за адресою: 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с.Дуліби, вул.Заводська, 27а; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийські ковбаси" на користь Приватного підприємства "Роман" - 1 720,50 грн. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконував взяті на себе за зобов'язання по сплаті орендної плати за укладеним між сторонами Договором. Відтак, виходячи з положень п.п. 4.2., 9.3. Договору оренди нежитлових приміщень та листа від 20.09.2013р. про розірвання Договору оренди та необхідність повернення нежитлових приміщень, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Стрийські ковбаси" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.01.2014 року у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2014 року у справі №914/4124/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та прийняте на підставі неповного з'ясування обставин справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що 24.10.2013 року арбітражний керуючий безпідставно звернувся із позовною заявою про звільнення орендованих приміщень до ТзОВ "Стрийські ковбаси", оскільки 01.01.2012 року між ПП "Роман" та ТзОВ "Стрийські ковбаси" було укладено додаткову угоду №1 якою доповнено п.п. 3.1.1. Договору №1 та зазначено, що він діє до 31.12.2013р., а тому на станом на 24.10.2013 року строк дії вказаного договору оренди ще не закінчився.

При цьому, апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано також того, що ст. 781 ЦК України передбачено припинення договору найму у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем, а згідно із ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а тому до моменту державної реєстрації припинення банкрута договір оренди приміщення не може бути припинено з підстав, передбачених ст. 781 ЦК України.

Разом з тим, щодо несплати орендної плати за Договором оренди, апелянт покликається на те, що він не відмовлявся від такої оплати, проте не здійснював оплату, оскільки ПП «Роман» не надавало рахунків на які необхідно перераховувати відповідні кошти.

Таким чином, апелянт вважає, що у цьому випадку відсутні підстави для розірвання договору оренди приміщення в односторонньому порядку.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Приватне підприємство "Роман" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2014 року у справі № 914/4124/13 - без змін.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р., та від 01.04.2014р.

В дане судове засідання прибув представник позивача, однак відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014р.

Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 13.01.2014р. у справі № 914/4124/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Стрийські ковбаси» без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 01 лютого 2011 року між ТзОВ «Стрийські ковбаси» (Орендар) та ПП «Роман» (Орендодавець) укладено Договір № 1 (надалі - Договір) (а.с. 12-13), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове платне володіння і користування наступні приміщення: виробничий корпус - ковбасний цех (приміщення, позначені літерою А-1-2; Б-1; В-1), разом із земельною ділянкою (на якій розташований - 0,1153 га - для обслуговування нежитлових будівель) для здійснення господарської діяльності, що не суперечить інтересам та господарській діяльності Орендодавця. Загальна площа приміщень, що орендуються становить 675,4 кв.м. Приміщення, що орендуються знаходяться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27а (п. 1.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору, сторони узгодили, що орендна плата за приміщення, що орендуються становить 81,00 грн. за 1 (один) кв.м. в місяць в т.ч. ПДВ.

У відповідності до п. 4.2. Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку щомісячно не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалась оренда.

Згідно з п. 9.1. Договору, даний Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов'язання.

Водночас, пунктом 9.3. Договору визначено, що Орендодавець має право відмовитись від даного Договору у випадку несплати Орендарем орендної плати за два та більше місяців. При цьому Орендодавець зобов'язаний повідомити про це Орендаря письмово.

Документальними доказами у справі встановлено, що 01 січня 2012 року між ТзОВ «Стрийські ковбаси» (Орендар) та ПП «Роман» (Орендодавець) укладено Додаткову угоду № 1 (а.с. 14), відповідно до умов якої сторони домовились до пункту 3.1. Договору додати підпункт 3.1.1. «Даний Договір діє до 31.12.2013р. У тому випадку, якщо сторони у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати Договір, то останній вважається продовженим на необмежений термін.».

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умовами укладеного між сторонами Договору з'ясовано, що Орендар зобов'язаний вносити плату за користування приміщенням: виробничим корпусом - ковбасним цехом (приміщення, позначені літерою А-1-2; Б-1; В-1), разом із земельною ділянкою (на якій розташований - 0,1153 га - для обслуговування нежитлових будівель) в розмірі 81,00 грн. за один кв.м. в безготівковому порядку щомісячно не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалась оренда.

Як випливає з доводів позивача та з урахуванням того факту, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували здійснення останнім оплати орендної плати за договором, колегія суддів дійшла висновку, що договірні зобов'язання ТзОВ «Стрийські ковбаси» в частині сплати орендної плати не виконувалися.

При цьому, посилання відповідача на те, що він не відмовлявся від такої оплати, а не міг цього зробити з тих підстав, що ПП «Роман» не надавало рахунків на які необхідно перераховувати відповідні кошти, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянт не надав жодних доказів, які б свідчили про звернення до позивача з вимогою про отримання таких рахунків чи інших доказів, які б підтверджували намагання здійснити оплату за користування орендованим майном. Більше того, номер розрахункового рахунку Орендодавця, за яким могла б здійснюватися оплата за договором, вказаний у заключній частині Договору № 1, що містить юридичні адреси, банківські реквізити і підписи сторін.

Відповідно до частини другої статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що 20.09.2013 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору (а.с. 15-16), що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 17, 18), фіскальними чеками органу поштового зв'язку № 2280, № 2281 (а.с. 19, 20) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21), де констатував систематичне порушення ТзОВ «Стрийські ковбаси» умов п. 4.1., 4.2. Договору щодо сплати орендної плати, просив усунути порушення щодо невиконання умов договору та сплатити заборгованість з орендної плати, а також просив звільнити орендовані приміщення: виробничий корпус - ковбасний цех (приміщення, позначені літерою А-1-2; Б-1; В-1), разом із земельною ділянкою (на якій розташований - 0,1153 га - для обслуговування нежитлових будівель) та передати їх по акту приймання-передачі.

У відповіді від 27.09.2013р. (а.с. 22-23) на вищевказане повідомлення про відмову від договору ТзОВ "Стрийські ковбаси" повідомило ПП "Роман" про безпідставність розірвання договору оренди та повернення орендованих приміщень.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 9.3. Договору Орендодавець має право відмовитись від даного Договору у випадку несплати Орендарем орендної плати за два та більше місяців. При цьому Орендодавець зобов'язаний повідомити про це Орендаря письмово.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Таким чином у відповідності до ст. 782 ЦК України Договір оренди №1 від 01.02.2011 р. є розірваним з моменту одержання даного повідомлення відповідачем, а саме з 02.10.2013р.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач не виконує належним чином умови Договору № 1, які стосуються оплати, чим порушує норми законодавства України та права Орендодавця. При цьому, незважаючи на неодноразові вимоги позивача, договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати ТзОВ "Стрийські ковбаси" не виконувались з моменту укладення Договору, що є істотним порушенням умов договору, належні і допустимі докази які б спростовували вказані висновки суду в матеріалах справи відсутні.

Водночас, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що 24.10.2013 року арбітражний керуючий безпідставно звернувся із позовною заявою про звільнення орендованих приміщень до ТзОВ "Стрийські ковбаси", оскільки 01.01.2012 року між ПП "Роман" та ТзОВ "Стрийські ковбаси" було укладено додаткову угоду №1 якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2013р., а тому станом на 24.10.2013 року строк дії вказаного договору оренди ще не закінчився, колегія суддів зазначає, що арбітражний керуючий звернувся із позовною заявою про звільнення орендованих приміщень до ТзОВ "Стрийські ковбаси", оскільки останнім не сплачувалась орендна плата за орендовані приміщення.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до п. 1 ст.785 Цивільного кодексу України при припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу або у стані, який був обумовлений в договорі.

Документальними доказами у справі встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі № 914/116/13 (а.с. 24-27) Приватне підприємство «Роман» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Приватного підприємства «Роман» арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича.

Оголошення про визнання Приватного підприємства "Роман" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано в газеті "Голос України" № 109 (5609) від 13 червня 2013 року (а.с. 28-29).

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Приписами ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі № 914/116/13, лише відкрито ліквідаційну процедуру та визнано ПП «Роман» банкрутом. Проте, ПП «Роман», як юридична особа, за станом на час розгляду справи в суді, не ліквідовано та державна реєстрація такої юридичної особи не припинена. Таким чином, покликання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано положень ст. 781 ЦК України щодо припинення договору найму у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем, колегія суддів вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог та задоволення позову, шляхом зобов'язання ТзОВ "Стрийські ковбаси" звільнити виробничий корпус - ковбасний цех (приміщення, позначене літерою А-1-2; Б-1; В-1) загальною площею 675,4 кв.м., що знаходяться за адресою: 82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27 «а» та передати Приватному підприємству "Роман" по акту приймання-передачі виробничий корпус - ковбасний цех (приміщення, позначене літерою А-1-2;Б-1;В-1) загальною площею 675,4 кв.м., що знаходяться за адресою: 82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27 «а».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р., від 04.03.2014р. та від 01.04.2014р. скаржника зобов'язано надати суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте, скаржник вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду не виконав. Тому, колегія суддів вважає за необхідне покласти на скаржника судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних доказів правильності сплати судового збору в частині щодо зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2014р. у справі № 914/4124/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийські ковбаси" б/н від 27.01.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийські ковбаси" (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Галицька, 7а, код ЄДРПОУ 36895259) у спеціальний фонд Державного бюджету України - 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Львівської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 17.04.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.