Рішення

від 10.04.2014 по справі 905/29/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.2014 Справа № 905/29/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мирошниченка Я.С. суддів Філімонової О.Ю., Мельниченко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г.,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АПЕКС-ПАК", м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАХОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Макіївка Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 110366,92 грн., з яких 109817,83 грн. сума замовленого та не відвантаженого з вини відповідача товару та 549,09 грн.- плати за зберігання замовленого, але не прийнятого відповідачем товару, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АПЕКС-ПАК", м. Луганськ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАХОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Макіївка Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 110366,92 грн., з яких 109817,83 грн. сума замовленого та не відвантаженого з вини відповідача товару та 549,09 грн.- плати за зберігання замовленого, але не прийнятого відповідачем товару...

В обґрунтування позовних вимог Позивач, посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №078 від 05.06.2012р., а саме на несвоєчасну оплату товару, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 109817,83 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.629,ч.1ст.530,ч.1-2 ст.689 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1,12,13,44,49,54,82-85 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): договір поставки №078 від 05.06.2012р., заказ б/н від 02.04.2013р., заказ б/н від 07.05.2013р., заказ б/н від 29.01.2013р., складська довідка , правоустановчі документи Позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.01.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 29.01.2014р.,27.02.2014р.

У зв'язку з нез'явленням сторін у судове засідання, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі розгляд справи відкладався судом з 29.01.2014р. на 12.02.2014р.

11.02.2014р. Представник Позивача через канцелярію суду надав заяву про відкладення розгляду справи.

24.03.2014р.надав заяву про зміну розміру позовних вимог. Заяву судом досліджено, встановлено, що вона є по суті заявою про збільшення розміру позовних вимог, та прийнято до розгляду по суті.

27.02.2014р. Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині основного боргу та на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.03.2014р. справу №905/29/14 передано на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді Мирошниченка Я.С. суддів Філімонової О.Ю., Мельниченко Ю.С.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, своїми процесуальними правами відповідно ст.22 ГПК України не скористався. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.02.2014р.,21.02.2014р.,25.02.2014р.,11.03.2014р.)

Враховуючи вищенаведене , суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Представник Позивача клопотання щодо фiксацii судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здiйснювався без застосування техничного фiксування судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК Украiни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебiчно i повно з'ясувавши всi фактичні обставини справи, об'ективно оцiнивши докази, якi мають значення для вирiшення справи, суд:

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АПЕКС-ПАК», м. Луганськ (надалі - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАХОВСЬКІ КВБАСИ», м. Макіївка Донецької області (надалі - Відповідач/Покупець), укладено Договір поставки № 078 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поліамідну термоусадочну сосисочну, сарделечну й ковбасну оболонку «Луга-Бар», «Луга-Лайт» й «Луга-Фреш» та іншу продукцію в подальшому іменовану товар.

Згідно п. 2.1. Асортимент, кількість товару вказується сторонами в заявках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Розділом 3 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями в межах кількості, вказаній в видатковій накладній. Строк поставки товару вказується сторонами в заявці.

Згідно Розділу 4 Договору, ціна і загальна вартість товару вказується в заявках. Ціна на товар вказується додатково в рахунках та накладних на кожну партію товару. Вартість товару вказана в видаткових накладних на кожну партію товару, складають загальну суму цього Договору.

Договір діє до 05 червня 2013 р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися невиконаними.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору (а.с.25-26), Відповідачем, відповідно до п. 2.1. Договору, було надано Позивачу Заявки від 29.01.2013 р., 02.04.2013 р., та 07.05.2013 р.

Згідно п. 5.2.5. Договору, Покупець зобов`язаний погодити приймання замовленого товару протягом 30 календарних днів з моменту виготовлення товару. В будь якому разі товар має бути прийнятий Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту виготовлення товару чи відправлення Постачальником повідомлення про готовність товару до відвантаження.

П. 6.9. Договору передбачено, що у разі не здійснення приймання товару у договірні строки (згідно п. 5.2.5. Договору), Покупець зобов`язаний сплатити 100% вартості товару на 30-й день зберігання товару у Постачальника (спливу 30 календарних днів з моменту виготовлення товару чи відправлення повідомлення Постачальника про готовність товару до відвантаження).

27.02.2014 р. Позивачем надано до суду оригінал Повідомлення №363 від 05.12.2013 р. (про готовність товару до відвантаження) (а.с.49) та, як доказ його направлення, поштовий чек від 05.12.2013.

Судом встановлено, що, враховуючи положення п. 5.2.5. та п. 6.9. Договору, на момент звернення Позивача до суду, момент виникнення права вимоги за відповідними заявками - не настав.

12.03.2014 р. Позивачем надано до суду оригінал Повідомлення №303 від 24.10.2013 р. (про готовність товару до відвантаження) (а.с.60) та, як доказ його направлення, поштовий чек, та опис вкладення до цінного листа від 25.10.2013 р. В описі вкладення зазначено, що до цінного листа додано: «Повідомлення Вих. №303 від 24.10.2013» та «рахунок-фактура від 23.10.2013 р.».

24.03.2014 р. Позивачем надано до суду копію Повідомлення №303 від 24.10.2013 р. (про готовність товару до відвантаження) (а.с.81). Тобто, це «повідомлення» містить той самий вихідний номер та дату, як і вищенаведене. Натомість, ці документи містять суттєві відмінності одне від одного, зокрема, різні заявки (відповідно, і різну продукцію), яка «знаходиться на складі» Позивача, різні особи підписали ці документи (а саме: перше за ліком Повідомлення №303 від 24.10.2013 р. - «Генеральный директор ООО «ТД «АПЕКС-ПАК» Песчанский Э.А.»; друге за ліком Повідомлення №303 від 24.10.2013 р. - «и.о. Генерального директора ООО «ТД «АПЕКС-ПАК» Нечитайленко Т.П.).

Таким чином, суд не має змоги встановити, яке саме, з наданих суду «Повідомлень №303 від 24.10.2013 р.» було направлено Відповідачу згідно опису вкладення до цінного листа від 25.10.2013 р.

10.04.2014 р. Позивачем надано до суду копію Повідомлення №301 від 24.10.2013 р. (про готовність товару до відвантаження) та Рахунок-фактуру від 23.10.3013 р. (а.с.91-92) та, як доказ його направлення, поштовий чек, та опис вкладення до цінного листа від 25.10.2013 р. В описі вкладення зазначено, що до цінного листа додано: «Повідомлення Вих. №301 від 24.10.2013» та «рахунок-фактура від 23.10.2013 р.».

Повідомлення №301 від 24.10.2013 р. містить в собі посилання на Заявки від 29.01.2013 р., 02.04.2013 р., та 07.05.2013 р.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли саме з Договору поставки № 078 від 05 червня 2012 р.

Таким чином, Позивач належним чином виконав свої зобов`язання згідно п. 5.2.5. Договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Натомість, Відповідачем зобов`язання щодо приймання товару протягом 30-ти календарних днів з моменту направлення повідомлення про готовність товару до відвантаження, а також оплати товару на 30-й день після направлення повідомлення про готовність товару до відвантаження, не виконано.

Відповідач Заявою від 21.10.2013 р. визнав перед Позивачем борг у розмірі 109817,83 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів виконання своїх зобов`язань за Договором не надав, тому суд, вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення вартості замовленого та не відвантаженого з вини Відповідача товару, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача плати за зберігання замовленого, але не прийнятого Відповідачем товару у розмірі 16473,00 грн. (з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.6.10. Договору, у разі нездійснення приймання товару протягом 30-ти календарних днів з моменту виготовлення товару чи відправлення повідомлення Постачальником про готовність товару до відвантаження, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику за зберігання товару на його складі - 0,5% в день від вартості товару, який знаходиться на зберіганні у Постачальника (замовленого товару Покупцем). Нарахування за зберігання товару здійснюється на наступний день після спливу 30-ти календарних днів з моменту виготовлення товару чи відправлення повідомлення Постачальником про готовність товару до відвантаження та нараховується до моменту фактичного відвантаження.

Судом досліджено наданий розрахунок плати за зберігання товару на складі позивача з 24.11.2013 р. по 24.12.2013, та встановлено, що Позивачем невірно визначено момент виникнення права вимоги. Вірним є період з 25.11.2013 по 24.12.2013, оскільки відповідне Повідомлення №301 від 24.10.2013 р. було направлено 25.10 2013 р.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення плати за зберігання замовленого, але не прийнятого Відповідачем товару, підлягають частковому задоволенню у розмірі 16472,67 грн.

10.04.2014р. Позивач через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог. Судом встановлено, що Позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі відповідно до заявлених вимог.

Відповідно до п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АПЕКС-ПАК", м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАХОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 126290,83 грн., з яких 109817,83 грн. сума замовленого та не відвантаженого з вини відповідача товару та 16473,00 грн.- плати за зберігання замовленого, але не прийнятого відповідачем товару - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАХОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Макіївка Донецької області ( 74800,Херсонська область, м.Каховка, вулиця Пушкіна, будинок 222, код ЕДРПОУ 37376490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АПЕКС-ПАК", м. Луганськ (91033,Луганська область, м.Луганськ, вулиця Цимлянська, будинок 11,офіс 9, код ЕДРПОУ 36990802) 109817,83 грн. суму замовленого та не відвантаженого з вини відповідача товару та 16472,67 грн.- плату за зберігання замовленого, але не прийнятого відповідачем товару та витрати по сплаті судового збору в сумі 2525,81 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "АПЕКС-ПАК", м. Луганськ (91033,Луганська область, м.Луганськ, вулиця Цимлянська, будинок 11,офіс 9, код ЕДРПОУ 36990802) на користь державного бюджету України суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 318,48 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 10 квітня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 квітня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Я.С. Мирошниченко

Суддя О.Ю. Філімонова

Суддя Ю.С. Мельниченко

(305-61-45)

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу;

1-відповідачу.