Рішення

від 14.04.2014 по справі 910/3951/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3951/14 14.04.14

За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куренівський ринок"

про стягнення штрафу 29 258,00 грн. та пені 29 258,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Якусевич А.М. за довіреністю № 488 від 13.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куренівський ринок" (відповідач) про стягнення штрафу 29258,00 грн. та пені 29258,00 грн. за прострочення сплати штрафу.

Обгрунтовуючи заявлені на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2013 року № 36/04-П у справі № 09-03/01.13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", згідно якого, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Куренівський ринок" накладено штраф у розмірі 29258,00 грн. за порушення, вказане в п. 1 резолютивної частини зазначеного рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/3951/14 та призначено розгляд справи на 31.03.2014 р. о 10:50 год.

28.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору та документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 13.03.2014 р., а саме: копією свідоцтва № 452903 про державну реєстрацію юридичної особи та копією довідки № 693871 Головного управління статистики в м. Києві про включення позивача до ЄДРПОУ.

28.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви з доказами їх направлення відповідачу (фіскальним чеком). Зазначеними уточненнями позивач визначив початок періоду нарахування пені за прострочення сплати штрафу з 31.12.2013 р. та надав точний розрахунок пені станом на 05.03.2014 р., просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 29258,00 грн. та пеню у розмірі 28526,55 грн. за період з 31.12.2013 р. по 05.03.2014 р.

28.03.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з доказами її направлення відповідачу (описом вкладенням та фіскальним чеком). Відповідно до наведеної заяви позивач зазначив, що на день судового засідання (31.03.2014 р.) загальна сума пені за прострочення сплати штрафу склала 39937,17 грн., а оскільки розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, то позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 29258,00 грн. та штраф в розмірі 29258,00 грн.

В судове засідання, призначене на 31.03.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 31.03.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 31.03.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням уточнень до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, 28.03.2014 р. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні, призначеному на 31.03.2014 р., суд прийняв до розгляду подані представником позивача уточнення до позовної заяви та заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до уточнень до позовної заяви позивач визначив початок періоду нарахування пені за прострочення сплати штрафу з 31.12.2013 р., а відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2013 року № 36/04-П у справі № 09-03/01.13.

Крім того, позивачем надані суду докази направлення вищенаведених уточнень та заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу, а відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору.

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб. Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 58516,00 грн., з яких: 29258,00 грн. штрафу та 29258,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2013 року № 36/04-П у справі № 09-03/01.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 14.04.2014 о 12:00 год.

В судове засідання, призначене на 14.04.2014 р., з'явився представник позивача, подав супровідний лист з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АД № 492973) стосовно відповідача станом на 25.03.2014 р. для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.04.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 27.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом встановлено, що поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. та від 31.03.2014 р. були направлені відповідачу за адресою (04073, м. Київ, вул. площа Фрунзе, будинок 1), вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача (ТОВ "Куренівський ринок") відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.04.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2014 р. надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням уточнень до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданих 28.03.2014 р. через відділ діловодства суду.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2013 р. № 36/04-П у справі № 09-03/01.13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Куренівський ринок" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Відділення від 29.10.2012 р. № 26-03/4537 у встановлений головою територіального відділення строк (п. 1 резолютивної частини рішення); за вчинене порушення, викладене в пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Куренівський ринок" штраф у розмірі 29258,00 грн. (п. 4 резолютивної частини рішення).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, зокрема, що рішення органів Антимонопольного комітету України надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб, у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Враховуючи, що Рішення АМК вручити відповідачу виявилось неможливим, позивачем було опублікувало повідомлення про прийняте рішення в газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 16.10.2013 року № 150 (4357). Отже, на думку позивача, Рішення АМК вважається врученим відповідачу 30.10.2013 р.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, як зазначив позивач в уточненнях до позовної заяви, поданих через відділ діловодства суду 28.03.2014 р., останнім днем сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, вважається 30.12.2013 р.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки станом на день подання позову до суду відповідачем сума штрафу в розмірі 29258,00 грн., накладеного рішенням АМК, сплачена не була, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 29258,00 грн.

Крім суми штрафу, позивач нарахував відповідачу за період з 31.12.2013 р. по 31.03.2014 р. пеню за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотки від суми штрафу, яка відповідно до розрахунку позивача, з урахуванням обмежень, визначених частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 29258,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через відділ діловодства суду 28.03.2014 р.).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2013 р. № 36/04-П у справі № 09-03/01.13 (Рішення АМК) на відповідача накладено штраф у розмірі 29258,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Матеріалами справи підтверджується, що позивач опублікував інформацію про прийняте Рішення АМК в газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 16.10.2013 року № 150 (4357).

Враховуючи приписи частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 29.12.2013 р. (16.10.2013 р. + 10 днів + 2 місяці), враховуючи, що 26 та 27 жовтня 2013 р. припали на вихідні дні, у зв'язку з чим Рішення АМК вважалося врученим відповідачу 28.10.2013 р.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив. При цьому, Рішення АМК від 17.07.2013 р. № 36/04-П у справі № 09-03/01.13 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням АМК, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 29258,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 29258,00 грн. за період з 31.12.2013 р. по 31.03.2014 р. за прострочення сплати штрафу (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через відділ діловодства суду 28.03.2014 р.).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 29258,00 грн. штрафу до 29.12.2013 р., таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 30.12.2013 р., тоді як в уточненнях до позовної заяви, поданих через відділ діловодства суду 28.03.2014 р., позивач не вірно визначає початок періоду нарахування пені з 31.12.2013 р.

Разом з тим судом враховано, що згідно п. 1.12 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

Таким чином суд самостійно здійснив розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі періоду часу, визначеного позивачем як період нарахування пені за прострочення сплати спірного штрафу, а саме: за період з 31.12.2013 р. по 31.03.2014 р. (91 день).

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 438,87 грн. (29258,00 грн. : 100 х 1,5 = 438,87 грн.).

За період з 31.12.2013 р. по 31.03.2014 р. відповідачем прострочено 91 дні сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 39937,17 грн. (438,87 грн. х 91 = 39937,17 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 29258,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 29258,00 грн. за період з 31.12.2013 р. по 31.03.2014 р. за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю.

Отже, позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 58516,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати: 1218,00 грн. х 1,5 = 1827,00 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куренівський ринок " (04073, м. Київ, площа Фрунзе, будинок 1, ідентифікаційний код 05476262), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 29258,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 00 коп.) штрафу та 29258,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказану суму в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, на р/рахунок 31111106700006, код за ЄДРПОУ 38002491, МФО 820019 в УДК у Оболонському районі міста Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куренівський ринок " (04073, м. Київ, площа Фрунзе, будинок 1, ідентифікаційний код 05476262), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя Гумега О.В.