Рішення

від 10.04.2014 по справі 4/103 нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2014 р. Справа № 4/103 НР

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення , м. Львів

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії "Відділення промінвестбанку в м. Стрий Львівської області", м. Стрий

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинне", с. Дуліби

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-Еко" с. Дуліби

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Холодок", м. Львів

про: визнання недійсним договору застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р.

Представники :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: Бачинський А.В. - головний ю/к відділу проблемних активів (Довіреність № 09-32/1123 від 18.09.2013 р.)

Від відповідача- 2: не з'явився

Від третьої особи- 1: ОСОБА_2 - адвокат (Довіреність б/н від 24.03.2014 р.)

Від третьої особи- 2: не з'явився

Від прокурора: не з'явився

Представникам відповідача-1 та третьої особи-1 роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2008 р. (суддя Данко Л.С.) порушено провадження у справі № 9/88 за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення промінвестбанку в м.Стрий Львівської області", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинне" про визнанняти недійсним договору застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р., укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення промінвестбанку в м. Стрий Львівської області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гостинне".

В процесі розгляду справи суд залучив до участі у справі третіми особами, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати Еко" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Холодок". У справу вступив прокурор Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2008 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 р., в позові відмовлено. Вищий господарський суд України постановою від 14.04.2009 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2008 р. у справі № 9/88 скасував, справу направив на новий розгляд до господарського суду Львівської області

Скасовуючи названі судові рішення Вищий господарський суд України вказав, що суди повинні були у визначеному законом порядку встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та вказав господарському суду на необхідність "під час нового розгляду справи … врахувати викладене, всебічно і повно з"ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення".

Справу № 9/88 було передано на новий розгляд судді Гриців В.М. та присвоєно № 4/103 НР.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2010 р. провадження у справі № 4/103 НР було зупинено до завершення розгляду справи № 5/18 (7/359) за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинне", за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати-Еко" та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення промінвестбанку в м. Стрий Львівської області" та за участю прокуратури Львівської області про витребовування майна і стягнення 799 825,29 грн. заборгованості.

У зв'язку із обранням Гриців В.М. суддею Львівського апеляційного господарського суду, було проведено автоматизований розподіл внаслідок якого справу № 4/103 НР передано для розгляду судді Ділай У.І.

Із відомостей, які містяться на сайті http://www.reyestr.court.gov.ua суд встановив, що Ухвалою суду від 11.12.2013 р. провадження у справі № 4/77 (5/18 (7/359)) припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки як стало відомо суду із наданого представником прокуратури витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №17725428 від 06.12.2013р., підприємницька діяльність ТзОВ "Гостинне" (код ЄДРПОУ 22415919) припинена 27.12.2012р., за судовим рішенням у зв'язку з визнанням ТзОВ "Гостинне" банкрутом у справі №5015/6598/11 господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 06.03.2014 р. провадження у справі № 4/103 НР було поновлено, судове засідання призначено на 25.03.2014 р.

В судове засіданні 25.03.2014 р. позивач явку представника з невідомих причин не забезпечив, вимог Ухвали суду від 06.03.2014 р. не виконав.

Представники відповідача-1 та третьої особи-1 пояснень по суті спору не надали. Вимог Ухвали суду від 06.03.2014 р. відповідач-1 та третя особа-1 не виконали.

Явку представника третьої особи-2 в судове засідання не забезпечено.

Ухвалою суду від 25.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.04.2014 р.

25.03.2014 р. в канцелярію суду від позивача надійшло Клопотання № 12-168 від 19.03.2014 р., відповідно до якого Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Львівського регіонального відділення просить суд провадження у справі припинити та вирішити питання про повернення судових витрат.

Як вказано у клопотанні підприємницька діяльність відповідача-2 - ТзОВ «Гостинне» припинена, що виключає можливість розгляду справи № 4/103 НР.

В судове засідання 10.04.2014 р. позивач явку представника не забезпечив.

Представник відповідача-1 позовні вимоги заперечив, просив суд в задоволені позову відмовити за недоведеністю.

Представник третьої особи-1 проти позову заперечив.

Явку прокурора та представника третьої особи-2 в судове засідання не забезпечено.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи-2 за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

27.02.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області" (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гостинне", Стрийський район, с. Дуліби (відповідачем-2) було укладено Договір застави майна № 122/05-кз, відповідно до умов якого на забезпечення вимог відповідача-1, що випливають з Кредитного договору № 121/05-к від 27.02.2006 р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, в заставу відповідачу-1 було передано основні засоби (обладнання) (майно), перелік яких викладений у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Спірний договір набрав чинності з моменту його підписання (п. 7.2. Договору) та діє до повного виконання зобов'язань Заставодавцем за Кредитним договором, або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством ( п. 7.3. Договору).

У п. 7.8. Договору сторонни передбачили, що строк позовної давності за цим договором становить 10 років.

Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа є правонаступником Української державної інноваційної компанії (далі - УДІК), яка відповідно до постанови КМ України №1007 від 08.08.2007р. перейменована у Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, звернувся з позовом відповідно до якого просить суд Договір застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р. визнати недійсним.

На обґрунтування заявленої у позові вимоги позивач зазначає, що майно, передане відповідачем-2 в заставу за спірним Договором, являється майном Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, про що свідчать наступні докази:

Договір купівлі-продажу № 5і від 26.05.2003 р., укладений між ПП ТКФ «Аякс-Віт» та Українською державною інноваційною компанією, який є правовстановлюючим документом права власності позивача на предмет застави за спірним Договором;

Договір фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р., укладений між позивачем та відповідачем-2, який встановлює передачу предмета застави за спірним Договором у володіння та користування відповідача-2;

Договір страхування майна № 72.201-0900,001 від 06.02.2006 р., укладений між відповідачем-2 та ЗАТ «Страхова компанія «ІНПРО» на виконання п. 8 Договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р. Згідно п. 4 Договору страхування, даний Договір укладено на користь позивача. Як вбачається із Переліку майна, вказаного у Додатку № 1 до Договору страхування, застраховане обладнання, що належить позивачу на праві власності та майно, передане в заставу за спірним Договором застави є ідентичним;

Схема розміщення холодильних та морозильних камер та устаткування до них, затверджена директором ПП ТКФ «Аякс-Віт», яка є ідентичною схемі розміщення холодильних та морозильних камер і устаткування до них, затвердженій директором відповідача-2 і розробленій ЗАТ «СК «ІНПРО»;

Довідка Контрольно-ревізійного відділу у Стрийському районі № 8-04/043 від 22.04.2005 р., згідно якої, зустрічною перевіркою був встановлений факт передачі майна позивачем відповідачу-2 згідно Договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р. та зроблена інвентаризація даного майна. Відповідно до інвентаризаційного опису, обладнання, передане позивачем відповідачу-2 є ідентичним майну, яке передане відповідачем-2 відповідачу-1 в заставу;

Листи Управління Служби безпеки України у Львівській області

3062 від 17.08.2006 р. № 914/3-1770 від 26.06.2007 р. та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 2/5947 від 04.12.2006 р., згідно яких було проінформовано позивача, що правоохоронними органами було встановлено факт незаконної передачі в заставу майна, яке перебуваю влізингу згідно Договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р. з метою отримання кредиту, зокрема у Відділення Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області. По даному факту були порушені кримінальні справи № 131-0045 та № 1763.,по яких станом на день подання позову триває досудове слідство;

Акт ревізії Головного контрольно-ревізійного управління України «Про результати розгляду ревізії Української державної інноваційної компанії, її структурних підрозділів за період з 01.10.2005 р. по 01.10.2006 р.», згідно якого Головним КРУ України був встановлений факт незаконної передачі в заставу майна ДІФКУ для забезпечення кредиту, отриманого у Львівській Філії Промінвестбанку в м. Стрий Львівської області.

Вищенаведені документи за твердженням позивача беззаперечно встановлюють, що УДІК передала холодильно-морозильне обладнання ТзОВ «Гостинне», яке в подальшому незаконно привласнило зазначене майно з метою незаконної передачі в заставу для отримання кредиту.

З огляду на зазначене позивач вважає, що Договір застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України як такий, що суперечить нормам 576 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про заставу».

Відповідач-1 у Відзиві на позовну заяву № 951 від 29.07.2008 р. вимоги позивача заперечив, вказавши зокрема, що виходячи із договору застави № 122/05-кз від 27.02.2006 року, укладеного філією із ТОВ «Гостинне»в заставу філії було передано наступне майно: комплект морозильних тунелів: морозильний тунель №1 (інвентарний №16/1) у складі компресора 6Р-40.2У (інвентарний №16/1/3), пульт управління (інвентарний №16/1/2/1), випарник ЕЧВЕ633С12Е (інвентарний №16/1/6), компресор 6Р-40.2У (інвентарний №16/1/4), пульт управління (інвентарний №16/1/2/1), випарник ГКВТ633С12Е (інвентарний №16/1/7), транспортер (інвентарний №16/1/1), охолоджувач А8С634 СВ (інвентарний №16/1/5), морозильний тунель №2. Згідно договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 року, що наданий суду як доказ, у лізинг передавалося зовсім інше майно, а саме: холодильна камера з температурним режимом -0,5 С +0,5 С, об'єм 2100 м. куб., робочий об'єм 1750 м. куб., морозильна камера температурний режим -20 С, об'єм 2940 м. куб., робочий об'єм 2450 м. куб., цех переробки с/г продукції в складі морозильно - гартувальної камери готової продукції 385 м. куб., та тунелі глибокої заморозки продукції, фасовочно-упаковочна дільниця 180 м. куб., робочий об'єм 155 м. куб., вантажно - підіймальне та контрольно - вагове обладнання.

Як стверджує відповідач-1, індивідуальні ознаки майна, що передано у лізинг Українською державною інноваційною компанією та індивідуальні ознаки майна, що передано в заставу згідно Договору застави № 122/05-кз від 27.02.2006 р. не співпадають, документи, які подані позивачем до позову та на яких ґрунтуються вимоги позивача ідентичності спірного майна не підтверджують.

Суд заслухавши пояснення представників відповідача-1 та третьої особи-1 в судовому засіданні, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

За змістом позовної заяви як на підставу недійсності Договору застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р. позивач посилається на суперечність вказаного Договору приписам ст. 576 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про заставу», якими передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Проте, в порушення зазначених правових норм відповідач-2 не будучи власником майна та не маючи прав на його відчуження, уклав Договір застави майна, яке належить на праві власності позивачу.

Однак, такі доводи позивача суд вважає не доведеними та не обґрунтованими з огляду на наступне:

Як встановлено судом гідно Додатку № 1 до спірного Договору застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р. в заставу відповідачу-1 було передано наступне майно: комплект морозильних тунелів:

- морозильний тунель N1, інв.. № 16/1, компресор 6 F-40,2Y, інв. № 16/1/3, компресор 6 F-40,2Y, інв. № 16/1/4, пульт управління інв. № 16/1/2/1, пульт управління інв. № 16/1/2/1, випарник INBE 633 C12E інв. № 16/1/6, випарник INBE 633 C12E інв. № 16/1/7, охолоджувач ACS 634 CD, інв. № 16/1/5;

- морозильний тунель N2

Згідно Договору купівлі-продажу № 5і від 26.05.2003 р., укладеного між ПП ТКФ «Аякс-Віт» та Українською державною інноваційною компанією позивачу у власність було передано обладнання по заморозці овочів та фруктів, вказане у Додатку № 1 до Договору, а саме:

1. холодильну камеру з температурним режимом - 0,5 оС + 0,5оС; об'єм 2100 м 3 ;

2. морозильну камеру, температурний режим - 20 оС + 20 оС, об'єм 2940 м 3 ;

3. цех переробки с/г продукції: морозильно-гартувальну камеру готової продукції 380 м 3 та тунелі глибокої заморозки продукції;

4. фасовочно-упаковочну дільницю 180 м 2 , робочий об'єм 155 м 2 ;

5. вантажно-піднімальне та контрольно-вагове обладнання.

Таким чином із змісту додатків до Договору застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р. та Договору купівлі-продажу № 5і від 26.05.2003 р. не вбачається, що майно, яке є предметом вказаних правочинів є ідентичним.

За умовами Договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р., укладеного між Українською державною інноваційною компанією (правонаступником якої є державна інноваційна фінансово-кредитна установа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гостинне», останньому за актом приймання-передачі було передано в лізинг таке майно:

1. Холодильна камера з температурним режимом -0,5 С +0,5 С, об'єм 2100 м.куб. Робочий об"єм 1750 м. куб. вартістю 1 420 326,05 грн.

2. Морозильна камера, температурний режим -20 С +20 С, об'єм 2940 м.куб., вартість 2 038 957,54 грн.;

3. Цех переробки с/г продукції:

- морозильно-гартувальна камера готової продукції 380 м.куб. вартістю 363 938,38 грн.,

- тунелі глибокої заморозки продукції (2 шт.) 1 050 748,43 грн.

4. Фасовочно-упаковочна дільниця 180 м. куб. вартістю 258 125,96 грн.

5. Вантажно-піднімальне та контрольно-вагове обладнання вартістю 171903,64 грн.

Згідно умов Договору лізингу, власником названого майна є лізингодавець (Українська державна інноваційна компанія).

За Договором страхування майна №72.201-0900.001 від 06.02.2006 р., укладеним між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНПРО» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Гостинне» застраховане за Договором майно складається із:

1. Холодильної камери з температурним режимом -0,5 С + 0,5 С, об'єм 2100 м.куб. об'єм 2100 м.куб. страхова вартість 1 183 605,04 грн.

2. Морозильної камери, температурний режим -20 С- +20 С, об'єм 2940 м.куб., страхова вартість 1 699 131,28 грн.

3. Морозильно-гартувальної камери готової продукції 385 м.куб. страхова вартість 303 281,98 грн.

4. Тунелів глибокої заморозки продукції (2 шт.) страхова вартість 875 623,69 грн.

5. Фасовочно-упаковочної дільниці 180 м. кв. страхова вартість 215 104,96 грн.

6. Вантажно-піднімального та контрольно-вагового обладнання страхова вартість 143 253,05 грн.

Як зазначено в Договорі страхування, такий укладено на користь Української державної інноваційної компанії.

Судом встановлено, що у переліку майна до договору страхування у розділі 3 «Цех переробки с/г продукції об'єм 385 м.куб. (морозильно-гартувальна камера)» частково зазначено таке ж майно та його інвентарні номери, як і майно, що передано в заставу, саме: морозильний тунель №1, інв.№ 16/1: компресор 6F-40,2Y, інв.№ 16/1/3; щиток приборів (у договорі застави - пульт управління), інв. № 16/1/2/1 - 16/1/2/2; випарник INBE 633 C12E, інв. № 16/1/6; компресор 6F-40,2Y, інв. № 16/1/4; випарник INDT 633 C12E, інв. № 16/1/7; транспортер інв. № 16/1/1; охолоджувач ACS 634 CD, інв. № 16/1/5.

Однак, слід вказати, що вищенаведена обставина лише опосередковано може свідчити про належність позивачу майна, яке є предметом Договору застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р.

Як вже зазначалось ідентичність майна, вказаного у Договорі купівлі-продажу № 5і від 26.05.2003 р., на який позивач посилається як на правовстановлюючий документ, із майном, що є предметом застави згідно Договору застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р. прямо не встановлена. Інших належних доказів (правовстановлюючих документів) на підтвердження його права власності на спірне майно позивачем суду не представлено.

Окрім того, в порушення вимог ухвал суду від 06.03.2014 р. та від 25.03.2014 р. позивач не представив суду для огляду оригіналів документів, на які він посилається як на докази в підтвердження позовних вимог, в тому числі і Договору купівлі-продажу № 5і від 26.05.2003 р., Договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р. та Договору страхування майна № 72.201-0900,001 від 06.02.2006 р. із додатками до вказаних Договорів.

Згідно позиції Вищого господарського суду України, висловленої у постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що актами цивільного законодавства України є Конституція України, Цивільний кодекс України, а також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Схожі за змістом положення містить і ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пленум Вищого господарського суду у Постанові № 11 від 29.05.2013 р. вказав, що у разі, коли чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК.

Відповідно до приписів ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ст. 33 ГПК України на позивача покладався обов'язок довести саме факт свого речового права на майно, яке є предметом застави за оскаржуваним договором застави та відповідним чином ідентифіковане в такому договорі. Лише доведення такого факту могло б указувати на існування права позивача, порушеного в зв'язку з укладенням оскаржуваного договору застави, з метою захисту якого заявлено позов.

Проте, як вказувалося вище факту існування у позивача права власності на предмет застави за Договором застави майна № 122/05-кз від 27.02.2006 р. належними та допустимими доказами не підтверджено.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

З огляду на те, що підприємницька діяльність ТзОВ "Гостинне" (код ЄДРПОУ 22415919) припинена 27.12.2012р., за судовим рішенням у зв'язку з визнанням ТзОВ "Гостинне" банкрутом у справі № 5015/6598/11, суд вважає що провадження у справі щодо відповідача-2 слід припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо Клопотання позивача № 12-168 від 19.03.2014 р. про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-1, то вказане клопотання суд відхиляє, оскільки передбачені ч. 1 ст. 80 ГПК України підстави припинення провадження у справі в даному випадку відсутні.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 576 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 75, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі щодо відповідача-2 припинити.

2. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.04.2014 р.

Суддя Ділай У.І.