Постанова

від 15.04.2014 по справі 5017/3541/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 5017/3541/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Головея В.М., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження секретаря судової палати Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2014р. №58 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кальницька Н.М., за довіреністю від 07.08.2013р.

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю №977 від 13.08.2013р.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на ухвалу господарського суду Одеської області від 20 січня 2014 року

у справі №5017/3541/2012

за позовом Комунального підприємства "Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеської міської ради

про стягнення 29524,41 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 січня 2014 року по справі №5017/3541/2012 (суддя Цісельський О.В.) було відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013. у справі №5017/3541/2012 за позовом Комунального підприємства "Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 29524,41 грн., вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

При винесенні ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що підстави, якими ФО-П ОСОБА_4 обґрунтовує дану заяву - не є нововиявленими обставинами в розумінні приписів чинного ГПК України, а виключний перелік підстав для скасування рішення господарського суду міститься в ст.104 ГПК України та в ст.111 10 ГПК України, у зв'язку з чим суд дійшов до беззаперечного висновку, що посилання заявника на визнання недійсним договору, що укладений між сторонами у даній справі тягне за собою підстави для скасування рішення від 22.01.2013р. - не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для відмови ФОП ОСОБА_4 у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. по даній справі та відповідно залишення вищезазначене рішення суду без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, заявник (ФО-П ОСОБА_4) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву ФО-П ОСОБА_4 про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. у справі №5017/3541/2012 за нововиявленими обставинами, з посиланням при цьому на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (КП "Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П ОСОБА_4, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Представник третьої особи (Одеської міської ради) в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.04.2014р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 за відсутністю представника третьої особи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_4, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. позов комунального підприємства „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" - задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. у справі №5017/3541/2012 залишено без змін.

15.04.2013р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь КП „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" заборгованості за договором про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 18.05.2012р. №60, укладений між ФОП ОСОБА_4 та комунальним підприємством „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" в сумі 28465,40 грн., пені в сумі 1059,01 грн. і витрат по сплати судового збору в сумі 1609,50 грн.

18.12.2013р. ФО-П ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. у справі №5017/3541/2012.

В обґрунтування поданої заяви ФОП ОСОБА_4 зазначає, що ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2013р. порушено провадження у справі №916/1946/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до КП „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" про визнання недійсним договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. затверджено мирову угоду від 9 грудня 2013р., укладену між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та комунальним підприємством "Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району", відповідно до якої договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 18.05.2012р. №60, укладений між ФОП ОСОБА_4 та комунальним підприємством „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" визнано недійсним з моменту укладення, у зв'язку з чим рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. у справі №5017/3541/2012 підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до господарського суду Одеської області із даною заявою.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи ; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи , по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) ; так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Як вбачається із заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. у справі №5017/3541/2012 за нововиявленими обставинами та вже було зазначено вище, ФО-П ОСОБА_4 в якості нововиявлених обставин визначає лише мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2013р., відповідно до якої договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 18.05.2012р. №60, укладений між сторонами по справі, за домовленістю сторін визнано недійсним з моменту укладення.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним. Однак це не означає, що потреби в необхідності визнання нікчемного правочину недійсним може й не виникнути. Така потреба може виникнути, якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину, якщо він нотаріально посвідчений, якщо він порушує права третіх осіб, якщо він зареєстрований у державних органах тощо.

Оспорюваними є правочини, які ЦК не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Таким чином, ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорювані (частина третя статті 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення , яке має зворотну силу у часі (стаття 236 ЦК України).

Водночас, відповідач в обґрунтування своєї заяви посилається на мирову угоду від 9 грудня 2013р., затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2013р., укладену між ФО-П ОСОБА_4 та КП "Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району", відповідно до якої договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 18.05.2012р. №60, укладений між ФОП ОСОБА_4 та КП „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" визнано недійсним з моменту укладення за домовленістю сторін .

За ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд не приймає до уваги ухвалу господарського суду Одеської області від 16.12.2013р., якою затверджено мирову угоду між сторонами по справі від 9 грудня 2013р., як обґрунтування наявності нововиявленої обставини, а саме визнання недійсним договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 18.05.2012р. №60, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства за домовленістю сторін договори недійсними не визнаються.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини на які заявник (ФО-П ОСОБА_4) посилається у заяві за нововиявленими обставинами не можуть вважатись нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України.

Таким чином, місцевим господарським судом було цілком правомірно відмовлено у задоволенні заяви ФО-П ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. у справі №5017/3541/2012 та залишення рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013р. у справі №5017/3541/2012 без змін.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_4, а отже оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 20 січня 2014 року по справі №5017/3541/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 17 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.М. Головей А.І. Ярош