Ухвала

від 10.04.2014 по справі 820/1898/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р.Справа № 820/1898/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О.

Шевцової Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 820/1898/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області , Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт" (далі - позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач 1), Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач 2), в якому просило суд:

- визнати незаконними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ріком" (код ЄДРПОУ 30754208) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Інтерагростандарт" (код ЄДРПОУ 27052520), ТОВ "Інап і К" (код ЄДРПОУ 37207995), ТОВ "Ліфтмонтаж-Україна" (код ЄДРПОУ 35210990), ТОВ "Енергомонтажний поїзд № 767" (код ЄДРПОУ 13878340), ТОВ "Важелектросервіс" (код ЄДРПОУ 27364903) за серпень 2013 року від 11.11.2013 року № 474/20-36-22-03-07/30754208;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року № 0000162204;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року № 0000172204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки актів перевірок податкових органів, а також прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, підтверджені факти господарських операцій протиправно перекручені, а податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт" до Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області, Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року № 0000162204.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року № 0000172204.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач 1, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та направити до суду першої інстанції для вирішення питання територіальної підсудності. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт" (далі - ТОВ "Інтерагростандарт") зареєстроване як юридична особа з 26.05.2010 року (а.с.29) та є платником податку на додану вартість з 07.06.2010 року (а.с.30).

ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Інтерагростандарт", код ЄДРПОУ 37052520 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Ріком" (код ЄДРПОУ 30754208) за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року, за результатами якої було складено акт від 12.12.2013 року № 2064/2204/37052520/219, яким було встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 229631,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року в сумі 229631,00 грн., зменшено від'ємне значення ПДВ (р.24 Декларації) за серпень 2013 року на суму 44769,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 30.01.2014 року № 0000162204 у загальному розмірі 344447,00 грн.;

- від 30.01.2014 року № 0000172204 у загальному розмірі 44769,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем 1 податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V зазначеного Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що документом, який є підставою для правомірного нарахування податкового кредиту є податкова накладна, для формування валових витрат - розрахункові чи платіжні документи.

Разом з цим, наявність вищевказаних документів для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат вважатиметься достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2013 року між ТОВ "Ріком" (постачальник) та ТОВ "Інтерагростандарт" (покупець) було укладено договір поставки № 8/12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію (клема пружинна КП-23), надалі іменовану "товар" у кількості, вказаній у договорі (а.с.35).

На виконання договору постачальником було видано покупцю видаткові накладні від 05.08.2013 року № р-501 та від 08.08.2013 року № Р-801 (а.с.36-37). Розрахунки було проведено в безготівковій формі, про що свідчать виписки по рахунках (а.с.40-46).

На підставі виконання договору ТОВ "Ріком" виписало ТОВ "Інтерагростандарт" податкові накладні від 05.08.2013 року № 501 та від 08.08.2013 року №801 (а.с.38-39).

Також судом встановлено, що позивач має в оренді складське приміщення (а.с.63-66).

Щодо транспортування товару судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Панавтос" (виконавець) та ТОВ "Інтерагростандарт" (замовник) укладено договір № 01082011 від 01.08.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок здійснювати на підставі письмових заявок замовника перевезення вантажів, заявлених замовником до перевезення, автомобільним транспортом на території України та за її межами (а.с. 55).

Також факт транспортування товару підтверджується актами надання послуг (а.с.57-58) та товарно-транспортними накладними (а.с.59-60), оплата за послуги транспортування здійснювалась в безготівковій формі (а.с.61-62).

У подальшому придбані за зазначеним вище договором товарно-матеріальні цінності були використані у подальшій господарській діяльності позивача, про що свідчать докази, наявні в матеріалах справи (а.с.47-54).

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірного договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними, відсутні.

Факт реєстрації контрагента позивача ТОВ "Ріком" платником податку на додану вартість, а також той факт, що зазначене товариство на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів не приймає та вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Колегія суддів також не приймає доводи відповідача щодо відсутності відповідних первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій, з огляду на наявність в матеріалах справи усіх необхідних податкових та бухгалтерських документів, які відображають дані податкового обліку позивача.

Первинні документи, якими були оформлені вищевказані господарські операції містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту та формування валових витрат підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень - рішень від 30.01.2014 року № 0000162204 та № 0000172204.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ріком", колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини з приводу проведення зазначеної зустрічної звірки склались між Індустріальною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області як суб'єктом владних повноважень та ТОВ "Ріком" як платником податків. Позивач не є учасником зазначених правовідносин та Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області жодних дій щодо позивача не вчиняла, прав, свобод та інтересів суб'єкта господарювання не порушувала.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги у цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 820/1898/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2014 р.