Ухвала

від 14.04.2014 по справі 25/132-10-4225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" квітня 2014 р.Справа № 25/132-10-4225

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Холод О.В. за довіреністю № 368 від 28.12.2011р.

Від відповідача: не з'явився;

Від органу ДВС: Гамбаль О.Є. за довіреністю від 08.01.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, по справі, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" до державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" про стягнення 122 052,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.2010р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" (далі по тексту - ТОВ СП „Нібулон") було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення із державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" (далі по тексту - ДП „Устьдунайводшлях") на користь позивача три відсотки річних в сумі 13 202,05 грн., збитки від інфляції в сумі 108 850,05 грн., держмито в сумі 1 220,52 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн., а всього грошові кошти в сумі 123 508,62 грн.

08.12.2010р. на виконання вказаного судового рішення господарським судом було видано відповідний наказ.

В подальшому, ТОВ СП „Нібулон" звернулось до господарського суду Одеської області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, вчинені в процесі примусового виконання наказу від 08.12.2010р. по справі № 25/132-10-4225, в якій скаржник просить: визнати незаконними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Гамбаля О.Є., що полягали у винесені постанови від 25.09.2013р. про повернення виконавчого документу стягувачу за провадженням ВП № 33832034 по наказу господарського суду Одеської області по справі № 25/132-10-4225 від 08.12.2010р.; визнати недійсною постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області Гамбаля О.Є. від 25.09.2013р. про повернення виконавчого документу стягувачу за провадженням ВП № 33832034 по наказу господарського суду Одеської області № 25/132-10-4225 від 08.12.2010р.; визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, що полягає у не здійсненні заходів з підготовки відповідного пакету документів для передачі до Державної казначейської служби України при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області по справі № 25/132-10-4225 від 08.12.2010р. (ВП №33832034); зобов'язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області по справі № 25/132-10-4225 від 08.12.2010р. (ВП № 33832034) вчинити дії, передбачені Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме підготувати відповідний пакет документів для передачі до Державної казначейської служби України. Вказана скарга була прийнята до розгляду господарським судом.

В судових засіданнях доводи поданої скарги були підтримані представником скаржника.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області повністю заперечує проти задоволення скарги та вважає її необґрунтованою, оскільки, за переконанням органу державної виконавчої служби, скаржник неправомірно посилається на необхідність застосування до спірного виконавчого провадження окремих положень Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", які не набрали чинності на час вчинення оспорюваних дій.

Відповідач вважає скаргу ТОВ СП „Нібулон" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

В силу приписів ст. 121- 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою від 13.09.2012. ВП № 33832034 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було прийнято до виконання наказ господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі № 25/132-10-4225 про стягнення із ДП „Устьдунайводшлях" на користь ТОВ СП „Нібулон" грошових коштів в загальній сумі 123 508,62 грн.

У зв'язку із набранням з 01.01.2013р. чинності Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, яким передбачено можливість виконання рішень судів про стягнення коштів зокрема із державних підприємств, які залишаються невиконаними через відсутність у боржників необхідних коштів, при настанні визначених законом обставин, ТОВ СП „Нібулон" неодноразово зверталось до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із клопотаннями про застосування до ДП „Устьдунайводшлях" положень названого Закону при примусовому виконанні зокрема наказу господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі № 25/132-10-4225.

Проте, постановою від 25.09.2013р. ВП № 33832034 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчий документ - наказ господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі № 25/132-10-4225 було повернуто стягувачу ТОВ СП „Нібулон" на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" у зв'язку із наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та відсутністю у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

Однак, за переконанням ТОВ СП „Нібулон", Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, враховуючи набрання чинності Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, був зобов'язаний вчинити передбачені вказаним законом дії для забезпечення виконання наказу господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі № 25/132-10-4225 за рахунок коштів державного бюджету, зокрема підготувати та направити відповідний пакет документів до органів Державної казначейської служби України. Невиконання органом державної виконавчої служби передбачених вищезазначеним Законом дій, направлених на забезпечення виконання рішення суду за рахунок коштів державного бюджету, зумовило пред'явлення позивачем даної скарги до суду в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів скарги та про наявність обов'язку Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області застосовувати передбачені Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI механізми при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі № 25/132-10-4225, суд зазначає, що дослідження вказаного питання має першочергове значення для вирішення питання про обґрунтованість всіх чотирьох вимог, заявлених скаржником.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI (в редакції Закону України від 15.05.2013р., яка була чинною на час вчинення органом державної виконавчої служби оспорюваних дій ) цим Законом встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким зокрема є державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Частинами 1 - 3 ст. 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI (в редакції Закону України від 15.05.2013р., яка була чинною на час вчинення органом державної виконавчої служби оспорюваних дій) виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду . Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача .

При цьому, згідно з п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 47 вказаного Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, обов'язок органу державної виконавчої служби здійснювати дії, передбачені Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI в редакції Закону України від 15.05.2013р. N 238-VII, яка була чинною протягом періоду з 16.06.2013р. по 15.10.2013р. включно , у вигляді звернення до органів Державної казначейської служби України із пакетом документів для забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету пов'язувався із встановленням підстав, визначених виключно положеннями п.п. 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", для повернення виконавчого документу стягувачу.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, яка була прийнята 25.09.2013р., тобто на час чинності Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI в редакції Закону України від 15.05.2013р. N 238-VII, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було повернуто наказ господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі № 25/132-10-4225 на користь ТОВ СП „Нібулон" з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та відсутністю у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що на момент вчинення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області оспорюваних дій та прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, вимоги про визнання недійсною якої пред'являються в межах даної скарги, встановлення обставин, з якими положення п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" пов'язують повернення виконавчого документу стягувачу, не мало наслідком виникнення у органу державної виконавчої служби обов'язку здійснювати передбачені Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI дії, господарський суд доходить висновку про відсутність порушень вимог законодавства з боку Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області під час здійснення виконавчого провадження із примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі № 25/135-10-4225, оскільки положення Закону, якими гарантовано виконання рішень суду за рахунок коштів державного бюджету, не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу скаржника на той факт, що на підставі Закону України від 19 вересня 2013 року N 583-VII, який набрав чинності з 16.10.2013р. , перелік передбачених ч. 3 ст. 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI обставин, з настанням яких у органів державної виконавчої служби виникає обов'язок звернення до органів Державної казначейської служби України із пакетом документів для гарантування виконання рішень суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету, було доповнено обставиною у вигляді встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання скаржника на той факт, що в даному випадку повернення виконавчого документу стягувачу з посиланням на положення п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", є результатом встановлення державним виконавцем обставин, з якими закон пов'язує можливість повернення виконавчого документу з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 вказаної статті, є некоректними та необґрунтованими, оскільки ці доводи не підтверджені будь-якими доказами та є результатом вільного тлумачення з боку скаржника положень чинного законодавства.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, приймаючи до уваги, що в процесі розгляду даної скарги судом не було встановлено порушень вимог закону з боку органу державної виконавчої служби, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ТОВ СП „Нібулон" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у повному обсязі через її безпідставність та необгрунтованість,

Керуючись ст.ст. 11, 47 Закону України „Про виконавче провадження", ст.ст. 1, 2, 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, ст.ст. 19, 58 Конституції України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні скарги (вх. № 2-418/13 від 18.11.2013р.) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству „Нібулон" - відмовити.

Відповідно до ст. 106, 121-2 ГПК України ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна