Рішення

від 14.04.2014 по справі 920/513/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2014 Справа № 920/513/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БМСВ ТЕХНО», м. Київ

до відповідача:Управління освіти і науки Сумської обласної державної

адміністрації, м. Суми

про стягнення 451 388 грн. 75 коп.

Суддя Заєць С. В.

Представники:

Від позивача - Рикун І. В. (довіреність № 07/04-14 від 07.04.2014 р.);

Від відповідача - Романець В. А. (довіреність № 01-14/2163 від 07.04.2014 р.);

При секретарі судового засідання Карабан Є. П.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 451 388 грн. 75 коп. боргу за поставлений товар згідно договору № 185 від 17.07.2013 р., з яких 439340 грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 12 048 грн. 75 коп. пені, а також витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наявності боргу не заперечував, про що подав в судове засідання письмовий відзив на позовну заяву, окрім цього подав письмові пояснення (клопотання) щодо необхідності залучення до участі у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області, з метою надання ними відповідних пояснень щодо непогашення існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. З матеріалів справи вбачається, що Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області не є стороною господарського Договору № 185 від 17.07.2013 р., не виконання зобов'язань за яким є предметом розгляду даної справи, і не має зобов'язання ні перед позивачем ні перед відповідачем.

Враховуючи зазначене, господарський суд в задоволенні клопотання про залучення Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області відмовляє.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

17 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМС ТЕХНО» (позивач) та Управлінням освіти Сумської обласної державної адміністрації (відповідач) було укладено Договір № 185 на закупівлю машин автоматичного оброблення інформації цифрових, поданих як системи - інтерактивного мультимедійного обладнання.

Згідно з п. 1.1. Договору позивач -зобов'язався у 2013 році поставити відповідачу товар, зазначений у специфікації, а відповідач прийняти і оплатити товар ( а.с. 11).

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 26.12.2013 року до нього ціна договору становить 439 340 грн. 00 коп. з ПДВ.

Згідно з п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 19.08.2013 року термін поставки товару становив до 30 вересня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товарів згідно з переліком, кількістю та асортиментом, визначеним у договорі.

Факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, а саме накладною № 015 від 20.09.2013 року на суму 439 340 грн. 00 коп. підписаною та скріпленою печатками обох сторін (а. с. 28).

Відповідно до п. 4.2. Договору відповідач здійснює оплату вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним договірні зобов'язання виконані належним чином, однак відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив оплати за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі, через що має заборгованість в розмірі 439 340 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією накладної № 015 від 20.09.2013 року, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 439340 грн. 00 коп.

Відповідачем факт наявності заборгованості підтверджується у відзиві на позовну заяву, доказів сплати боргу не надано, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 439 340 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий товар, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідно до п. 7.3. договору, в разі несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від не перерахованої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р ., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 12048 грн. 75 коп. (а.с. 10).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12048 грн. 75 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторонни. Враховуючи зазначене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9027 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. .ст. 526, 530, 549, 610, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230-231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (40024, м. Суми, вул. Прокоф'єва, б. 38, корпус А, код 02147687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС ТЕХНО» (02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, 6-а, офіс 401, код 22945907) 439 340 грн. 00 коп. основного боргу, 12 048 грн. 75 коп. пені, 9027 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.04.2014 року

Суддя С.В. Заєць