Рішення

від 15.04.2014 по справі 906/251/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "15" квітня 2014 р. Справа № 906/251/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Король Д.В. - адвокат;

від І відповідача: не з'явився;

від ІІ відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (м.Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС-Експрес" (м.Житомир)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Доставка Експрес" (смт.Гресівський, м.Сімферополь, АР Крим)

про стягнення 3000,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення солідарно з відповідачів 3000,00грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Перший відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. В адресованому господарському суду відзиві від 11.03.2014р. перший відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглядати справу без участі повноважного представника (а.с.35).

Другий відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали господарського суду від 04.03.2014р. та 25.03.2014р., направлені на юридичну адресу другого відповідача (95493, АР Крим, м.Сімферополь, смт.Гресівський, вул.Гресівська,8, кв.17), повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" та "відмова Криму від одержання" (а.с.49-56).

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (виконавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Доставка Експрес" (замовник, відповідач-2) підписали Договір-заявку №1/29, за умовами якої перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту Сімферополь-Краматорськ, а замовник зобов'язався оплатити послуги перевізника згідно умов договору (а.с.11).

Відповідно до п.10 Договору-заявки, замовник оплачує послуги виконавця протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов договору-заявки №1/29 від 29.11.2013р. позивач 02.12.2013р. здійснив перевезення вантажу по маршруту Сімферополь-Краматорськ. Вартість перевезення складає 5000,00грн.

Факт надання послуг з перевезення вантажу підтверджується актом надання послуг за №5392 від 02.12.2013р., рахунком фактурою №5392 від 02.12.2013р. та товарно-транспортними накладними від 29.11.2013р. (а.с.12-19).

На виконання п.10 Договору позивач 20.12.2013р. направив ТОВ "Доставка експрес" (другий відповідач) оригінали документів відповідно для підписання та для оплати послуг (а.с.23-24).

Однак, другий відповідач оплатив заборгованість за надані послуги лише частково, сплативши позивачу 29.01.2014р. та 05.02.2014р. 2000,00грн. (25; 27).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання другим відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість в сумі 3000,00рн. (5000,00грн. - 2000,00грн.).

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2013р. між ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (позивач) ТОВ "ЛС-Експрес" (відповідач 1) укладено договір поруки (а.с.21-22), за яким ТОВ "ЛС-Експрес" виступило поручителем перед ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" за виконання зобов'язань ТОВ "Доставка Експрес" (відповідач 2) по оплаті за надані транспортні послуги на підставі договору Договору-заявки №1/29 від 29.11.2013р., який укладений між кредитором (в основному договорі іменується "Виконавець") та боржником ( в основному договорі іменується "Замовник").

У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.1 договору поруки).

Пунктом 3.4 договору поруки встановлено, що кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов'язання як окремо до поручителя і боржника, так і до обох одночасно.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 3000,00грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та першим відповідачем є правовідносинами з перевезення вантажу.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 10 договору визначено порядок оплати за надані послуги з перевезення вантажу.

20.12.2013р. позивач направив на адресу відповідача (рекомендованою кореспонденцією) оригінали документів для підписання, які отримані другим відповідачем - ТОВ "Доставка Експрес" 28.12.2013р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24)

Отже, з урахуванням умов, викладених у договорі-заявці, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за надані послуги до 27.01.2014р. включно.

Судом встановлено, що відповідач - ТОВ "Доставка-Експрес" не оплатив у повному розмірі замовлені у позивача послуги, доказів на підтвердження протилежного другим відповідачем не надано.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" ТОВ "ЛС-Експрес" укладено договір поруки, за яким ТОВ "ЛС-Експрес" виступило поручителем перед ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" за виконання зобов'язань ТОВ "Стратег-ІВ" по оплаті за надані послуги з перевезення вантажу, здійсненого ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" на підставі договору-заявки №1/29 від 29.11.2013р.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, другий відповідач свої зобов'язання по договору поруки щодо сплати позивачу боргу, який виник на підставі договору заявки №1/29 від 29.11.2013р., не виконав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно 3000,00грн. боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі доказів оплати за надані позивачем послуги не надали, доводів позивача не спростували. Наявність заборгованості не заперечується відповідачами, що вбачається, зокрема, із відзиву першого відповідача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 3000,00грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 1000,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачами своїх зобов'язань, на підставі Договору про надання правової допомоги №11/14 від 27.02.2014р. (а.с.38).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №11/14 від 27.02.2014р., укладений між ТОВ "Адвокатське об'єднання "Атеміс"" та ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед", копію Свідоцтва за №630, виданого 10.02.2012р. гр.Королю Д.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.39), платіжне доручення №5287 від 28.02.2014р. про сплату позивачем адвокатському об'єднанню "Атеміс" гонорару в сумі 1000,00грн.

З наданого представником позивача Договору №11/14 про надання правової допомоги вбачається, що адвокат Король Д.В. є учасником адвокатського об'єднання "Атеміс" .

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 пункту 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що справа є нескладною, сума основного боргу - незначною, а також вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні, тощо, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката є завищені, тому зменшує їх розмір до 300,00грн.

Судовий збір покладається на відповідачів у повному обсязі, оскільки відповідачі спонукали позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС-Експрес" (10001, м.Житомир, Шосе Київське, 19, офіс 53, код 38373746), Товариства з обмеженою відповідальністю "Доставка Експрес" (95493, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, смт.Гресівський, вул.Гресівська, 8, кв.17, код 37111465 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (10001, м.Житомир, Шосе Київське, 19, код 37712103)

- 3000,00грн. основного боргу;

- 1827,00грн. судового збору;

- 300,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- відповідачам (рек. з повід.)