Рішення

від 14.04.2014 по справі 906/94/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" квітня 2014 р. Справа № 906/94/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Жигаленка О.В. - представника за довіреністю від 18.03.2013р.,

від відповідача: Затилюк О.П. - представника за довіреністю від 03.01.2014р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (м.Миронівка, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА" (м. Малин, Житомирська область)

про стягнення 841439,59грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог).

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням позивача, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА" про стягнення заборгованості в сумі 1154248,66 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.01.2014р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 04.03.2014р.

Зважаючи на заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, необхідністю витребування доказів, господарський суд ухвалою від 04.03.2014р. продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, та відклав розгляд справи на 01.04.2014р.

На адресу господарського суду 31.03.2014р. від відповідача надійшла зустрічна позовна заява з доданими до неї документами про визнання недійсним договору в частині штрафних санкцій за порушення строку оплати.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.04.2014р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА" повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

У зв'язку із заявленими сторонами клопотаннями про відкладення розгляду справи, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, господарський суд ухвалою від 01.04.2014р. відклав розгляд справи на 14.04.2014р.

В судовому засіданні 14.04.2014р. представник позивача подав заяву від 14.04.2014р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ПАТ "Миронівський хлібопродукт" просить стягнути з відповідача 685400,00грн. основного боргу, 156039,59грн. пені та судовий збір.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, у тому числі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а отже, приймається судом до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог, викладених в заяві від 14.04.2014р., тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на необхідність перевірки штрафних санкцій, заявила клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору.

Стосовно вказаного клопотання, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Згідно із ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як вже зазначалось, господарський суд ухвалою від 04.03.2014р. продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України.

Оскільки відкладення розгляду справи можливе лише в межах строків встановлених статтею 69 цього Кодексу, а строк розгляду спору у даній справі, з урахуванням його продовження ухвалою від 04.03.2014р., сплинув, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на користь позивача 685400,00грн. основного боргу та 156039,59грн. пені. Також, надав довідку вих.№129-юр від 14.04.2014р. згідно якої заборгованість ТОВ "Рута" перед ПАТ "Миронівський хлібопродукт" станом на 14.04.2014р. не змінилась і становить 685400,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні наявність заборгованості в сумі 685400,00грн. визнала про що також зазначено у наданому представником відповідача відзиві на позовну заяву (а.с.140). Також, представник відповідача надала розрахунок поставки-оплати між ТОВ "Рута" та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" за період з 04.11.2011р. по 14.04.2014р. та копії банківських виписок про часткове погашення заборгованості (а.с.141-177).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РУТА" (покупець/відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" (постачальник/позивач) укладено договір поставки №4ТП-32 (а.с.32-33), за яким постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару (п.1.1. договору).

Також, 01.07.2011р. сторонами підписано додаток №1 до договору поставки №4ТП-32 від 01.07.2011р. (а.с.34) та протокол розбіжностей до договору поставки №4ТП-32 від 01.07.2011р. (а.с.35-40).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі за реквізитами як зазначено в пункті 9.7 договору (банківськими рахунками тощо) в не залежності від того, що поставка може бути здійснена та накладна (товаро-транспортна або товарна) оформлена відповідною філією постачальника зазначеної в пункті 3.3 договору, яка здійснила поставку. Розрахунки також можуть здійснюватись шляхом внесення вартості отриманого від постачальника товару в касу постачальника. Всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці України (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони обумовили, що форма оплати товару визначається в п.п.2.2 даного договору, строк оплати товару складає 10 банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця. В разі затримки оплати партії товару постачальник може припинити наступну поставку до повного проведення розрахунків та крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору.

Днем здійснення платежу в безготівковій формі вважається день в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника (п.2.4 договору).

Згідно з п.3.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), товар поставляється по партіям згідно до замовлень покупця в якому зазначається асортимент, кількість товару та строки поставки. Умови поставки залишаються незмінними та зазначаються в п.п.3.2 даного договору. Замовлення подається в письмовому вигляді (допускається передача по факсу з підтвердженням про отримання) не пізніше ніж 1 робочий день до запланованої дати поставки. В разі відсутності у постачальника на момент подачі заявки вказаного асортименту або кількості продукції, постачальник протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки повідомляє покупця та сторони узгоджують інший асортимент, кількість або інший строк поставки. Перед подачею замовлення покупець повинен ознайомитись з поточними цінами на товар згідно до прайс-листів постачальника.

Відповідно до п.3.2 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), постачальник здійснює постачання товару власним транспортом та за власний рахунок до складу покупця, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Малин, вул. Кримського, 137. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися транспортом покупця або транспортом третіх осіб.

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що датою постачання вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. Сторони погодилися, що особи, які підписали накладні (товарно-транспортну або товарну) з прикладенням печатки/штампу підприємства (філії), являються уповноваженими особами на підписання даних документів і їхні підписи свідчать про приймання-передачу товару.

Згідно із п.6.2 договору, одержуваний товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: по якості - відповідно до сертифіката якості під час передачі товару представнику покупця; по кількості - відповідно до даних, зазначених в накладних (товарно-транспортних або товарних) та актах приймання-передачі. Остаточна кількість поставленого товару визначається згідно до даних, зазначених в актах приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011р. Якщо жодна з сторін за 30 календарних осіб письмово не попередить іншу про припинення взаємодії на момент закінчення строку дії договору, такий договір вважається пролонгованим строком ще на один календарний рік (п.5.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного 01.07.2011р. між сторонами договору поставки №4ТП-32, позивачем у період з 27.12.2011р. по 14.01.2012р. поставлялась відповідачу продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с.43-47, 128), актами прийому-передачі продукції (а.с.48-52,129), центрально-кільцевою довіреністю (а.с.41).

Так, у товарно-транспортній накладній №ЧЕ_0085944 від 27.12.2011р. зазначено кількість поставленої продукції - 6874,85кг на суму 128834,69грн. (а.с.43). Така ж кількість продукції зазначена і у акті прийому-передачі продукції до ТТН №ЧЕ_0085944 від 27.12.2011р. (а.с.52).

Водночас, кількість продукції, що зазначена в інших товарно-транспортних накладних, а саме №ЧЕ_0086126, №КА_0102813, №ЧЕ_0086671, №ЧЕ_0086789, №ЧЕ_0087046 є відмінною від тієї, що вказана в актах прийому-передачі продукції до даних накладних. Так, у товарно-транспортній накладній №ЧЕ_0086126 від 28.12.2011р. зазначено кількість поставленої продукції - 7029,019кг на суму 131723,82грн. (а.с.44), тоді як згідно з актом прийому-передачі продукції до ТТН №ЧЕ_0086126 від 28.12.2011р. фактична кількість переданої продукції становить 7014,00кг (а.с.51), що на 15,019кг менше ніж вказано в ТТН;

у товарно-транспортній накладній №КА_0102813 від 06.01.2012р. зазначено кількість поставленої продукції - 8353,422кг на суму 156543,13грн. (а.с.128), тоді як згідно з актом прийому-передачі продукції до ТТН №КА_0102813 від 06.01.2012р. фактична кількість переданої продукції становить 8358,547кг (а.с.129), що на 5,125кг більше ніж вказано в ТТН;

у товарно-транспортній накладній №ЧЕ_0086671 від 08.01.2012р. зазначено кількість поставленої продукції 7029,414кг на суму 131731,22грн. (а.с.45), тоді як згідно з актом прийому-передачі продукції до №ЧЕ_0086671 від 08.01.2012р. фактична кількість переданої продукції становить 7011,4кг (а.с.50), що на 18,014кг менше ніж вказано в ТТН;

у товарно-транспортній накладній №ЧЕ_0086789 від 10.01.2012р. зазначено кількість поставленої продукції - 7055,471кг на суму 132219,53грн. (а.с.46), тоді як згідно з актом прийому-передачі продукції до №ЧЕ_0086789 від 10.01.2012р. фактична кількість переданої продукції становить 7040,4кг (а.с.49), що на 15,07кг менше ніж вказано в ТТН;

у товарно-транспортній накладній №ЧЕ_0087046 від 14.01.2012р. зазначено кількість поставленої продукції 6355,096кг на суму 119094,50грн. (а.с.47), тоді як згідно з актом прийому-передачі продукції до №ЧЕ_0087046 від 14.01.2012р. фактична кількість переданої продукції становить 6345кг (а.с.48), що на 10,096кг менше ніж вказано в ТТН;

Дослідивши вказані товарно-транспортній накладні, акти прийому-передачі продукції та умови договору поставки №4ТП-32 від 01.07.2011р., зокрема п.6.2 договору який регулює поставку і приймання товару по кількості, відповідно до якого остаточна кількість поставленого товару визначається згідно даних, зазначених в актах приймання-передачі, господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №4ТП-32 позивачем фактично передано, а відповідачем прийнято продукцію за товарно-транспортними накладними, з урахуванням актів прийому-передачі продукції, а саме:

№ЧЕ_0085944 від 27.12.2011р. в кількості 6874,85кг на суму 128834,69грн.,

№ЧЕ_0086126 від 28.12.2011р. в кількості 7014кг на суму 131442,36грн.,

№КА_0102813 від 06.01.2012р. в кількості 8358,547кг на суму 156639,17грн.,

№ЧЕ_0086671 від 08.01.2012р. в кількості 7011,4кг на суму 131393,64грн.,

№ЧЕ_0086789 від 10.01.2012р. в кількості 7040,4кг на суму 131937,10грн.,

№ЧЕ_0087046 від 14.01.2012р. в кількості 6345кг на суму 118905,30грн., загалом 799152,26грн.

Вказані обставини не заперечувались і представниками сторін в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.2.3 договору поставки №4ТП-32 від 01.07.2011р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) строків оплати товару - 10 банківських днів з моменту отримання товару на складі покупця, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної накладної №ЧЕ_0085944 від 27.12.2011р. - у строк до 12.01.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної накладної №ЧЕ_0086126 від 28.12.2011р. - у строк до 13.01.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної накладної №КА_0102813 від 06.01.2012р. - у строк до 23.01.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної накладної №ЧЕ_0086671 від 08.01.2012р. - у строк до 23.01.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної накладної №ЧЕ_0086789 від 10.01.2012р. - у строк до 24.01.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товар но-транспортної накладної №ЧЕ_0087046 від 14.01.2012р. - у строк до 27.01.2012р.

Однак, у вказані строки відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав. З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково на загальну суму 113752,26грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.145-177) та розрахунком поставки-оплати між ТОВ "РУТА" та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (а.с.141-144).

При цьому, з розрахунку поставки-оплати між ТОВ "РУТА" та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" за період з 04.11.2011р. по 14.04.2014р. (а.с.144) вбачається, що грошові кошти в загальній сумі 113752,26грн. (7352,26грн. (перехідний аванс) + 106400,00грн. (оплати у період з 25.06.2012р. по 14.06.2013р.)) сплачені відповідачем та зараховані позивачем в рахунок часткової оплати продукції за товарно-транспортною накладною №ЧЕ_0085944 від 27.12.2011р.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, залишилась частково неоплаченою відповідачем продукція на суму 15082,43грн. за товарно-транспортною накладною №ЧЕ_0085944 від 27.12.2011р. та у повному обсязі неоплачена продукція за товарно-транспортними накладними №ЧЕ_0086126 від 28.12.2011р. на суму 131442,36грн., №КА_0102813 від 06.01.2012р. на суму 156639,17грн., №ЧЕ_0086671 від 08.01.2012р. на суму 131393,64грн., №ЧЕ_0086789 від 10.01.2012р. на суму 131937,10грн., №ЧЕ_0087046 від 14.01.2012р. на суму 118905,30грн., що загалом становить 685400,00грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до довідки позивача, станом на 14.04.2014р. сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА" перед ПАТ "Миронівський хлібопродукт" не змінилась і складає 685400грн. (а.с.138).

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 685400,00грн. визнав, про що свідчить підписаний представниками сторін та скріпленим печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. (а.с.54), проте доказів її погашення суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 685400,00грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 156039,59грн. пені.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом п.7.3 договору поставки №4ТП-32 від 01.07.2011р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони передбачили, що за прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно із ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.

При цьому, умовами договору поставки №4ТП-32 від 01.07.2011р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони не обумовили інший, ніж передбачено законом (ч.6 ст.232 ГК України) період нарахування пені.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 9) встановив, що з урахуванням вимог п.6 ст.232 ГПК України, правомірним є нарахування пені в сумі 51688,46грн., а саме нарахованої:

- в сумі 1139,42грн. за період з 13.01.2012р. по 12.07.2012р. на суму заборгованості 15082,43грн. (товарно-транспортна накладна №ЧЕ_0085944 від 27.12.2011р.),

- в сумі 9928,21грн. за період з 14.01.2012р. по 13.07.2012р. на суму заборгованості 131442,36грн. (товарно-транспортна накладна №ЧЕ_0086126 від 28.12.2011р.),

- в сумі 11809,99грн. за період з 24.01.2012р. по 23.07.2012р. на суму заборгованості 156639,17грн. (товарно-транспортна накладна №КА_0102813 від 06.01.2012р.),

- в сумі 9906,58грн. за період з 24.01.2012р. по 23.07.2012р. на суму заборгованості 131393,64грн. (товарно-транспортна накладна №ЧЕ_0086671 від 08.01.2012р.),

- в сумі 9945,75грн. за період з 25.01.2012р. по 24.07.2012р. на суму заборгованості 131937,10грн. (товарно-транспортна накладна №ЧЕ_0086789 від 10.01.2012р.),

- в сумі 8958,51грн. за період з 28.01.2012р. по 27.07.2012р. на суму заборгованості 118905,30грн. (товарно-транспортна накладна №ЧЕ_0087046 від 14.01.2012р.).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 51688,46грн. У стягненні пені в сумі 104351,13грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 737088,46грн., з яких: 685400,00грн. основного боргу та 51688,46грн. пені. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 104351,13грн. пені суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, ч.6 ст.232 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУТА" (11600, м. Малин, Житомирської області, вул. Кримського, буд.137, ідентифікаційний код 31164401) на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська область, Миронівський район, м.Миронівка, вул.Елеваторна, буд.,1, іднтифікаційний код 25412361)

- 685400,00грн. основного боргу,

- 51688,46грн. пені,

- 14741,77грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.04.14

Суддя Кравець С.Г.

Друк. 1 - в справу;2 - відповідачу (рек. з пов.).