Рішення

від 14.04.2014 по справі 910/2658/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2658/14 14.04.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН"

про стягнення 31 229,59 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Пожайрибко О.Б. - пред. за довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" про стягнення 31 229,59 грн., з яких 28 000,00 грн.- основний борг, 2 800,00 грн.- штраф, 349,04 грн.- пеня та 80,54 грн.- 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору перевезення вантажу №170 від 18.11.2013р. та Транспортного замовлення від 12.12.13р., відповідачем вартість наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу не сплачена, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 28 000,00 грн. У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивачем нараховано 2 800,00 грн. - штрафу, 349,04 грн. - пені та 80,54 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.14р. порушено провадження у справі №910/2658/14 та призначено розгляд справи на 24.03.14р.

У судове засідання 24.03.14р. з'явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.14р. відкладено розгляд справи на 14.04.2014р.

У судове засідання 14.04.14р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 20.02.14р. та ухвала суду від 24.03.14р. були надіслані судом за адресою відповідача зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом зроблений витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення, яким на адресу відповідача було надіслано ухвалу суду від 24.03.14р.

З витягу вбачається, що відповідачем було отримано ухвалу суду від 24.03.14р.

Крім того, факт направлення ухвали суду від 24.03.14р. на адресу відповідача підтверджується копією реєстру поштових відправлень суду від 26.03.14р. (список згрупованих поштових відправлень від 26.03.14р.), долученою до матеріалів справи.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, та не надав документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 14.04.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013р. між відповідачем (замовник) та позивачем (перевізник) укладено Договір перевезення вантажу №170 від 18.11.2013р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник зобов'язався замовити, а перевізник надати послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міських та міжміських сполученнях по території України.

Згідно з п.2.1.1. Договору, замовник зобов'язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого «Замовлення на перевезення», що є невід'ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціни на послуги узгоджуються сторонами в «Замовленнях на перевезення» і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Згідно з п.4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника, протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної.

Відповідно до п.8.2. Договору, за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.

Згідно з п.8.3. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013р. Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення строку дії Договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання Договору, то термін дії та умови даного Договору будуть автоматично продовжуватись на кожен наступний календарний рік.

Матеріали справи свідчать про те, що 12.12.13р. між сторонами Договору було підписано Транспортне замовлення від 12.12.13р.

Згідно з Транспортним замовленням від 12.12.13р. позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу (вода питна на паллетах, 22т., 26 палет) за маршрутом м.Стамбул (Туреччина) - м.Київ (Україна), дата завантаження вантажу 16.12.2013р., загальна провізна плата 28 000,00 грн., в т.ч. від місця завантаження до митного кордону України 14 000,00 грн., від митного кордону України до місця розвантаження 14 000,00 грн., вартість митного оформлення на місці завантаження входить в суму фрахту.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та Транспортного замовлення від 12.12.13р., позивачем було надано послуги з організації і виконання перевезень вантажів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №076519, копію якої долучено до матеріалів справи.

Вказані послуги з перевезення було виконано позивачем в повному обсязі та без будь-яких зауважень з боку відповідача, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін Актом надання послуг №280 від 26.12.2013р. на суму 28 000,00 грн.

У зв'язку з наданням позивачем послуг по перевезенню вантажу згідно умов Договору та Транспортного замовлення від 12.12.13р., останнім було виставлено рахунок на оплату №280 від 26.12.2013р.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем оплата за надані позивачем послуги перевезення за Договором та Транспортним замовленням від 12.12.13р. здійснена в повному обсязі не була, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 28 000,00 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 174 ГК України, визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з умов Договору, позивач зобов'язався надати послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міських та міжміських сполученнях по території України, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги (п. 4.1. Договору).

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника, протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної.

Реєстр переданих оригіналів документів №280 від 30.12.13 свідчить про те, що представником відповідача 30.12.13р. було отримано документи, передбачені п.4.1. Договору.

За таких підстав, враховуючи п. 4.1. Договору, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги перевезення в термін до 09.01.14р., приймаючи до уваги те, що відповідно до ст.73 Кодексу законів про працю України, 1 та 7 січня є святковими днями.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору та Транспортного замовлення від 12.12.13р. ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов Договору та Транспортного замовлення від 12.12.13р. на суму 28000,00 грн., відповідачем доказів оплати суду не надано, то на час розгляду спору сума боргу відповідача склала 28 000,00 грн.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується вищезазначеними міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №076519 та Актом надання послуг №280 від 26.12.2013р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги перевезення у розмірі 28 000,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором та Транспортним замовленням від 12.12.13р. позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 2800,00 грн. -суми штрафу, 80,55 грн. - 3 % річних та 349,04 грн. - пені.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити за весь час прострочення три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплати боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 28 000,00 грн. за період з 09.01.2014р. по 12.02.14р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних.

З огляду на те, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги перевезення в термін до 09.01.14р., то позивач має право на нарахування 3 % річних та пені з 09.01.14р.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

28 000,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 35 (за період з 09.01.14 р. по 12.02.14) = 80,55 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 80,55 грн., то позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 80,55 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 349,04 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.5. Договору, у випадку затримки оплати,ц вказаної у пунктах 3.1, 4.1. даного Договору, замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. В разі прострочення оплати на строк більше 20 календарних днів замовник, додатково не враховуючи суми пені, сплачує перевізнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Оскільки, право у позивача на нарахування пені виникло з 09.01.2014р. позивач, з врахуванням шестимісячного строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, має право на нарахування пені за заявлений ним період, а саме з 09.01.14р. по 12.02.14р.

За перерахунком суду, розмір пені з суми боргу 28 000,00 грн. за період з 09.01.14р. по 12.02.14р. становить 349,04 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 349,04 грн. пені підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 2800,00 грн. - штрафу, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як вбачається зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що в разі прострочення оплати на строк більше 20 календарних днів замовник, додатково не враховуючи суми пені, сплачує перевізнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.

З огляду на те, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги перевезення в термін до 09.01.14р., однак, станом на час розгляду справи судом сума заборгованості відповідачем погашена не була, суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування відповідачу штрафу, у зв'язку з затримкою оплати на строк більше 20 календарних днів, а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 800,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" (02090, м.Київ, вул.Алма-Атинська, буд.8, код ЄДРПОУ 33139047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" (03148, м.Київ, вул.Жмеринська буд.26, код ЄДРПОУ 35129486) 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 349 (триста сорок дев'ять) грн. 04 коп. - пені, 80 (вісімдесят) грн. 55 коп. - 3 % річних, 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - штрафу та 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - суми судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.04.2014 р.

Суддя Капцова Т.П.