Рішення

від 09.04.2014 по справі 16/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/351 09.04.14

За первісним

позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської

ради (КМДА)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет"

про стягнення 7508830, 00 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет"

До Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу

Київської міської ради (КМДА)

Про визнання недійсним договору, застосування наслідків

недійсності договору

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від прокуратури Вакулюк Д. В. (посвідчення № 009906 від 16.10.12р.)

Від позивача

за первісним позовом Тертичний О. М. (дов. № 050/05-8 від 08.01.2014 р.)

Від відповідача

за первісним позовом Карасова Н. В. (дов. б/н від 09.12.2013 р.)

Кухар А. В. (дов. б/н від 08.04.2014 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 7508830 грн. 00 коп. за договором № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2007 року, з яких сума основного боргу за договором 6558290, 00 грн., пеня 950540, 00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2012 у справі № 16/351 в задоволені позову Заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" про стягнення 7508830 грн. 00 коп. відмовлено повністю.

28.02.2012 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява від Заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення № 16/351 від 07.02.2012 у зв'язку з нововиявленими обставинами.

28.03.2012 року рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 16/351 заяву заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі № 16/351 за нововиявленими обставинами задоволено, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі № 16/351 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" про стягнення 7508830,00 скасовано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року по справі № 16/351, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" про стягнення 7508830 грн. 00 коп. задоволено повністю.

В липні 2013 року відповідачем по справі подано заяву про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 13.08.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. у справі № 16/351, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. у справі № 16/351 скасовано.

Ухвалою про призначення до розгляду Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року розгляд справи призначено на 03.09.2013 року.

03.09.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем по справі подано зустрічний позов про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності договору.

Ухвалою про порушення провадження у справі Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 08.10.2013 року. Крім того, Ухвалою Господарського суду міста Києва 03.09.2013 року провадження у справі № 16/351 зупинено до перегляду в апеляційному порядку Київським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року по справі № 16/351.

14.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва повернута Київським апеляційним господарським судом за належністю справа № 16/351. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року у справі № 16/351 - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 року провадження у справі № 16/351 поновлено, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

07.04.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача за зустрічним позовом подано заперечення на позовну заяву.

В судове засідання 08.04.2014 року представники сторін з'явились, надали суду пояснення по суті справи, судом в порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2014 року.

09.04.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача за зустрічним позовом подано письмові пояснення по справі та уточнення до зустрічного позову.

В судове засідання 09.04.2014 року представники сторін з'явились.

Представники сторін надали усні пояснення по суті своїх позовних вимог, та підтримали їх.

Первісні позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем за первісним позовом зобов'язань, передбачених ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, договору № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2007 р., укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідачем за первісним позовом, в частині перерахування пайового внеску у сумі 4 777250, 00 грн.

Відповідач за первісним позовом проти заявлених до нього позовних вимог заперечує з підстав нікчемності договору № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2007 р. та визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 18.11.2004 року № 820/2230 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультінет» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та відповідачем за первісним позовом, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.12.2005 року за № 66-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів за рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року по справі № 5011-73/7628-2012.

Зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним договору № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладений 26.12.2007 року та стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 630000, 00 грн., обґрунтовані тим, що договір пайової участі було укладено на підставі рішення Київради та договору оренди земельної ділянки, які визнані рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року по справі № 5011-73/7628-2012 недійсними, і відповідно також є недійсним та не тягне боргових зобов'язань для позивача за зустрічним позовом, оскільки договір пайової участі та обов'язок щодо сплати пайового внеску є похідним після укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечує з підстав відповідності договору пайової участі положенням ст. 203 ЦК України та іншим вимогам чинного законодавства, погодженням сторонами при його укладанні встановлених законодавством для даного виду правочинів істотних умов та дотримання сторонами в момент вчинення такого договору всіх вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2004р. Київською міською радою прийнято рішення "Про передачу ТОВ "Мультінет" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3 - 7 у Дніпровському районі м. Києва" №553/6789, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Мультінет" для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3 - 7 у Дніпровському районі м. Києва; передано ТОВ "Мультінет", за умови виконання п. 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3 - 7 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. Також, п. 3.6 рішення зобов'язано ТОВ "Мультінет" виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури N18-16 від 10.01.2003 та N18-15 від 10.01.2003, головного державного санітарного лікаря м. Києва N7235 від 28.12.2002, Державного управління екології та природних ресурсів N08-8-20/7612 від 24.12.2002.

22.11.2005р. між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Мультінет" (орендар) укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 3 роки.

26.12.2007 між первісним позивачем по справі та первісним відповідачем відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 (із змінами внесеними рішеннями Київради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» від 12.02.2004 № 14/1223, від 28.12.2004 № 1051/2461, від 27.12.2005 № 622/3083, від 31.10.2006 № 122/179 та від 28.12.2006 № 530/587), було укладено договір № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури міста Києва (далі за текстом - договір пайової участі, спірний договір).

Відповідно до статті 1 договору пайової участі, предметом договору є сплата відповідачем за первісним позовом (забудовником за договором) пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва (пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 10958,00 кв. м) з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 1330,00 кв.м та паркінгом загальною площею 3702,00 кв.м по вул. Дніпровська набережна, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва (п. 1.1 договору).

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2 та 3 від 19.12.2007 р., становить - 4 777,25 тис. грн. на умовах, визначених у цьому договорі (п. 2.1 договору).

Відповідно до умов п. 3.1 договору пайової участі відповідач за первісним позовом зобов'язаний сплатити пайовий внесок за наступним графіком: по 150,00 тис. грн. у строк з травня 2008 року по серпень 2008 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа, та 4177,25 тис. грн. у строк з вересня 2008 року по березень 2009 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Пунктом 3.4 договору пайової участі на відповідача за первісним позовом покладений обов'язок за три дні до сплати останньої частки пайового внеску, одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок остаточної суми пайового внеску, що підлягає сплаті за договором з урахуванням індексу від дати розрахунку.

Відповідно до п.4.1 договору пайової участі, у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п.2.1 договору за кожен день прострочення.

Строк дії договору пайової участі визначений п.п. 6.1-6.2 договору, початок з дати реєстрації в Головному управлінні економіки та інвестицій, закінчення з моменту виконання умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме довідки про надходження коштів за період з 01.01.2007-04.02.2011 від ТОВ "Мультінет", складеної Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за договором № 1171 від 26.12.2007 на рахунок позивача за первісним позовом надійшли наступні грошові кошти: 29.05.2008 - 150 000 грн. 00 коп., 27.06.2008 - 150000 грн. 00 коп., 28.07.2008 - 150000 грн. 00 коп., 28.08.2008 - 150000 грн. 00 коп., 26.09.2008 - 15000 грн. 00 коп., 30.10.2008 - 15000 грн. 00 коп. на загальну суму 630000 грн. 00 коп.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами договором пайової участі, частину пайового внеску до міського бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача за первісним позовом з урахуванням індексу інфляції становить 6558290 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року по справі № 5011-73/7628-2012 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультінет» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, визнання відсутності прав користування земельною ділянкою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської рішення Київської міської ради від 18.11.04 № 820/2230 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультінет" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультінет", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.12.05 за № 66-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" (03035, м. Київ, вул. Дружня, буд. 37, код ЄДРПОУ 30786100) права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва, площею 0,2241 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:138:0033, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 1 528 841,11 грн. Вказане рішення господарського суду було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року та Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги задоволенню підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ» (в редакції яка діяла на момент укладання договору про пайову участь), у зв'язку зі здійсненням місто Києвом функцій столиці України Київська міська рада та київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Згідно з пунктом 1 Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затверджених Рішенням від 27.02.2003 року № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» (які діяли на момент укладення сторонами договору про пайову участь) пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Ці нормативи застосовуються, зокрема, для визначення розмірів пайової участі інвесторів (забудовників), що здійснюють на території міста Києва будівництво (реконструкцію) будь-яких об'єктів, незалежно від їх форми власності.

Відповідно до п. 4.3. зазначених вище нормативів пайовий внесок сплачує юридична (фізична) особа або уповноважена нею особа, яка оформляє: дозвільні документи на будівництво (реконструкцію); документи на землекористування для експлуатації та обслуговування об'єктів, при будівництві (реконструкції) яких документація не була оформлена належним чином (земельні питання не вирішені у встановленому порядку); документи щодо зміни функціонального призначення об'єктів виробничого та невиробничого призначення; свідоцтво про право власності на проінвестовані нежитлові приміщення; документи щодо зміни функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові згідно з Порядком переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м. Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.10.2002 N 1825.

Згідно п. 4.5. нормативів, вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються Головним управлінням економіки та інвестицій при будівництві (реконструкції) після одержання звернення заявника і документів на землекористування та про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками, лист-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та позитивний висновок "Київдержекспертизи".

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами) фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» в редакції, чинній на час укладення спірного договору, забудовник - особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Із наведених норм законодавства чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами вбачається, що основоположною ознакою забудовника є наявність у нього прав на землю та здійснення будівництва.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вже зазначалось вище, рішення Київської рішення Київської міської ради від 18.11.04 № 820/2230 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультінет" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва" та відповідний договір оренди земельної ділянки укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультінет", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.12.05 р. за № 66-6-00309 визнано недійсними рішенням господарського суду, і відповідно встановлені факти не доводяться знову.

За приписами ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Положення ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ» та Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 року № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» розповсюджують (розповсюджували на момент виникнення між сторонами правовідносин) свою дію на певний склад осіб (юридичних осіб), а саме забудовників, а отже осіб, які відповідно до закону отримали право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконують передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва.

З огляду на викладені обставини справи, з урахуванням приписів ст. 236 ЦК України на момент укладання договору пайової участі у відповідача за первісним позовом прав на користування земельною ділянкою на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі міста Києва не було, оскільки сторони не можуть набувати прав чи обов'язків на підставі недійсних правочинів, з чого випливає, що у ТОВ "Мультінет" на момент оскаржуваного договору пайової участі № 1171 від 26.12.2007 року не було і статусу інвестора (забудовника), отже статус позивача на момент укладення вказаного договору не відповідав нормам Закону України "Про столицю України-місто-герой Київ" та Рішенню Київської міської ради від 27.02.2003 року за № 271/431.

Відповідно, укладений між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом на підставі рішення Київської міської ради від 27.02.2003 року № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» договір про пайову участь є недійсним в силу приписів ст. 215 ЦК України та ст. ст. 207 ГК України.

Суд також вважає помилковим твердження позивача за первісним позовом та прокуратури про пропуск позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності щодо оскарження договору пайової участі № 1171, оскільки про порушення свого права та втрату статусу забудовника (інвестора) позивач за зустрічним позовом дізнався тільки з моменту визнання недійсним рішення Київської міської ради від 18.11.04 № 820/2230 та договору оренди земельної ділянки після визнання недійсними даних правових актів у 2012 році.

Згідно положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У

разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено судом на виконання умов договору про пайову участь відповідач за первісним позовом перерахував позивачу за первісним позовом 630000 грн. 00 коп. пайових внесків, які підлягають поверненню позивачу за зустрічним позовом.

Враховуючи все вищевикладене зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на законі та доведені матеріалами справи і відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі, первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають в силу приписів ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи обставини справи та ступінь вини кожної із сторін у виникненні спору та одночасно приймаючи до уваги, обставини виникнення спору і обставини його розгляду, суд дійшов висновку про покладення витрат на оплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спору за розгляд первісної позовної заяви та на оплату судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та зустрічної позовної заяви на сторін порівну.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним з моменту вчинення договір № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2007 року, укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 04633423) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультінет" (код ЄДРПОУ 30786100).

4. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" (03035, м. Київ, вул. Дружня, 37; код ЄДРПОУ 30786100) 630000 (шістсот тридцять тисяч) грн. 00 коп. сплачених за договором № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2007 року та 24078 (двадцять чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" (03035, м. Київ, вул. Дружня, 37; код ЄДРПОУ 30786100; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 12 750 (дванадцять тисяч сімост п'ятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко