Рішення

від 16.04.2014 по справі 902/296/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2014 р. Справа № 902/296/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О ., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Приватного підприємства "Альфа-Щит Вінниця" (21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, офіс 105)

до :Публічного акціонерного товариства "Біолік" (24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Леніна, 118)

про стягнення 110240,06 грн. заборгованості

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1, адвокат (договір про надання правової допомоги №б/н від 05.03.2014р.);

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Альфа-Щит Вінниця" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Біолік" 110240,06 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг № 13 від 13.03.2013, з яких: 96439,04 грн. - основний борг; 2760,75 грн. - пеня; 637,11 грн. - 3% річних; 403,16 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 19 березня 2014 року порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 02 квітня 2014 року.

Ухвалою від 02.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2014 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненадання останнім витребуваних ухвалою суду доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2014 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив про те, що станом на час судового розгляду, відповідач розрахунків за надані послуги не провів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

До суду 16.04.2014 року від відповідача надійшло електронне повідомлення № 6, щодо відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд з'ясувавши думку представника позивача з приводу даного повідомлення та розглянувши матеріали справи відхилив клопотання відповідача - як необґрунтоване.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 2329 від 14.04.2014 року) згідно якого ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу вручено 09.04.14 р. з огляду на це у відповідача було достатньо часу для надання суду витребуваних ухвалою суду доказів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 березня 2013 року між Приватним підприємством "Альфа-Щит Вінниця" (охорона) та Публічним акціонерним товариством "Біолік" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №13, відповідно до п.1.1. якого замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону майно замовника, яке належить йому на праві власності на законних підставах (надалі - об'єкт), та визначено в Дислокаціях об'єкту (додаток №1 до даного договору) та визначено узгодженими сторонами план-схемою розташування постів (додаток №5 до даного договору).

Замовник бере на себе зобов'язання приймати послуги та вчасно проводити розрахунки, визначені умовами даного договору (п.1.4. договору).

Ціна договору становить 14000,00 грн., в тому числі ПДВ щомісяця, з розрахунку місячної вартості одного цілодобового поста охорони - 7000,00 грн., кількість цілодобових постів охорони становить 2 (п.4.1. договору).

Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним (п.4.2. договору).

Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг, який замовник зобов'язується підписати не пізніше 3 числа місяця, що слідує за звітним (п.4.3. договору).

13.03.2013 р. майно відповідача було передане під охорону позивачу, що підтверджується додатком №1 до договору - дислокація об'єктів (а.с. 11).

В зв'язку з відсутністю оплати за надані послуги, з метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензію-вимогу про сплату заборгованості №1 від 01.01.2014 р. та № 16 від 24.02.2014 р., які відповідачем залишені без задоволення (а.с.23-26).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором про надання охоронних послуг №13 від 13.03.2013 року станом на час розгляду справи становить 96439,04 грн.., що підтверджується обопільно підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) станом на 31.03.2014 року на вказану суму (а.с.20).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання охоронних послуг №13 від 13.03.2013 року є договором про надання послуг.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем надані послуги охорони на суму 164387,04 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі приймання робіт (а.с.12-19).

Відповідач частково виконав умови договору сплативши 67948,00 грн., у зв'язку з чим за ним станом на час звернення з позовом до суду та порушення провадження у справі утворилась заборгованість в розмірі 96439,04 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 96439,04 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач пред'явив до стягнення пеню за загальний період з 11.09.13 р. по 05.03.14 р., 3 % річних за загальний період з 11.09.13 р. по 05.03.14 р. та штраф 0,5%.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 637,11 грн. - 3% річних, суд дійшов висновку, що позов в цій частині заявлений правомірно та підлягає задоволенню.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.5. договору у разі, якщо замовник прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення обов'язкової і повної оплати послуг в строки, передбачені п.4.2. даного договору, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

З урахуванням викладених обставин та положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимога позивача стосовно стягнення 2760,75 грн. пені є правомірною.

Згідно п.4.4. договору у разі, якщо замовник прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення обов'язкової і повної оплати послуг в строки, передбачені п. 4.2. даного договору, охорона має право нарахувати замовнику штраф у розмірі 0,5% від загальної вартості послуг, наданий у поточному місяці.

З урахуванням викладених обставин, умов договору та положень законодавства суд дійшов висновку, що вимога позивача стосовно стягнення 403,16 грн. штрафу є правомірною.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги в розмірі 10000 грн. За результатами розгляду цієї вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач змушений був звернутись до адвоката за юридичною допомогою та захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи 05.03.2014 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, укладено договір про надання правової допомоги з приводу підготовки матеріалів справи для подання до господарського суду Вінницької області (а.с. 27-28).

Відповідно до вищевказаного договору від 05.03.2014 за адвокатські послуги позивач видав адвокату ОСОБА_1 видатковий касовий ордер від 05.03.2014 на суму 10000,00 грн. (а.с.29).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними, а отже підлягають задоволенню відповідно до ст.49 ГПК України з покладенням їх на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 85, 115 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Біолік" (24321, Вінницька обл.., м. Ладижин, вул.. Леніна, 118, код ЄДРПОУ 00479712) на користь Приватного підприємства "Альфа-Щит Вінниця" (вул. Максимовича, буд. 4, оф.105, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 36967333) 96439,04 грн. - основного боргу; 2760,75 грн. - пені; 637,11 грн. - 3% річних; 403,16 грн. - штрафу; 2204,81 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та 10000 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18 квітня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Леніна, 118)