Рішення

від 11.04.2014 по справі 4599/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4599/14 11.04.14

За позовомПриватного підприємства «Немо МБ» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Системс» Простягнення 35 502,75 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Карандашов Я.О. - дов. № б/н від 05.03.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Немо НБ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Системс» про стягнення 32 389,80 грн. основного боргу, 2 561,88 грн. пені та 551,07 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 24.03.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.04.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 11.04.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.04.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.04.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 р. між Приватним підприємством «Немо МБ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер-Системс» (покупець) було укладено договір поставки № 090013, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця продукцію: концентрат крейди та концентрати барвників, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2 вищезазначеного договору вказано, що поставка товару супроводжується видатковою, податковою та рахунком-фактурою.

Умовами п. 1.3 договору зазначено, що номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами в рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п. 4.1 договору, постачальник поставляє товар за письмовою заявкою покупця, яка оформляється на кожну окрему партію товару. Заявка покупця може бути здійснена із застосуванням факсимільного/поштового зв'язку або через представника покупця. Відвантаження товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надходження заявки покупця, якщо інший строк не вказаний в заявці.

Датою поставки окремої партії товару вважається дата фактичної передачі товару згідно товарно-транспортної накладної, на умовах п. 4.6 цього договору (п. 4.4 договору).

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що покупець оплачує товар протягом 30 (тридцяти) днів з моменту відвантаження зі складу постачальника.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору поставки № 090013 від 02.01.2013 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Системс» було поставлено товар на суму 32 389,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0091 від 28.01.2013 р., № РН-0109 від 01.02.2013 р., № РН-0122 від 06.02.2013 р., № РН-0183 від 20.02.213 р., № РН-0244 від 05.03.2013 р., довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 32 389,80 грн.

30.05.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем з отриманого товару на суму 32 389,80 грн., проте її не погасив.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 32 389,80 грн. основного боргу, 2 561,88 грн. пені та 551,07 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки товару № 090013 від 02.01.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що покупець оплачує товар протягом 30 (тридцяти) днів з моменту відвантаження зі складу постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки № 090013 від 02.01.2013 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Системс» було поставлено товар на суму 32 389,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0091 від 28.01.2013 р., № РН-0109 від 01.02.2013 р., № РН-0122 від 06.02.2013 р., № РН-0183 від 20.02.213 р., № РН-0244 від 05.03.2013 р., довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 32 389,80 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 32 389,80 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 2 561,88 грн. пені за період нарахування з 05.04.2013 р. до 28.10.2013 р.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 090013 від 02.01.2013 р., адже всупереч п. 6.1 наведеного договору у визначений строк (протягом 30 календарних днів з дня отримання товару за відповідними видатковими накладними) не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення постачальником встановлених строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару за видатковою накладеною № РН-0091 від 28.01.2013 р. розпочалося з 28.02.2013 р., видатковою накладною № РН-0109 від 01.02.2013 р. розпочалося з 04.03.2013 р., видатковою накладною № РН-0122 від 06.02.2013 р. розпочалося з 09.03.2013 р., видатковою накладною № РН-0183 від 20.02.213 р. розпочалося з 23.03.2013 р., видатковою накладною № РН-0244 від 05.03.2013 р. розпочалося з 05.04.2013 р. Враховуючи можливість нарахування пені протягом перших шести місяців з моменту коли зобов'язання мало бути виконано, то позивач мав право нараховувати пеню за видатковою накладною № РН-0091 від 28.01.2013 р. до 28.08.2013 р., видатковою накладною № РН-0109 від 01.02.2013 р. до 04.09.2013 р., видатковою накладною № РН-0122 від 06.02.2013 р. до 09.09.2013 р., видатковою накладною № РН-0183 від 20.02.213 р. до 23.09.2013 р., видатковою накладною № РН-0244 від 05.03.2013 р. до 05.10.2013 р.

Враховуючи, що позивачем невірно було визначено період нарахування пеня, судом за власної ініціативи був здійснений її перерахунок, обмеживши нарахування шестимісячним строком в межах періоду заявленого позивачем, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 2 003,07 грн.

Приватне підприємство «Немо МБ» просить суд також стягнути з відповідача 551,07 грн. три відсотки річних за період прострочення з 05.04.2013 р. до 28.10.2013 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 551,07 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» (місцезнаходження : 02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 34400791) на користь Приватного підприємства «Немо МБ» (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Я. Коласа, 29, кв. 210, код ЄДРПОУ 36113896) 32 389 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 2 003 (дві тисячі три) грн. 07 коп. пені, 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 07 грн. три відсотки річних та 1 798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 24 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

16.04.2014 р.

Суддя Спичак О.М.