Ухвала

від 17.04.2014 по справі 826/16188/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16188/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Україна ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Україна ЛТД» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі у м. Києві проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Україна ЛТД», 05.03.2013р. складено акт №681/22-409/25264770 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імідж Україна ЛТД» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1, пп.138.5.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 567 152грн., у тому числі по періодам ІІ-ІІІ квартал 2011 року в розмірі 54 205грн. (ІІІ квартал 2011 року в розмірі 54 205грн.); ІІ-IV квартал 2011 року у розмірі 166 866грн. (IV квартал 2011 року у розмірі 112 661грн.), І квартал 2012 року у розмірі 64 244грн. (І квартал 2012 року у розмірі 64 244грн.), півріччя 2012 року в розмірі 242 235грн. (ІІ квартал 2012 року у розмірі 177 991грн.), 9 місяців 2012 року в розмірі 400 286грн. (ІІІ квартал у розмірі 158 051грн.), та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 83 246грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 551 442грн., у тому числі по періодах березень 2011 року у розмірі 14 232грн., квітень 2011 року у розмірі 2 417грн., травень 2011 року в розмірі 10 661грн., липень 2011 року в розмірі 12 536грн., серпень 2011 року в розмірі 7 108грн., вересень 2011 року у розмірі 81 519грн., жовтень 2011 року у розмірі 8 324грн., листопад 2011 року у розмірі 14 885грн., грудень 2011 року у розмірі 10 068грн., січень 2012 року у розмірі 39 849грн., лютий 2012 року у розмірі 39 686грн., березень 2012 року у розмірі 52 385грн., квітень 2012 року у розмірі 35 216грн., травень 2012 року у розмірі 56 689грн., червень 2012 року у розмірі 24 371грн., липень 2012 року у розмірі 53 861грн., серпень 2012 року у розмірі 59 416грн., вересень 2012 року у розмірі 28 219грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 18.05.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0003392240, яким за порушення п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України у зв'язку з чим зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1 473 644грн. та встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування згідно поданої декларації за І квартал 2011р. у розмірі 83 246грн.;

- №0003402240, яким за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 682 476грн. в тому числі основний платіж - 551 442грн. та штрафні (фінансові) санкції - 131 034грн.;

- №0002052203 від 19.07.2013р, яким за порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 656 397грн., в тому числі основний платіж - 558 491грн. та штрафні (фінансові) санкції - 97 907грн.

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0003382240 від 18.05.2013р. скасоване в частині визначення податку на прибуток у розмірі 8 661грн. і застосованої штрафної санкції у розмірі 2 165грн., в іншій частині залишене без змін, скаргу задоволено частково.

За результатами повторного адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів України залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0003382240, №0003392240, №0003402240 з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка ТОВ «Імідж Україна» проведена на підставі постанови слідчого СВ СБУ у Київській області старшого лейтенанта юстиції Швиденько Д.О. по кримінальній справі № 235 про призначення документальної позапланової перевірки.

Встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012), по яким сформовано податковий кредит та валові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Даймонд-Телеком» виписано видаткові та податкові накладні.

Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

За період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1 282 500грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковою інспекцією отримано постанову слідчого СВ Управління Служби безпеки України в Київській області старшого лейтенанта юстиції Швиденко Д.О. за матеріалами кримінальної справи № 235, яку порушено 26.07.2012р. слідчим відділом Управління за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

У ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Даймонд-Телеком» має ознаки фіктивності і придбане без мети зайняття підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4, який пояснив, що фінансово-господарську діяльність ТОВ «Даймонд-Телеком» він не вів. Реєстрацію вказаного суб'єкта господарювання, а саме ТОВ «Даймон-Телеком» не проводив та довіреність на реєстрацію від свого імені нікому не давав. Бухгалтерський та податковий облік не вів. Звітність до податкових та інших державних органів не подавав. Жодної податкової декларації ТОВ «Даймонд-Телеком» не бачив і не підписував. На загальних зборах ТОВ «Даймонд- Телеком» участі не приймав та ніколи не був присутній. Статутний фонд вказаного товариства не формував, банківських рахунків ні в яких банківських установах не відкривав, свідоцтво платника ПДВ та печатку ТОВ «Даймонд-Телеком» не отримував, рахунками та печаткою не користувався.

Незважаючи на пояснення ОСОБА_4, проведеним Українським НДІСТСЕ СБ України почеркознавчим дослідженням №505/1 від 05.12.2011р. встановлено, що ОСОБА_4 власноручно підписував документи щодо купівлі та реєстрації ТОВ «Даймонд-Телеком», договори та фінансово-господарську документацію вказана особа не підписувала.

Згідно з висновком ДПС у м. Києві за № 42/16-20/32827012 від 24.07.2012р. проведеним дослідженням фінансових операцій ТОВ «Даймонд - Телеком», яке є «транзитним» та має ознаки фіктивності, встановлено формування податкового кредиту для вигодонабувачів, а саме: КП СПБ «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14307357), ТОВ «Центр учбової літератури» (код ЄДРПОУ-31114240), ТОВ «Компанія насіннєвої торгівлі» (код ЄДРПОУ 34585332), ТОВ «Імідж Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 25264770), ТОВ «Гранд Вікторія Груп» (код ЄДРПОУ 35094333), ТОВ «Аета-Сервіс» (код ЄДРПОУ 20608942) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму ПДВ 532 507,89грн. в зв'язку з чим державному бюджету завдано шкоди у вигляді ненадходження податку на додану вартість до державного бюджету в розмірі 532 507,89 грн.

Таким чином, ОСОБА_4, за наведених вище обставин вчинив фіктивне підриємництво, а саме придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Даймонд-Телеком» з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду в розмірі 532 507,89грн., тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України.

Оскільки, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Даймонд-Телеком», проведені операції вплинули на формування валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що всі первинні документи складені всупереч вимог чинного законодавства України, як наслідок, не підтверджено факт здійснення господарських операцій, оскільки відсутні об'єкти оподаткування з податку на прибуток та з податку на додану вартість по придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта, на той факт, що перевірка була призначена на підставі, винесеної слідчим в рамках кримінальної справи № 235, порушеної за фактом фіктивного підприємництва за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, тобто перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, тому у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки, оскільки, відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України (з 19.01.201.3р. тобто на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) (тобто по ст. 212 КК України) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим, органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у ДПІ були відсутні правові підстави застосовувати положення п. 86.9 ст. 86 ПК України, оскільки слідчим відділом Управління СБ України в Київській області розслідується кримінальна справа І №235, яку порушено 26 липня 2012 року слідчим відділом Управління за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, тобто предметом якої не є податки, а є придбання ТОВ «Даймонд-Телеком» з метою прикриття незаконної діяльності, (тобто не відносно посадової особи Позивача, що перевіряється).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до ст. 8 Закону від 16.07.99 №996-ХІУ, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований нареальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

У зв'язку з тим, що договори поставок товарів є недійсними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, крім того будь-які податкові, видаткові накладні та інші документи виписані на виконання умов такого договору також недійсними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), - відповідно п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п. 1.32 ст. Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР та відповідно п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.5 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, датою виникнення валових витрат є дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків, або дата оприбуткування товарів, робіт (послуг).

Враховуючи викладені норми, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 567 152грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 83 246грн.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо до складу податкового кредиту, залишаються не підтверджені зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Також встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Даймонд-Телеком» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів ТОВ «Даймонд-Телеком» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

За змістом пункту 2 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року за № 1002, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 року за № 1402/18697 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 вищевказаного Порядку, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 18.05.2013р. №0003392240, №0003402240 та від 19.07.2013р. №0002052203 відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та формування та валових витрат є безпідставним.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Україна ЛТД»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.