Постанова

від 14.04.2014 по справі 816/971/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/971/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Кабальського Р.О.,

представника відповідача - Скабука Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металторг-плюс" до Полтавської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металторг-плюс" (надалі - позивач, ТОВ "Металторг-плюс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів (надалі - відповідач, Полтавська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення №806020001/2014/000015/1 від 20.02.2014, повернення надміру сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 56 215,65 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що позивачем укладеного з компанією "JIANGSU ELITE PETROLEUM TECHNOLOGY CO., LTD" (Китай) контракт № ELT 003 від 18.09.2013 на закупівлю труби для буріння, а тому при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту) та незаконно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів №806020001/2014/000015/1 від 20.02.2014. Не погоджуючись з вказаним рішенням, зазначав, що ним було подано всі належні документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору). Вказав, що сам факт неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості. Зазначав, що з метою здійснення митного оформлення товару позивачем до митного органу подано декларації митної вартості, якими забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначених декларантом та сумою митних платежів, обчислених згідно митної вартості товарів, визначених Полтавською митницею на загальну суму гарантійного внеску за деклараціями в розмірі 56 215,65 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилався на те, що Полтавською митницею проведено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунків, здійснених позивачем, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Наявність інформації щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій позивача відповідно до вимог третьої частини ст.53 Митного кодексу України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Проте позивач не надав жодних додаткових документів щодо підтвердження митної вартості чи спростування тих розбіжностей, що містяться в документах. Митницею визначено митну вартість шляхом послідовного застосування всіх методів. Також, наголошував, на тому, що позивач до митного органу не подавав заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, а тому не дотримано визначеного нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.09.2013 ТОВ "Металторг-плюс" укладений з компанією "JIANGSU ELITE PETROLEUM TECHNOLOGY CO., LTD" (Китай) контракт № ELT 003. Згідно із підпунктом 1.1 цього контракту продавець продав, а покупець купив на умовах поставки FOB Шанхай бурильні труби і труби бурильні товстостінні (Інкотермс 2010) бурильні труби, +5/-2% залежно від толеранса постачання, у відповідності до додатків до контракту (а.с. 24 - 41).

Згідно додатку №3 від 13.11.2013 до вищевказаного контракту компанією "JIANGSU ELITE PETROLEUM TECHNOLOGY CO., LTD" здійснено поставку ОБТЕ 127х57 тип різьби NC 38, R2 (9,4 - 9,7 м.), ОБТЕ 165х57 тип різьби NC 46, R2 (9,4 - 9,7 м.) та ОБТЕ 229х71 тип різьби NC 61, R2 (9,4 - 9,7 м.) - а.с. 95.

Для митного оформлення було подано наступні документи: контракт № ELT 003 від 18.09.2013 та додаток №3 до контракту № ELT 003 від 18.09.2013, інвойс ETLW 1316-02 від 05.01.2014, платіжні доручення на оплату від 15.11.2013 та від 28.01.2014, пакувальний лист від 20.02.2014.

20.02.2014 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 806020001/2014/000015/1, яким на підставі застосування 6 методу визначено митну вартість товару позивача - частини бурового обладнання-обважені бурильні труби в загальній сумі 92383,97 дол. США (сума вартості за одиницю 2.5600) та труби бурильні з чорних металів, з некорозостійкої сталі марки G-105 на загальну суму 41084,51 дол. США (сума вартості за одиницю 2.8500).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 56 215,65 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходив з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Згідно ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За частиною 1 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, наявність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, а саме: позивачем було надано Полтавській митниці додаток №3 до контракту № ELT 003 від 18.09.2013, згідно якого контрагентом позивача здійснено поставку ОБТЕ 165х57 тип різьби NC 46, R2 (9,4 - 9,7 м.) в кількості 10 штук на загальну суму 17 100 дол. США (позиція №2), ОБТЕ 229х71 тип різьби NC 61, R2 (9,4 - 9,7 м.) в кількості 8 штук на загальну суму 36312 дол. США (позиція №3) та ОБТЕ 127х57 тип різьби NC 38, R2 (9,4 - 9,7 м.) в кількості 10 штук на загальну суму 17100 дол. США (позиція №1).

Натомість відповідачу було надано пакувальний аркуш від 05.01.2014 та інвойс ETLW 1316-02 від 05.01.2014 (а.с. 92-94), з посиланням на контракт № ELT 003 від 18.09.2013 та додаток №3 до контракту, в яких зазначено про поставку обваженої бурильної труби 165х57 мм, 4145Н, NC 46, R2 (9,4 - 9,7 м.) в кількості 20 штук, вагою 277746,97 кг на загальну суму 47520,00 дол. США та обваженої бурильної труби 229х71 мм 4145Н NC 61, R2 (9,4 - 9,7 м.) в кількості 3 штуки, вагою 8340,52 кг на загальну суму 13617,00 дол. США

Крім того, згідно вищевказаних пакувального аркушу від 05.01.2014 та інвойс ETLW 1316-02 від 05.01.2014 компанією "JIANGSU ELITE PETROLEUM TECHNOLOGY CO., LTD" здійснено поставку бурової труби: OD 127 мм, товщина стінки: 9,19 мм IEU, G-10, довжина: 9,45-9,75 м, тип з'єднання: NC 50, OD 168 мм, ID 82,6 мм, висота місця встановлення ключа на замку: 228,6 мм, місце на замку для захвата ключем: 304,8 мм, плече: 18*АРІ5DP в кількості 44 штуки, вагою 14415,62 кг на загальну суму 33444,24 дол. США.

При цьому, як пояснив представник позивача, поставки товару за позицією №3 (бурильної труби в кількості 8 штук) додатку №3 до контракту здійснювалася різними партіями у дві поставки та подавалися до митного декларування 11.02.2014 (а.с. 130-135) та 20.02.2014. Також поставкою від 11.02.2014 було в повному обсязі поставлено товар позиції №1 (бурильні труби в кількості 20 штук), визначеного в додатку №3 до контракту, а тому даний товар відсутній в інвойсі від 05.01.2014, поданого до митного декларування 20.02.2014.

Однак, слід зазначити, що при перевірці документів поданих для митного оформлення було з'ясовано, що в митній декларації №806020001/2014/300456 від 20.02.2014 заявлено, крім вищевказаного товару, поставку бурової труби: OD 127 мм, товщина стінки: 9,19 мм IEU, G-10, довжина: 9,45-9,75 м, тип з'єднання: NC 50, OD 168 мм, ID 82,6 мм, висота місця встановлення ключа на замку: 228,6 мм, місце на замку для захвата ключем: 304,8 мм, плече: 18*АРІ5DP, постачання якої відбувалося на підставі додатку №6 від 06.01.2014 до контракту № ELT 003 від 18.09.2013 (а.с. 97).

Проте, як встановлено судом, в інвойсі ETLW 1316-02 від 05.01.2014 та пакувальному аркуші від 05.01.2014 відсутні посилання на додаток №6 до контракту, інвойс ETLW 1316-02 виписаний раніше (05.01.2014) ніж додаток №6 (06.01.2014).

Крім того, відповідно до додатку №6 контрагентом позивача здійснено поставку бурової труби: OD 127 мм, товщина стінки: 9,19 мм IEU, G-10, довжина: 9,45-9,75 м, тип з'єднання: NC 50, OD 168 мм, ID 82,6 мм в кількості 15 тон на загальну суму 34800,00 дол. США, однак, відповідно до інвойсу ETLW 1316-02 від 05.01.2014 та пакувального аркуша, поставку вказаного товару, здійснено в кількості 44 штуки вагою 14415,62 кг на загальну суму 33 444,24 дол. США.

Таким чином, використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності).

Із заперечень відповідача вбачається, що останнім митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару 1, оформленого по ВМД від 24.10.2013 №206050000/2013/8913 та товару 2, оформленого по ВМД від 08.08.2013 №806020000/2013/301868. Також, відповідач зазначив, що товари, вказані в перелічених ВМД, мають ті ж характеристики, як і ті, що подані до митного оформлення ТОВ "Металторг-Плюс".

Відповідно до письмових заперечень Полтавської митниці відповідач не мав можливості застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару, враховуючи що використані позивачем відомості не підтверджені документально. Саме тому митницею застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості на підставі наявної інформації в Центральній базі даних митних оформлень.

Таким чином, рішення №806020001/2014/000015/1 від 20.02.2014 про визначення митної вартості товарів прийнято Полтавською митницею на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлених законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, встановлених під час виконання функцій контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Що стосується заявленої позивачем позовної вимоги щодо повернення позивачу з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області надмірно перерахованого податку на додану вартість у сумі 56 215,65 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Розділом III зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок № 611/147).

Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Пунктом 5 Порядку № 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147).

Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Відтак, позовні вимоги позивача про повернення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області надмірно сплаченого податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Металторг-плюс" до Полтавської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металторг-плюс" (ідентифікаційний код 37237836) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Приватного підприємства "АМГ Плюс", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2014 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва