Ухвала

від 14.04.2014 по справі 818/9144/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р.Справа № 818/9144/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаптій О.Ю.

представника позивача - Варавіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 р. по справі №818/9144/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів"

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів", звернувся до суду із адміністративним позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2013 року №0001072201, від 26.11.2013 року №0001482201.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Вказує, що причиною донарахування податку на додану вартість стало зменшення податкового кредиту на суму витрат, понесених по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд продукт" (придбання та експорт по договору комісії олії соняшникової), з тих підстав, що податковий орган вважає вказані операції безтоварними. На думку позивача, таке твердження відповідача є протиправним, так як реальність зазначених операцій повністю підтверджуються відповідними документами.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентом - ТОВ "Агротрейд продукт" (придбання та експорт по договору комісії олії соняшникової), не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі положень ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Сумській ОДПІ.

У період з 18.09.2013 року по 20.09.2013 року співробітниками Сумської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" з питань достовірності та повноти декларування показників у податковій декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2012 року, за наслідками якої складено Акт №48/22/32888541/14 від 26.09.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 106258 грн., у т.ч. за червень 2012 р. в сумі 97000 грн., липень 2012 р. - 1349 грн., серпень 2012 р. - 7879 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся (р.24) на загальну суму 8856 грн. у тому числі за серпень 2012 р. на суму 8856 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Сумською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000932201 від 11.10.2013 року, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 159387 грн., у т.ч. за основним платежем 106258 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53129 грн.;

- №0001072201 від 11.10.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8856 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області від 07.11.2013р. №9173/10/18-28-10-01-105-129/138ск скаргу було задоволено частково, а податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013р. №0000932201 скасовано в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 4878 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2439 грн.

З урахуванням вищезазначеного рішення про наслідки розгляду скарги, Сумською ОДПІ 26.11.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001482201, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 152070 грн.,у т.ч. за основним платежем - 101380 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50690грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ "Агротрейд продукт" з приводу придбання та експорту по договору комісії олії соняшникової, не пов'язані з господарською діяльністю, як такі, що здійснені без мети отримання доходу. Крім того, вказані операції є безтоварними, оскільки документально не підтверджено фактів приймання та передачі олії соняшникової.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині проведення у спірний період безтоварних операцій з контрагентом - ТОВ "Агротрейд продукт", що не спрямовані на отримання доходу є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Агротрейд продукт".

Так, 30.01.2012 року між ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Агротрейд продукт" було укладено Договір № ПКП-03/1201-30, відповідно до якого позивач придбав олію соняшникову нерафіновану українського походження з насіння врожаю 2011 року, виробництва 2012 року (далі - олія) в кількості 60 тон на загальну суму 581999,76 грн., у тому числі податок на додану вартість 96999,96 грн. (видаткова накладна від 29 червня 2012 року №6П/29-06, податкова накладна від 29.06.2012 року №184). Сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту у червні 2012 року.

Також, між TOB "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Агротрейд продукт" укладено Договір комісії від 31.01.2012р. №ПКМ-03/1201-31 щодо продажу придбаної у цього підприємства олії на експорт контрагенту "BSC GmbH" (Vienna. Austria).

Колегія суддів зазначає, що згідно акту приймання-передачі олії соняшникової на ПАТ "Іллічівський масложиркомбінат" від 29.06.2012 року вбачається, що олія соняшникова в кількості 60 тон, що знаходилася на зберіганні на картці ТОВ ПКФ "Олір" і належить ТОВ "Агротрейд продукт" на базі ПАТ "Іллічівський масложиркомбінат", продавцем ТОВ "Агротрейд продукт" була переоформлена на покупця - ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" (а.с.97).

Крім того, 29.06.2012 року було також складено Акт приймання-передачі олії соняшникової на ПАТ "Іллічівський масложиркомбінат", згідно із яким, по договору комісії комітент ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" переоформило 60 тон олії соняшникової, що знаходилася на зберіганні на картці ТОВ ПКФ "Олір", на ТОВ "Агротрейд продукт" (а.с.98).

Враховуючи наведене, матеріали справи свідчать, що в один день відбулося переоформлення олії соняшникової з ТОВ "Агротрейд продукт" на ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" і навпаки: з ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" на ТОВ "Агротрейд продукт".

Жодних доказів реальності виконання вказаних операцій позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду надано не було.

Крім того, відповідно до пояснень представника позивача, під час переоформлення олії соняшникової жодний з представників ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" не був присутнім та не приймав її за якістю і кількістю. Аналогічні письмові пояснення були надані також матеріально відповідальною особою ОСОБА_3 (а.с.159).

Реалізація олії за межі митної території України здійснена відповідно до митної декларації від 28.08.2012 року №500040402/2012/001634 в кількості 60 тон, загальна фактурна вартість складала 515548,50 грн., де вантажовідправником виступав ТОВ "Агротрейд продукт" (а.с.111-112).

Документів, що підтверджують зберігання олії на складі ПАТ "Іллічівський масложиркомбінат" з 29.06.2012 року по 28.08.2012 року, оплати послуг за її зберігання та передачі олії Комісіонеру для продажу, транспортування олії, ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" до перевірки не було надано. В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору комісії надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.08.2012 р. №9 про надання послуг продажу олії по договору комісії та звіт комісіонера від 28.08.2012 р. №9 на суму 26280 грн., у тому числі податок на додану вартість 4380 грн.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що від здійснення вказаних господарських операцій ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" не отримало і не могло отримати доходу, оскільки, укладаючи договори поставки та комісії, позивач погодився з умовами продажу товарів за ціною, що не покрила витрат з їх придбання на внутрішньому ринку, при тому що тривалість часу, який пройшов між придбанням та експортом товарів не міг істотно вплинути на зміну ціни на один і той же товар. Зазначені обставини повністю підтверджуються відповідними платіжними документами (а.с.107-115).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Колегія суддів зазначає, що операції продажу товарів за ціною нижче ціни придбання не призводить до збільшення власного капіталу суб'єкта підприємницької діяльності, є збитковими і такими, що суперечать меті підприємницької діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для такого продажу. Тобто встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про те, що вказана діяльність позивача не є господарською.

Відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів не вбачає наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) проведення зазначених операцій. Обставини здійснення позивачем операцій з придбання у постачальника олії соняшникової, яка в подальшому була реалізована на експорт, свідчать про безтоварних характер їх проведення, тобто фактично свідчать про намір платника податків безпідставно сформувати податковий кредит, а також одержати податкову вигоду у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені господарські відносини не були спрямовані на настання правових наслідків, що протирічать положенням ст. 202 глави 16 ЦК України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

На підставі вищевикладеного, податковий орган дійшов до правомірного висновку про відсутність поставок товарів між ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" на ТОВ "Агротрейд продукт", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку були виписані без наміру створити реальні правові наслідки. Фактично товар за даними первинними документами не поставлявся, а документи були складені з єдиною метою - надати податкову перевагу у вигляді незаконного права на податковий кредит по ПДВ, що в свою чергу призвело до виникнення бюджетного відшкодування ПДВ. Це суперечить ст. 67 Конституції України, згідно якої "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом".

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" та його контрагентом - ТОВ "Агротрейд продукт", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року по справі №818/9144/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі №818/9144/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворожбянський комбінат хлібопродуктів" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2014 р.