Рішення

від 02.04.2014 по справі 910/3445/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3445/14 02.04.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс+» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест» про стягнення 61 657,67 грн., за участю представників позивача - Богонос В.А., довіреність №б/н від 26.03.2014 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 54 000,00 грн. основного боргу, 3 812,55 грн. 3% річних, 3 521,12 грн. пені, 324,00 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу № 19-09-2011/2 від 19.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.04.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс+» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест» (покупець) було укладено договір № 19-09-2011/2, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною договору, які іменуються специфікаціями (п. 1.1. договору).

Датою поставки вважається дата прийняття товару по кількості на складі продавця та оформлення акту приймання - передачі товару (п.4.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у цьому договорі протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунка-фактури.

У додатку 1 до договору специфікації сторони погодили, що датою платежу по договору є 22.09.2011 року.

Поясненнями позивача, видатковою накладною № РН-0000014 від 23.09.2011 року на суму 54 000,00 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000013 від 19.09.2011 року на суму 54 000,00 грн. та актом звіряння взаємних розрахунків станом на 20.03.2013 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та які містяться у матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 54 000,00 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару у передбачений договором строк та має перед позивачем заборгованість у сумі 54 000,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 19-09-2011/2 від 19.09.2011 року у розмірі 54 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 812,55 грн. 3% річних та 324,00 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням відповідачем виконання з оплати поставленого товару.

Позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований та підлягає задоволенню частково, а саме 3% річних - 3794,79 грн., інфляційних втрат 320,63 грн. за уточненим розрахунком суду. В іншій частині позову в стягненні 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 7.4. договору у випадку порушення покупцем строків оплати покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з оплати у визначений договором строк за поставлений товар вартістю 54 000,00 грн. позивачем нараховано 3 521,10 грн. пені за період з 30.07.2013 року по 27.01.2014 року.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за період, який не відповідає вимогам ст. 232 ГПК України, оскільки в рахунку-фактурі №СФ-0000013 від 19.09.2011 року вказано, що він дійсний до сплати до 22.09.2011 року, а пеня позивачем нарахована з 30.07.2013 року. Тому в позові в цій частині слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест» (02152, м. Київ, пр. Тичини, буд. 20; код 35012470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс+» (61125, м. Харків, пров. Ващенківський, буд. 2; код ЄДРПОУ 31798866) 54 000 (п'ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. боргу, 3 794 (три тисячі сімсот дев'яносто чотири тисячі) грн. 79 коп. 3% річних, 320 (триста двадцять) грн. 63 коп. інфляційних втрат та 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 35 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.04.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна