Рішення

від 14.04.2014 по справі 914/776/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2014 р. Справа № 914/776/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід», м. Львів; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон», Львівська обл., м. Жовква; про:стягнення 1 344 372,75 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Луцик М.Л. - представник (довіреність № 20/03 від 20.03.2014р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

06.03.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Агрокультура Захід» до ТОВ «Агрітон» про стягнення 1 344 372,75 грн. Крім цього, з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 24.03.2014р., а також відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

24.03.2014р. у зв'язку з надходженням від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, розгляд справи було відкладено на 14.04.2014р., про що судом винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 14.04.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.12.2013р. між позивачем та ТОВ «Агрітон» було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 26/12АКЗ, на виконання умов якого, позивачем 27.12.2013р. поставлено відповідачу товар, а саме насіння соняшнику в кількості 409,7 т на загальну суму 1 311 040,00 грн. Відповідач зобов'язувався оплатити одержаний товар протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару. Однак, всупереч умовам Договору, товар у встановлені Договором строки відповідачем оплачений не був, в результаті чого утворилася заборгованість 1 311 040,00 грн. Крім цього, у зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 27 082,85 грн. пені та 6 249,90 грн. три відсотки річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 14.04.2014р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 24.03.2014р. та від 11.03.2014р. не виконав. На адресу суду повторно направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з поданого клопотання, таке мотивоване насамперед тим, що відповідачем запропоновано позивачу укласти мирову угоду на умовах відстрочення суми боргу та сплаченого за подання позову судового збору до 10.06.2014р. або ж шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки існує можливість поставки позивачу засобів захисту рослин.

Представник позивача проти поданого відповідачем клопотання заперечила, просила відмовити в його задоволенні та пояснила суду, що дійсно між позивачем та відповідачем велися переговори щодо вирішення спору в позасудовому порядку, однак згоди щодо укладення мирової угоди між сторонами поки не досягнуто.

Ознайомившись із клопотанням відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення. При цьому, господарський суд виходить з того, що відповідач та позивач не позбавлені права і можливості укласти мирову угоду в процесі виконання судового рішення. Також суд зазначає, що попереднє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (№ 317 від 20.03.2014р.) було задоволено судом, а відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітон» (надалі - Відповідач) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 26/12АКЗ (надалі - Договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.3. якого продавець (позивач) зоб озується продати, а покупець (відповідач) зобов'язується оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію: насіння соняшнику врожаю 2013 року (надалі - Товар) у термін і на умовах, передбачених даним Договором. Покупець засвідчує, що ним досягнуто згоди з зерновим складом, вказаним у п. 5.1. даного Договору, щодо усіх умов переоформлення товару покупцеві за складською квитанцією.

Договір набуває чинності з дати підписання і діє до повного виконання контрактних зобов'язань (п. 9.1. Договору).

Згідно п.п. 3.1., 4.2., 4.3. Договору кількість товару становить 400 т +/-10%. Орієнтовна сума Договору становить 1 280 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 213 333,33 грн. Фактична загальна сума Договору залежить від кількості фактично поставленого товару і визначається на підставі видаткових накладних.

Положеннями п.п. 5.1., 5.3. Договору передбачено, що продавець зобов'язується поставити товар на умовах EXW (Зерновий склад ТОВ «Гніздичів» за адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н, смт. Гніздичів, вул. Грушевського, 1). Товар вважається поставленим відповідно до умов Договору в момент видачі зерновим складської квитанції на товар на ім'я покупця та підписання сторонами тристороннього акта приймання-передачі.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 27.12.2013р. поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 1 311 040,00 грн. у т.ч. ПДВ 218 506,67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 3309 від 27.12.2013р.

Крім цього, з долученої до матеріалів справи складської квитанції на зерно № 297 від 27.12.2013р. (серія бланку АХ № 151876) вбачається, що 27.12.2013р. зерновий склад ТОВ «Гніздичів» прийняв на зберігання від ТОВ «Агрітон» соняшник 3 класу врожаю 2013 року вагою 409700 кг.

Відповідно до п.6.1 Договору покупець здійснює оплату в українських гривнях, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця, протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару (окремої партії товару).

Згідно Довідки ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 21.03.2014р. № Р6-В1/39-149 за період з 26.12.2013р. по 20.03.2014р. не було надходжень грошових коштів від ТОВ «Агрітон» на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № 26/12 АКЗ від 26.12.2013р. на рахунок ТОВ «Агрокультура Захід».

Як свідчить Довідка ТОВ «Агрокультура Захід» вих. № 62/03 від 24.03.2014р., заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, станом на 24.03.2014р. складає 1 311 040,00 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, жодних грошових коштів за поставлений товар після 24.03.2014р. відповідачем не перераховувалося, розмір заборгованості, станом на день слухання справи судом не змінився.

Отже, судом встановлено, що поставлений товар у встановлений Договором строк відповідачем оплачений не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що покупець здійснює оплату в українських гривнях, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця, протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару (окремої партії товару).

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 6.1. Договору термін кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 1 311 040,00 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень п. 7.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язується сплатити продавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, що діє на дату такого прострочення.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 27 082,85 грн. пені. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, кількість днів прострочення оплати за поставлений товар складає 58 днів за період з 08.01.2014р. по 06.03.2014р. включно.

Суд, здійснивши перерахунок пені, прийшов до висновку, що така розрахована позивачем правильно та підлягає стягненню з відповідача повністю, у розмірі 27 082,85 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, крім суми основного боргу та пені позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 6 249,90 грн. Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, суд прийшов до висновку, що три проценти річних підлягають стягненню з відповідача повністю.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір у розмірі 26 887,50 грн. відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон» (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Воїнів УПА, 24; код ЄДРПОУ 36764962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» (80560, Львівська обл., Буський р-н, смт. Красне, вул. Колеси, 9; код ЄДРПОУ 35943510) 1 344 372,75 грн. боргу, 27 082,85 грн. пені, 6 249,90 грн. три відсотки річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітон» (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Воїнів УПА, 24; код ЄДРПОУ 36764962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» (80560, Львівська обл., Буський р-н, смт. Красне, вул. Колеси, 9; код ЄДРПОУ 35943510) 26 887,50 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.