Постанова

від 18.04.2014 по справі 812/10746/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року справа №812/10746/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року по адміністративній справі №812/10746/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 17479,71 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив стягнути з відповідача адіністративн-господарські санкції в розмірі 17479,71 грн.

В обґрунтування зазначив, що відповідно до ст.ст. 19, 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У порушення зазначеної норми Закону відповідач не працевлаштував в 2012 році жодного інваліда.

Відповідно о ст..19 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач до 16 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 16637,22 грн. за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року, пеню в розмірі 842,49 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 16637,22 грн. та пеню у розмірі 842,49 грн., а всього 17479,71 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову, прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначив, що суд не звернув уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ст..99 КАС України.

В зв'язку з неправильним розглядом справи в порядку скороченого провадження, суд позбавив відповідача можливості надати докази виконання вимог ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а трудовий договір від 03.09.2009 року, яким підтверджується працевлаштування відповідачем інваліда ОСОБА_4, яка з вересня 2012 року знаходилася у декретній відпустці.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

30 серпня 2013 року відповідачем наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ. Згідно звіту в 2012 році у відповідача працювало 9 осіб, з них жодного інваліду, які повинні бути працевлаштовані на підприємстві. (а.с. 7).

Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 299470,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій - 16637,22 грн, сума пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій станом на 24.12.2013 року склала 842,49 грн., що підтверджується розрахунком суми позову.(а.с.6)

ФОП ОСОБА_3 не надавав до центру зайнятості щомісячну інформацію про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві, а також «Звіти про наявність вільного робочого місця (вакантної посади) та потребу в працівниках» за формою 3-ПН для інвалідів протягом 2012 року (а.с.8).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач не виконав обов'язок, передбачений нормами законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, не забезпечив певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2012 році у розмірі 16637,22 грн. та пеню за прострочення терміну сплати санкції у розмірі 842,49 грн., а всього - 17479,71 грн., тому зазначені суми підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_3 в судовому порядку.

Проте такий висновок не ґрунтується на обставинах справи з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 укладено трудовий договір від 03.09.2009 року безстроково з ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4), яка є інвалідом 3 групи. Трудовий договір зареєстровано в центрі зайнятості. (а.с.35,37-38)

30 серпня 2013 року відповідачем наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ. Згідно звіту в 2012 році у відповідача працювало 9 осіб, з них жодного інваліду, які повинні бути працевлаштовані на підприємстві. (а.с. 7).

Відповідно до листків непрацездатності (а.с.36) ОСОБА_4 з 11.07.2011 року, а працівник відповідача ОСОБА_7 - з 10.09.2012 року, - знаходяться у декретній відпустці.

18.11.2013 року відповідачем наданий уточнений звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ. Згідно звіту в 2012 році у відповідача працювало 7 осіб, інвалідів в звіті не вказано (а.с.40)

Зазначений уточнений звіт надано ФОП ОСОБА_3 до Луганського обласного відділення захисту інвалідів в зв'язку з тим, що в середньооблікову кількість штатних працівників помилково включені особи, які знаходяться в декретній відпустці.

Відповідно о ч.3 ст.18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст..19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до трудового договору від 03.09.2009 року, укладеному ФОП ОСОБА_3 з ОСОБА_4, остання виконує роботу фармацевта, яка є її основним місцем роботи, ОСОБА_4 за цим трудовим договором звільнилася 15.07.2013 року на підставі ст..38 КзУпП.

На підставі п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженому постановою КМУ №70 від 31 січня 2007 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня після звітного періоду відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Згідно з п.3.1 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року, у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286.

Пунктами 3.2, 3.3. Інструкції визначено, що у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

У рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

На підставі п.3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що у рядку 02 звіту форми №10-ПІ відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Враховуються тільки інваліди, для яких місце роботи на цьому підприємстві або відокремленому підрозділі є основним.

Зазначений показник розраховуються також за правилами, встановленими п.3.2. Інструкції № 286.

У рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Тобто, показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі (п. 3.3 Інструкції № 42)

Оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_3, відповідно до п.3.2.2 Інструкції №286 складає 7 осіб, відповідач не повинен відображати в рядку 03 кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до ст..19 Закону №875 керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ст..20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Проте, наданими відповідачем доказами, підтверджується факт додержання виконання ФОП ОСОБА_3, вимог ст..19 Закону №875 щодо працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць., тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на підставі ст..20 Закону №875.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Крім цього, судова колегія зазначає, що ця справа розглянута судом першої інстанції в порядку скороченого провадження відповідно до п.4 ст.183-2 КАС України з порушенням норм процесуального права, оскільки стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ФОП ОСОБА_3 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, щодо якого закінчився строк оскарження, встановлений КАСУ.

Судова колегія не приймає доводи відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду з цим позовом, визначених ст..99 КАС України, оскільки на підставі ст..20 Закону №875 до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України та ст.99 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст.94 КАС України підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати по справі в розмірі 913,50 грн. (а.с.28)

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року по адміністративній справі №812/10746/13-а - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року по адміністративній справі №812/10746/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 17479,71 грн - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати по справі в розмірі 913,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д.Компанієць

Судді В.А.Шальєва М.В.Бишов