Постанова

від 14.04.2014 по справі 809/840/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа № 809/840/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Шеркунової Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуського міськрайонного центру зайнятості - територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції до відкритого акціонерного товариства "Калуський молокозавод" про стягнення заборгованості в сумі 3664,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Калуський міськрайонний центр зайнятості - територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції звернувся в суд з адміністративним позовом до ВАТ "Калуський молокозавод" про стягнення коштів в сумі 3664,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог підпункту 2 пункту 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період з 01.07.2006 року по 01.01.2011 року допущено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в загальному розмірі 3664,81 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин, враховуючи положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ "Калуський молокозавод" зареєстроване як юридична особа та являється платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Закону Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - це роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до зазначеного вище Закону сплачують страхові внески.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено роботодавця як власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичну особу, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Відповідно до статті 17 зазначеного вище Закону розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно вимог частини 2 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, грошового забезпечення військовослужбовців, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Пунктами 5.1 та 5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №339 від 18.12.2000 року (далі - Інструкція) визначено, що роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду.

Нарахування страхових внесків роботодавців, найманих працівників та військовослужбовців здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, виходячи із розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат. Нарахування страхових внесків осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, здійснюється у строки, передбачені для сплати цими особами податків.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціально страхування і зобов'язаний виконувати обов'язки платника страхових внесків, встановлені Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.

У разі виявлення під час перевірки простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (недоїмки) вони до нараховуються та стягуються з нарахуванням пені та накладанням штрафу.

Згідно статті 38 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є підставою для нарахування пені до вищевказаних норм Закону, сплата якої, як і страхових внесків, підлягає в обов'язковому порядку.

У відповідності до вимог абзацу 8 пункту 7.4 Інструкції роботодавець протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання рішення, зобов'язаний сплатити суми недоїмки, пені та штрафу або оскаржити рішення у встановленому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач допустив заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.07.2006 року по 01.01.2011 року в сумі 3664,81 грн., що підтверджується розрахунковими відомостями про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (а.с.9-10, 28, 40-42), розширеним розрахунком заборгованості (а.с.29-30, 39), інформацією про стан заборгованості (а.с.43), а також карткою особового рахунку платника (а.с.44-48).

Доказів, які б свідчили про погашення зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

За змістом пункту 7 Прикінцевих положень до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата ВАТ "Калуський молокозавод" страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.07.2006 року по 01.01.2011 року в розмірі 3664,81 грн. є порушенням пункту 2 частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а сплата таких страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі є обов'язком відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Калуського міськрайонного центру зайнятості - територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції до ВАТ "Калуський молокозавод" про стягнення заборгованості в сумі 3664,81 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Калуський молокозавод" (ідентифікаційний код 00445682) на користь Калуського міськрайонного центру зайнятості - територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (ідентифікаційний код 19390203) заборгованість в сумі 3664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 81 копійку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.04.2014 року.