Рішення

від 03.04.2014 по справі 911/724/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р. Справа № 911/724/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Декор», м.Вишгород

про стягнення 32477,52 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Кияшко Р.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Декор» (далі - відповідач) про стягнення 32477,52 грн.

Провадження у справі №911/724/14 порушено відповідно до ухвали суду від 05.03.2014 року та призначено справу до розгляду на 18.03.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.04.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 03.04.2014 року.

В судовому засіданні 03.04.2014 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій уточнив розмір пені з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». У зв'язку з чим, позивач надав уточнений розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і просить стягнути з відповідача замість заявлених 6059,92 грн. пені, 1433,90 грн. пені.

Відповідач у судове засідання 03.04.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

17.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер-Декор» (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 90 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в строк, обумовлений даним Договором. Відповідно до п.2.1 Договору вид, асортимент продукції, її кількість та ціни визначаються в відповідних видаткових накладних.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Покупець проводить 100% оплату суми поставленого товару впродовж 30 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Відповідно з приписами ст.7 Договору він є чинним по даний час, оскільки жодна зі сторін не заявляла про його розірвання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв Товар: 30.07.2013 року за видатковою накладною № РН-0000766 плівку для декорування, поліефірну плівку, порошкову фарбу на загальну суму 10267,20 грн.; 08.08.2013 року за видатковою накладною № РН-0000797 порошкову фарбу на загальну суму 4323,60 грн., за видатковою накладною № РН-0000875 плівку для декорування на загальну суму 5580 грн., за видатковою накладною № РН-0000877 плівку для декорування на загальну суму 5580 грн.

На підставі п. 4.1 Договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару не пізніше: за видатковою накладною РН-0000766 - 29.08.2013 року; за видатковою накладною РН-0000797 - 08.09.2013 року; за видатковою накладною РН-0000875 - 27.09.2013 року; за видатковою накладною РН-0000766 - 28.09.2013 року.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати поставленого Товару своєчасно та в повному обсязі не виконав.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 25750,80 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплатиотриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 1433,90 грн. пені, 332,04 грн. 3% річних та 334,76 грн. інфляційних.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,15% від суми поставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

В судовому засіданні 03.04.2014 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій уточнив розмір пені з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». У зв'язку з чим, позивач надав уточнений розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і просить стягнути з відповідача замість заявлених 6059,92 грн. пені, 1433,90 грн. пені.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши розрахунок позовних вимог, судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди, що не перевищують шість місяців від дати прострочення зобов'язання. Таким чином, вимога про стягнення 1433,90 грн. пені підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних проведений на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо в розмірі, передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 332,04 грн. 3% річних та 334,76 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачами не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки саме його неправильні дії змусили позивача звернутись до суду.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Декор» (07300, Київська область, м.Вишгород, вул.Шолуденка, 19, код ЄДРПОУ 37335296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» (04071, м.Київ, вул. Введенська, 29/58, код ЄДРПОУ 30789473) 25 750,80 грн. основного боргу, 334,76 грн. інфляційного збільшення, 1433,90 грн. пені, 332,04 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 16.04.2014 р.