Рішення

від 17.04.2014 по справі 918/146/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 918/146/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" (далі - ТОВ "Деміс Канц") до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" (далі - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ") про стягнення заборгованості в сумі 72 314 грн. 88 коп.,

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2014 року ТОВ "Деміс Канц" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № ДК-0066/12, укладеного 3 січня 2012 року між позивачем та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ", останньому згідно видаткових накладних було передано у власність канцелярські товари. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості поставленої йому продукції виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 63 672 грн. 88 коп., останній, посилаючись на статті 509, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" вищезазначену суму боргу, а також 2 741 грн. 64 коп. пені, 625 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 25 процентів річних у розмірі 5 274 грн. 82 коп., нараховані за несвоєчасне проведення розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 5 лютого 2014 року порушено провадження у справі № 918/146/14, розгляд якої було призначено на 18 лютого 2014 року.

Ухвалою суду від 18 лютого 2014 року розгляд справи відкладено на 12 березня 2014 року.

Ухвалою суду від 12 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 25 березня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява позивача від 7 березня 2014 року № 2-07/03/14 (а.с. 59-61), згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 42 672 грн. 88 коп. основного боргу, 3 526 грн. 89 коп. пені, 749 грн. 82 коп. інфляційних втрат та 25 % річних у розмірі 6 785 грн. 62 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 25 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 3 квітня 2014 року.

Ухвалою суду від 3 квітня 2014 року строк розгляду спору у справі № 918/146/14 було продовжено на 15 днів - до 19 квітня 2014 року, розгляд справи відкладено на 17 квітня 2014 року.

До початку судового засідання 17 квітня 2014 року на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 17 квітня 2014 року № 1-17/04/14 (а.с. 169), згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 35 672 грн. 88 коп. основного боргу, 3 526 грн. 89 коп. пені, 749 грн. 82 коп. інфляційних втрат та 25 % річних у розмірі 6 785 грн. 62 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33001, місто Рівне, вулиця Дворецька, будинок 93. Факт отримання ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 45, 51, 152, 157, 166).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2012 року між позивачем та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" був укладений договір № ДК-0066/12, за умовами якого ТОВ "Деміс Канц" взяло на себе обов'язок передати у власність покупця товар - канцелярські товари, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість цього товару (а.с. 16-17).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 2.1 спірного договору передбачено, що ціни на товар, який поставляється за даною угодою, є договірними, і вказуються в накладних на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 3.1 цієї угоди довіритель сплачує всі послуги виконавця відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з пунктом 2.4 договору його загальна сума визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього договору.

Зобов'язання по постачанню вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними у цьому договорі.

У пункті 2.5 договору сторони погодили, що покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу: за форматний і факсовий папір - протягом 14 календарних днів, за комп'ютерні аксесуари - протягом 14 календарних днів, за канцелярські товари - протягом 30 календарних днів, за пакувальні матеріали і скотч - протягом 14 календарних днів, з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 7.1 цього договору, з урахуванням додаткової угоди до нього від 30 листопада 2012 року, останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2013 року.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач передав у власність відповідача канцелярські товари, що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 19-33), а саме: від 20 серпня 2013 року № 9100065836 на суму 1 234 грн. 80 коп., від 20 серпня 2013 року № 9100065848 на суму 7 272 грн. 95 коп., від 20 серпня 2013 року № 9100065856 на суму 5 980 грн. 48 коп., від 23 серпня 2013 року № 9100065958 на суму 279 грн. 98 коп., від 23 серпня 2013 року № 9100066402 на суму 1 144 грн. 79 коп., від 23 серпня 2013 року № 9100066448 на суму 840 грн. 24 коп., від 23 серпня 2013 року № 9100066449 на суму 1 320 грн. 35 коп., від 30 серпня 2013 року № 9100067343 на суму 15 525 грн. 00 коп., від 30 серпня 2013 року № 9100067352 на суму 2 244 грн. 02 коп., від 6 вересня 2013 року № 9100068384 на суму 2 453 грн. 40 коп., від 13 вересня 2013 року № 9100069247 на суму 1 742 грн. 86 коп., від 13 вересня 2013 року № 9100069248 на суму 18 102 грн. 74 коп., від 13 вересня 2013 року № 9100069259 на суму 1 848 грн. 58 коп., від 20 вересня 2013 року № 9100069923 на суму 930 грн. 40 коп., від 20 вересня 2013 року № 9100069932 на суму 2 797 грн. 96 коп.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 3 січня 2012 року № ДК-0066/12 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

У той же час після порушення провадження у даній справі в рахунок погашення заборгованості за цим договором ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" сплатило позивачу 28 000 грн. 00 коп., що підтверджується наданими останнім виписками з його банківського рахунку (а.с. 68-145, 170-181).

Слід також зазначити, що зазначене часткове погашення суми основного боргу відповідача було враховане ТОВ "Деміс Канц" при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 квітня 2014 року № 1-17/04/14.

Відтак судом встановлено, що сума основного боргу відповідача за договором від 3 січня 2012 року № ДК-0066/12 на момент вирішення вказаного спору складає 35 672 грн. 88 коп. Даний факт також підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача про суму боргу відповідача (а.с. 182).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов'язані з поставкою канцелярських товарів.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У частині 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У той же час у пункті 2.5 спірного договору сторони погодили порядок оплати товару з відстрочкою платежу.

Відтак судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті спірного товару настав зі спливом строку, передбаченого вищезазначеним пунктом укладеної між сторонами угоди для кожної партії поставленого товару окремо.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором від 3 січня 2012 року № ДК-0066/12, яка складає 35 672 грн. 88 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Деміс Канц" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленої йому продукції, ТОВ "Деміс Канц", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 квітня 2014 року № 1-17/04/14, просило суд стягнути з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" 3 526 грн. 89 коп. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу по кожній спірній видатковій накладній з 4 вересня 2013 року по 6 березня 2014 року згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 62-63).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору від 3 січня 2012 року № ДК-0066/12 передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої ТОВ "Деміс Канц", відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" 3 526 грн. 89 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України ТОВ "Деміс Канц", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 квітня 2014 року № 1-17/04/14, просило суд стягнути з відповідача 25 процентів річних в сумі 6 785 грн. 62 коп., нарахованих на відповідні суми основного боргу по кожній спірній видатковій накладній окремо з 4 вересня 2013 року по 6 березня 2014 року, а також 749 грн. 82 коп. інфляційних втрат, нарахованих на вказані суми боргу з вересня 2013 року по січень 2014 року згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 63-66).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5.2 договору від 3 січня 2012 року № ДК-0066/12 за несвоєчасну оплату товару покупець, крім суми неустойки, сплачує постачальникові суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25 відсотків річних.

Оскільки заявлений ТОВ "Деміс Канц" до стягнення розмір 25 процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КУЛЬТТОВАРИ" (33001, місто Рівне, вулиця Дворецька, будинок 93, ідентифікаційний код: 33723986) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" (01601, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44, ідентифікаційний код: 36295682) 35 672 (тридцять п'ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 88 коп. основного боргу, 3 526 (три тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 89 коп. пені, 25 процентів річних у розмірі 6 785 (шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 62 коп., 749 (сімсот сорок дев'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 квітня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко