Рішення

від 10.04.2014 по справі 922/601/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р.Справа № 922/601/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м.Харків до Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації, м.Зміїв Харківської області про стягнення 3261,45 гривень за участю представників:

позивача - Перхун Ю.М. (довіреність №1787 від 11 грудня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2014 року позивач, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації (відповідача) суми заборгованості у розмірі 3261,45 гривень, у тому числі, 3145,09 гривень суми основної заборгованості, 60,30 гривень суми нарахованої пені, 27,37 гривень суми 3% річних та 28,69 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №470494 про надання телекомунікаційних послуг, укладеного між сторонами 13 червня 2013 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 10 квітня 2014 року.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 10 квітня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 10 квітня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 01 квітня 2014 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

13 червня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (позивачем) та Управлінням агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації (відповідачем) було укладено договір №470494 про надання телекомунікаційних послуг. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до положень розділу 1 зазначеного договору позивач зобов'язався надавати загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та з обсягах, замовлених відповідачем, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно п.4.7 спірного договору позивач відкрив в системі розрахунків особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом №470494, на якому проводились розрахунки за весь обсяг наданих відповідачу послуг. На вказаному особовому рахунку також відображались всі оплати абонента.

Відповідно до п.4.1, п. 4.10 договору, надання послуг за договорам є платним, вартість послуг, визначається відповідно до діючих тарифів Укртелекому.

Згідно пункту 4.12 договору розрахунковий період становить один календарний місяць.

Пунктами 4.3 та 4.2 договору встановлена система розрахунків з надсиланням рахунків.

Згідно з п.4.15., відповідач повинен був своєчасно здійснювати оплату, а саме, в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.

Умовами п. 3.4.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, позивачем були надані відповідні послуги за спірним договором на суму 3145,09 гривень за період з червня 2013 року по грудень 2013 року, що підтверджується відповідними рахунками, виставленими до сплати відповідачу, які містяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вих. №26-17/123 від 07.11.2013 р.) з повідомленням про наявну заборгованість та попередженням про звернення до суду у разі її несплати в десятиденний термін, яка була залишена без задоволення.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, повністю зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 3145,09 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні докази повного погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 3145,09 гривень суми основної заборгованості нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 60,30 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 27,37 гривень суми 3% річних та 28,69 гривень інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації (63404, Харківська область, м.Зміїв, вул.Донецька, 3, код ЄДРПОУ 00733116) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м.Харків, вул.Іванова, буд.7/9, код ЄДРПОУ 25614660, п/р 26008898 у ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) 3145,09 гривень основної заборгованості, 60,30 гривень пені, 27,37 гривень суми 3% річних, 28,69 гривень інфляційних втрат та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 квітня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/601/14