Рішення

від 08.04.2014 по справі 905/529/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.2014 Справа № 905/529/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В. , у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, ЄДРПОУ 33161769,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Гелеос», м.Донецьк, ЄДРПОУ 31297863,

про стягнення 358 461,52 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Козаренко Н.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Гелеос», м.Донецьк, про стягнення 358 461,52 грн., що складається з суми заборгованості за передане у власність вугілля у розмірі 302 930,51 грн. з ПДВ за договором поставки №943 від 18.07.2013р. та понесених Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», транспортних витрат (збитків) у розмірі 55531,01грн. на підставі спірного договору та специфікації до останнього.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №943 від 18.07.2013р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленої вугільної продукції, внаслідок чого виникла існуюча заборгованість, а також зазначає про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Гелеос» не відшкодовано вартість транспортних витрат, у зв'язку з чим підприємство позивача понесло витрати, що є реальними збитками (за транспортування вугільної продукції) за викладених обставин.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір поставки №943 від 18.07.2013р., специфікацію від 21.10.2013р. до означеного договору, лист №144/10 від 21.10.2013р., рахунок №2090 від 29.10.2013р., розрахунок вартості відвантаженого вугілля від 29.10.2013р., акт приймання - передачі вугільної продукції від 29.10.2013р., посвідчення про якість концентрату №1937 від 25.10.2013р. разом з результатами аналізу 1937, лист вих.№15/1590-1 від 25.10.2013р., залізничні накладні №48963177 від 25.10.2013р., №48963201 від 25.10.2013р., посвідчення про якість концентрату №1944 від 26.10.2013р. разом з результатами аналізу 1944, лист вих.№15/1598-1 від 26.10.2013р., залізничні накладні №49023799 від 26.10.2013р., №49027949 від 26.10.2013р., №49028095 від 26.10.2013р., посвідчення про якість концентрату №1952 від 27.10.2013р. разом з результатами аналізу 1952, лист вих.№15/1604-1 від 27.10.2013р., залізничні накладні №49115892 від 27.10.2013р., №49115959 від 27.10.2013р., посвідчення про якість концентрату №1953 від 28.10.2013р. разом з результатами аналізу 1953, лист вих.№15/1605-1 від 28.10.2013р., залізничні накладні №49148786 від 28.10.2013р., №49148828 від 28.10.2013р., посвідчення про якість концентрату №1960 від 29.10.2013р. разом з результатами аналізу 1960, лист вих.№15/1610-1 від 29.10.2013р., залізничні накладні №49206816 від 29.10.2013р., №49206774 від 29.10.2013р., звітів експедитора про обсяг виконаних послуг №25103166500 на підставі договору №1945/12 від 22.11.2012р. до рахунку №Э11130032 від 31.10.2013р., №29103166500, №28103166500, №27103166500, №26103166500, договір про організацію перевезень вантажів №1945/12 від 22.11.2012р., платіжні доручення №72645 від 25.10.2013р., №72643 від 25.10.2013р., №72865 від 29.10.2013р., №72864 від 29.10.2013р., №73224 від 30.10.2013р., №73222 від 30.10.2013р., акт надання послуг №20 від 31.10.2013р., рахунок на оплату №20 від 31.10.2013р., лист №5 від 31.10.2013р., угода про залік зустрічних вимог від 31.10.2013р., акт звірки взаєморозрахунків станом за жовтень 2013р., грошова вимога №02-ю-2014 від 09.01.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 525, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 147, 173, 175, 193, 216, 217, 218, 222, 224, 226 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

08.02.2014р. позивачем надані пояснення №12-ю-2014 від 07.02.2014р., за змістом яких останній свідчить, зокрема, про відсутність часткових оплат суми заборгованості, наявність інших договірних відносин із відповідачем, але стосовно поставки продукції виробничо-технічного призначення, роз'яснено підстави виникнення заявлених збитків, порядок розрахунків за транспортні послуги та зазначено про надання гарантії відповідачем щодо відшкодування вартості цих послуг позивачу.

Разом із поясненнями суду представлено копії наступних документів: податкових накладних №48 від 29.10.2013р. та №64 від 31.10.2013р., договору поставки №100/2 від 15.02.2006р., листа №144/10 від 21.10.2013р., листа №145/10 від 23.10.2013р., листа №12.3/1781 від 23.10.2013р., акту звірки за жовтень 2013р., платіжних доручень №70930 від 01.10.2013р., №70931 від 01.10.2013р., №71053 від 03.10.2013р., №71054 від 03.10.2013р., №71260 від 08.10.2013р., №71261 від 08.10.2013р., №71439 від 11.10.2013р., №71440 від 11.10.2013р., №71600 від 15.10.2013р., №71601 від 15.10.2013р., №71952 від 18.10.2013р., №71953 від 18.10.2013р., №72301 від 22.10.2013р., №72307 від 22.10.2013р., №72643 від 25.10.2013р., №72645 від 25.10.2013р., №72864 від 29.10.2013р., №72865 від 29.10.2013р., №73222 від 30.10.2013р., №73224 від 30.10.2013р., а також акт звірки станом на листопад 2013р. та поштові конверти.

10.02.2014р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником позивача подана заява №15-ю-2014 від 10.02.2014р. про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс систем лоджистікс» м.Донецьк, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

17.02.2014р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшов супровідний лист №19-ю-2014 від 17.02.2014р. разом з додатками, які долучено до матеріалів справи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.02.2014р., у зв'язку із знаходженням судді Соболєвої С.М. у відпустці, справу №905/529/14 передано на розгляд судді Кротіновій О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.02.2014р. відкладено розгляд клопотання позивача №15-ю-2014 від 10.02.2014р. про залучення третьої особи, з огляду на необхідність з'ясування достатності правових підстав для вчинення такої процесуальної дії.

Разом з цим, ухвалою суду від 20.03.2014р. у задоволені вищеозначеного клопотання позивача відмолено.

07.04.2014р. через канцелярію суду представником позивача надані пояснення №43-ю-2014 від 04.04.2014р., разом з якими долучено до матеріалів справи розшифровку відшкодування витрат за транспортно-експедиторські послуги ТОВ «БПФ «Гелеос».

У судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

18.07.2013р. між Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Гелеос» (надалі-Покупець) укладено договір поставки №943, згідно з яким Постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність Покупця вугільну продукцію (надалі-Вугілля), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вугілля, на умовах передбачених правочином.

Відповідно до п.2.1 договору найменування, загальна кількість належного до поставки вугілля, його асортимент та розмір шматків узгоджується сторонами в специфікаціях.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що строки поставки вугілля визначаються у специфікації до договору.

Згідно з п.3.2 договору Постачальник зобов'язався здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих та справних на піввагонах (надалі-Вагонах) відповідно до їх вантажопідйомності за відвантажувальними реквізитами, що зазначені Покупцем в даному договорі і додаткових угодах або в специфікаціях до договору, на умовах «FCA-станція відправлення» згідно міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2000р., з урахуванням умов, положень та оговорок, що містить даний договір.

Оплата залізничного тарифу здійснюється за рахунок Покупця.

До того ж, у цьому пункті договору сторонами обумовлено, що під датою відвантаження мається на увазі лата, зазначена у графі 56 залізничної накладної, яка свідчить про приймання вантажу для пе5ревезення.

Також, у розумінні п.3.6 правочину, моментом виконання Постачальником зобов'язань з оплати продукції є момент передачі вугілля під відповідальність Вантажоперевізника, про що свідчить дата, зазначена у графі 56 залізничної накладної.

Строк дії Договору встановлено з 18.07.2013р., а датою закінчення строку дії договору встановлено 31.12.2013р., за умови належного виконання сторонами своїх обов'язків, а у разі невиконання своїх обов'язків за договором, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань на підставі даного договору (п.10.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Специфікацією від 21.10.2013р. до договору поставки №943 від 18.07.2013р. сторони обумовили найменування вугільної продукції як «Ос», її вартість 950,00грн. (з урахуванням податку на додану вартість) за одну тонну вугілля, кількість 2500тн., часткове співвідношення по маркам, сортам, розмірам шматків 0-100мм та строки поставки жовтень-листопад 2013р.

Згідно наявних у матеріалах справи копій залізничних накладних, податкової накладної №48 від 29.10.2013р. та акту приймання-передачі вугільної продукції від 29.10.2013р., Постачальник у термін з 25.10.2013р. по 29.10.2013р. передав у власність Покупця вугільну продукцію, означену у наведеній специфікації до правочину у кількості 2 486т. на загальну суму 2 361 709,94 грн., а Покупець її прийняв без зауважень, що підтверджується підписом та печаткою підприємства останнього на даному документі.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленої продукції, а також порядку поставки тощо суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи є належним доказом виконання останнім зобов'язання з поставки товару відповідачу у дати вказані у наведених вище залізничних накладних.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт передачі продукції у відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором №943 від 18.07.2013р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.6.2 договору загальна орієнтована вартість вугілля зазначається у специфікації до договору.

Розрахунок за поставлене Постачальником вугілля здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати його вартості. Остаточні взаєморозрахунки сторони здійснюють на протязі 10-ти календарних днів наступних за датою поставки вугілля та не раніше підписання відповідного акту прийому-передачі вугілля. (п.6.3).

Приймаючи до уваги дату підписання акту приймання-передачі вугільної продукції, якою є 29.10.2013р., та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлену продукцію у загальній сумі 2 361 709,94 грн. повинен бути здійснений не пізніше наступного дня визначеній даті, а саме 30.10.2013р.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Між сторонами по справі підписано угоду про залік взаємних вимог від 31.10.2013р., згідно з якою розмір погашених взаємних вимог між сторонами на підставі договорів №943 від 18.07.2013р. та №100/2 від 15.02.2006р. складає 2 058 779,43 грн., внаслідок чого залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором №943 від 18.07.2013р. складає 302 930,51 грн.

Дане також відображено у бухгалтерському обліку сторін, про що сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за жовтень 2013р. підписаний та скріплений печатками обох підприємств.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення вимог наведених норм матеріального права та положень укладеного договору поставки, відповідач остаточний розрахунок за отримане у жовтні 2013р. від позивача вугілля у сумі 302 930,51 грн. не здійснив.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Приймаючи до уваги таке, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару його неналежним виконанням, правомірність заявлених вимог позивача у частині стягнення основного боргу в розмірі 302 930,51 грн., а отже задоволення їх у повному обсязі.

Одночасно, позивачем до стягнення з відповідача заявлено транспортні витрати (збитки) у розмірі 55 531,01 грн.

За змістом ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, є збитками.

Як було зазначено вище, у п.3.2 договору покладено оплату залізничного тарифу на Покупця.

У п.4 наведеної специфікації сторони дійшли згоди, що платник залізничного тарифу та необхідна відмітка у 15-й графі залізничної накладної, зазначається у відповідних листах Покупця. Разом з цим передбачено, що за згодою сторін можлива оплата залізничного тарифу Постачальником з подальшим відшкодуванням Покупцем.

Судом встановлено, що згідно з наданим до матеріалів справи актом надання послуг №20 від 31.10.2013р., відповідачем підтверджено здійснення транспортно-експедиторських послуг та винагороду експедитору 3%, загальна вартість яких становить 55 531,01 грн.

Виходячи зі змісту договору про організацію перевезень вантажів №1945/12 від 22.11.2012р., що укладений між позивачем та експедитором (ТОВ «Транс систем лоджистікс»), правочин регулює взаємовідносини сторін, які виникають при організації перевезень вантажів у залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах.

Листом №12.3/1781 від 23.10.2013р. позивач звернувся до експедитора з вимогою здійснити перевезення спірної вугільної продукції у жовтні 2013р. у вагонах оператора ДП «УТЛЦ».

Згідно звітів експедитора про обсяг виконаних послуг №25103166500 на підставі договору №1945/12 від 22.11.2012р. до рахунку №Э11130032 від 31.10.2013р., №29103166500, №28103166500, №27103166500, №26103166500 дані послуги надані.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено розрахунок із експедитором за послуги з перевезення вантажів, у тому числі в сумі 55 531,01 грн., що вбачається з урахуванням представленого суду акту звірки взаємних розрахунків за жовтень 2013р. між позивачем та ТОВ «Транс систем лоджистікс».

Позивачем виставлено відповідачу рахунок №20 від 31.10.2013р. на оплату послуг та винагороди експедитору у розмірі 55 531,01 грн.

Приймаючи до уваги викладене, сума у розмірі 55 531,01 грн. є оплатою послуг, що не є залізничним тарифом, обов'язок з відшкодування яких покладено на відповідача умовами договору поставки №943 від 18.07.2013р. Фактично вказана сума є витратами позивача.

Листом №145/10 від 23.10.2013р. відповідач гарантував відшкодування оплачених витрат позивачу.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що реальні збитки, які понесені сторонами, повинні бути підтверджені документально.

Як було вказано раніше, матеріали справи містять таке підтвердження.

За приписом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з грошовою вимогою №02-ю-2014 від 09.01.2014р. Направлення вказаного листа на адресу відповідача підтверджується відповідною поштовою квитанцією (а.с.62).

Вищевказана вимога була залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Дані обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовані.

Згідно ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що заявлені до стягнення збитки в сумі 55 531,01 грн. були понесені у зв'язку з діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між цими діями та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

З огляду на таке, позовні вимоги Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Гелеос», м.Донецьк, про стягнення транспортних витрат (збитків) у розмірі 55 531,01грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Гелеос», м.Донецьк, про стягнення 358 461,52 грн., у тому числі сума заборгованості за передане у власність вугілля у розмірі 302 930,51 грн. з ПДВ та понесені Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», транспортні витрати (збитки) у розмірі 55 531,01грн., задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Гелеос» (83003, м.Донецьк, Калінінський район, пр-т.Ілліча, б.40, кв.15, ЄДРПОУ 31297863, п/р 26003037873400 в АКІБ «УкрСіббанк» відділення №950 в м.Донецьку, МФО 351005) на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, п/р26006620196963 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 358 461,52 грн., у тому числі 302 930,51 грн. суму заборгованості за передане у власність вугілля з ПДВ та 55 531,01грн. суми понесених Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» транспортних витрат (збитків), а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 7 169,23 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 08.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено 14.04.2014р.

Суддя О.В. Кротінова