Постанова

від 09.04.2014 по справі 826/3082/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2014 року № 826/3082/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, Державної реєстраційної служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича (далі по тексту також - відповідач1), Державної реєстраційної служби України (далі по тексту також - відповідач2), в якому просило:

- визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. щодо винесення рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно № 7213146 від 25.10.2013р. - протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна Михайла Юрійовича №7213146 від 25.10.2013р.;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України, розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 10.09.2013р.

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України, зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на земельну ділянку площею 21, 2779 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0136, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прийнято за відсутності правових підстав, визначених приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідачі у судове засідання не прибули, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили.

Відповідач1 надіслав до суду письмові заперечення проти задоволення позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав не доручення позивачем до заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень звіту про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, як того передбачає п. 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, 10.09.2013р. позивач звернувся до Державної реєстраційної служби України з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Вузівська сільська рада (далі - земельна ділянка).

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем1 було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію №7213146 від 25.10.2013р. у зв'язку з відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору.

Позивач категорично не погоджується з правомірністю рішення зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, оскаржив дії відповідача до Окружного адміністративного осуду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: -договорів, укладених у порядку, встановленому законом; - свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; - свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; - рішень судів, що набрали законної сили; - інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Як встановлено матеріалами справи, 18.09.200р. 9 між ТОВ «ПРЕДІУМ-ІНВЕСТ» та АТ «РОДОВІД БАНК» був укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 за реєстровим №1762 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору у власність позивачу було передано земельну ділянку площею 21.2779 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0136, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Вузівська сільська рада (далі - земельна ділянка).

Так, 18.09.2009р. на виконання п. 5.4. Договору: «протягом 30 календарних днів з дня набуття права власності іпотекодержателем на Предмет іпотеки Іпотекодавець зобов'язується передати, а Іпотекодержатель прийняти Предмет іпотеки. Передача предмету іпотеки оформляється Актом приймання-передачі предмета іпотеки, шляхом підписання акту приймання-передачі сторони підтверджують виконання зобов'язань за цим Договором у повному обсязі» - сторони підписали Акт приймання-передачі майна, за яким було підтверджено виконання зобов'язань сторонами за Договором та передано державний акт на земельну ділянку.

На державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №610351 нотаріусом, здійснено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя 18.09.2009р.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3 Договору право власності на предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя після державної реєстрації цього Договору. Цей Договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є Предметом іпотеки.

Відповідно до п. 6.1 Договору з дати передачі Предмета іпотеки Іпотекодавцем Іпотекодержателю дія Договору іпотеки припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з п. 4 ст. 334 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення Договору, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до ст. 15 Закону до органу державної реєстрації прав подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 № 703, який діяв на дату подачі заяви про реєстрацію права власності (далі - Порядок). При цьому орган державної реєстрації прав та державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації.

Відповідно до Порядку, такими документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, також подає органові державної реєстрації прав копії документів, що посвідчують його особу. У разі подання заяви уповноваженою особою, яка діє від імені юридичної особи, така особа подає органові державної реєстрації прав виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо особи, яку вона представляє.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 30 Положення для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі договору, відповідно до якого право власності або інше речове право на нерухоме майно набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 цього Порядку, подає документи, що підтверджують Факт настання або ненастання такої події.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3 Договору про забезпечення вимог іпотекодержателя право власності на предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя після державної реєстрації цього Договору. Цей Договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є Предметом іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, документами, що підтверджують перехід права власності до Позивача є: Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, Акт приймання-передачі майна та Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання

здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, як встановлено ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на

нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі , яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Судом встановлено, що як на момент подачі заяви, так і на момент розгляду справи, Договір є чинним у встановленому законом порядку недійсним не визнавався і укладений у порядку, встановленому законом, а отже в силу положень ст. 19 Закону він є підставою для державної реєстрації права власності позивача на належне йому майно.

Відповідно до п. 6.1 Договору з дати передачі Предмета іпотеки Іпотекодавцем Іпотекодержателю дія Договору іпотеки припиняється.

На дату подачі заяви про державну реєстрацію права та їх обтяжень дія Договору іпотеки була припинена.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до картки прийому заяви №5883851 до Державної реєстраційної служби було подано наступні документи: Нотаріально завірена копія Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 за реєстровим № 1762 від 18.09.2009; Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 610351, виданий 08.06.2007, Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі; Копія Акта приймання-передачі майна б\н від 18.09.2009; Копія довіреності представника № 113 від 27.02.2013; Копія паспорта ОСОБА_3 НОМЕР_1 виданого 30.04.1998 Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві; Копія паспорта ОСОБА_4 НОМЕР_2, виданого 06.03.2001 Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві; Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ №972584 від 28.03.2013, виданого Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією; Копія наказу № 408 від 16.09.2011; Копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200104533 від 25.01.2013, виданого ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС; Копія статуту № 10711050034000325 від 16.05.2012; Копія виписки з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб-підприємців ААВ №898179 від 18.07.2013.

З системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про те, що позивачем 10.09.2013р. разом із заявою про державну реєстрацію було подано увесь визначений законом пакет документів.

Проте, відповідач1 за результатами розгляду заяви позивача, дійшов до висновку про обов'язковість подання звіту про оцінку предмета іпотеки. Суд не погоджується за такими доводами відповідача1, з огляду про наступне.

Суд звертає увагу на те, що на дату подачі заяви про державну реєстрацію права та їх обтяжень дія Договору іпотеки була припинена, оскільки було оформлено передачу Предмета іпотеки Іпотекодавцем Іпотекодержателю відповідно до Договору, у зв'язку з чим перехід права власності до Позивача відбувся на підставі Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Оскільки в спірних правовідносинах мова йшла про реєстрацію права власності на земельну ділянку саме на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі іпотечного договору з застереженням, витребування відповідачем 1 документів передбачених при наданні для оформлення права власності в порядку здійснення реєстрації на підставі застереження в іпотечному договорі, а саме звіту про експертно грошову оцінку - є безпідставним та не носить правового підґрунтя.

Підставою зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію є подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав.

Згідно з п. 10 Порядку заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, який визначає виключний перелік документів, які підлягають для реєстрації відповідних прав.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача2 зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на земельну ділянку площею 21, 2779 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0136, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, суд зазначає наступне.

З огляду на ст. 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», реєстрація та скасування реєстрації таких прав є виключною компетенцією повноважного органу державної реєстрації.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача2 здійснити державну реєстрацію права приватної власності Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на земельну ділянку не може бути предметом судового розгляду, позаяк це належить до виключної компетенції даного органу і по суті є фактично перебиранням повноважень органу реєстрації права власності, що є недопустимим в силу закону.

Так, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. щодо винесення рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на майно № 7213146 від 25.10.2013р. - протиправними.

Визнати протиправним та скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна Михайла Юрійовича №7213146 від 25.10.2013р.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України, розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 10.09.2013р.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин