Рішення

від 17.04.2014 по справі 915/243/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 915/243/14

За позовом в інтересах держави:

Прокурора Березанського району Миколаївської області

57400, Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 41

1- Відповідач: Кімівська сільська рада Березанського району Миколаївської

області

57440, Миколаївська область, Березанський район, с. Кімівка, вул. Леніна, 17

2-Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Про: скасування рішення від 28.12.2012 р. № 12, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та звільнення приміщення.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Тищенко А.М. - прокурор;

Від 1-відповідача: Поворозник О.В., за довіреністю;

Від 2-відповідача: ОСОБА_1 - ФОП.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 26.02.14 р. звернувся до господарського суду з позовом визнати незаконним та скасувати рішення сесії Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 28.12.2012 р. № 12 «Про затвердження договору оренди частини приміщення Кімівського дитячого садка»; визнати недійсним на майбутнє договір оренди нежитлового приміщення (без дати), укладений між Кімівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на строк з 02.01.2013 р. по 31.12.2015 р., згідно з яким останній надано в оренду частину приміщення дитячого садка площею 54 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2, та застосувати наслідки недійсності правочину. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити частину нежитлового приміщення дитячого садка по АДРЕСА_2 площею 54 кв.м.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм ст. ст. 2, 5, 6, 61, 63 Закону України «Про освіту», ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 53, 19, 121 Конституції України, ст. ст. 6, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та мотивовані наступним: ФОП ОСОБА_1 не використовує орендоване нею нежитлове приміщення в розрізі завдань, які ставляться перед законодавством про освіту в цілому та Законом України «Про освіту» зокрема, оскільки не надає освітніх послуг в орендованому нежитловому приміщенні; рішення сесії вказаним вимогам законодавства не відповідає, незаконне надання в користування частини приміщень дитячого садка в с. Кімівка Березанського району Миколаївської області для розміщення магазину перешкоджає реалізації прав громадян України на доступну освіту та повній реалізації здібностей, таланту, всебічному розвитку дітей, що суперечить інтересам держави.

15.04.14 р. від прокуратури надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач просить суд: прийняти відмову від позовних вимог в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити частину нежитлового приміщення дитячого садка по АДРЕСА_2 площею 54 кв.м. та припинити провадження у справі № 915/243/14 в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити частину нежитлового приміщення дитячого садка по АДРЕСА_2 площею 54 кв.м.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши письмову заяву прокурора вих. № (15-11)911 вих-14 від 14.04.14 р. про відмову від позову в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити частину нежитлового приміщення дитячого садка по АДРЕСА_2 площею 54 кв.м., суд встановив:

Заява підписана прокурором - уповноваженою на те особою.

Відповідачі в судовому засіданні заперечень проти припинення провадження у справі, в зв'язку з відмовою позивача від цієї частини позову, не висловили.

Про наслідки, які зазначені в ст. 78 ГПК України, прокурор повідомлений.

Як свідчать матеріали справи, вказана відмова діючому законодавству не суперечить, права та інтереси будь-яких осіб не порушує, отже відповідно до статті 22 ГПК України, суд не має підстав не прийняти відмову позивача від позову в зазначеній частині.

Тому, в зв'язку з відмовою прокурора від зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити частину нежитлового приміщення дитячого садка по АДРЕСА_2 площею 54 кв.м., суд припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог в порядку та на підставі п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

1-Відповідач - Кімівська сільська рада Березанського району Миколаївської області в письмових запереченнях (вх. 14.04.14 р.) просить відмовити в задоволені позову посилаючись на норми ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування».

2-Відповідач - ФОП ОСОБА_1 в своїх письмових запереченнях (вх. 20.03.14 р.) також просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову мотивуючи тим, що по-перше, згідно довідки Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області Кімівський дитячий садок на даний час не працює. Працює Кімівський дитячий навчальний заклад з 09:00 години до 12:00 години без харчування дітей. По-друге, договір оренди частини Кімівського дитячого садка Березанського району Миколаївської області заключений у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України з додержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства; по-третє, Кімівська сільська рада Березанського району на законних підставах заключила з ФОП ОСОБА_1 договір оренди, за який з січня 2013 року по теперішній час щомісячно 2-відповідач сплачує по 350,00 грн.

17.04.2014 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд -

встановив:

1) 28 грудня 2012 року Кімівська сільська рада Березанського району Миколаївської області на 19 позачерговій сесії 6 скликання прийняла рішення № 12 яким відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердила договір оренди частини Кімівського дитячого садка площею 54 кв.м. під магазин ФОП терміном до 31.12.2015 року та встановила орендну плату за використання приміщення в розмірі 350,00 грн. в місяць згідно розрахунку.

2) Як наслідок наведеного, між відповідачами був укладений договір оренди згідно з предметом якого Кімівська сільська рада, як орендодавець, передає по приймально-сдаточному акту орендареві, (по справі - ФОП ОСОБА_1) нежитлове приміщення, розташоване в с. Кімівка вул. Радянська для використання під магазин.

Строк оренди встановлений з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

Предметом даного спору виступає незаконна передача органом місцевого самоврядування в користування підприємцю нерухомого майна, що відноситься до сфери освіти та перебуває в комунальній власності.

Факт прийняття на баланс 1-відповідачем будівлі дитячого садка підтверджений листом від 12.02.2014 р. № 48 Кімівської сільської ради, інвентарними картками та не спростований в засіданні. Інших документів стосовно передачі вказаного об'єкта від ПСП «Агрофірма ім. Петровського» Кімівській сільській раді учасники процесу суду не надали.

Прокурор та 1-відповідач стверджує, що будівлю дитячого садка в с. Кімівка в 2001 році було передано у комунальну власність від ПСП «Агрофірма ім. Петровського» в порядку, передбаченому ст. 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». Проте право власності (користування) на вказаний об'єкт нерухомого майна не зареєстроване (не оформлено) в порядку, передбаченому законодавством.

За таких обставин приміщення, що є об'єктом оренди за договором оренди (без дати) є комунальною власністю, відповідно - відносини сторін щодо оренди комунального майна регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна), договором оренди та іншими Законами.

В силу ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями щодо нерухомого майна, яке належить до комунальної власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ст. 25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За змістом п. 43 ч. 1 ст. 26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Отже, рада прийняла 28.12.12 р. рішення № 12 яке відповідає наведеним нормам, не порушивши покладені на неї Законом повноваження.

Водночас, вказане рішення сільської ради стосується надання суб'єкту господарської діяльності права на користування майном, що відноситься до об'єктів освіти і науки та перебуває в комунальній власності, породжуючи цивільно-правові відносини у сфері користування цим майном.

У відповідності до ч.4 ст. 61 Закону України «Про освіту» додатковими джерелами фінансування навчальних закладів освіти, у тому числі, можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Однак, згідно зі ст. 63 вказаного Закону матеріально - технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням .

Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти.

Згідно ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Фактично, органом місцевого самоврядування було прийнято рішення з визначенням мети оренди, яка не стосується надання освітніх послуг в орендованому нежитловому приміщенні.

Враховуючи вищенаведене, оспорюване рішення сесії Кімівської сільської ради від 28.12.2012 №12 вказаним вимогам законодавства не відповідає, що згідно з п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку.

Крім цього, суд звертає увагу 1-відповідача на невизначеність останнім прізвища підприємця в оспорюваному рішенні ради.

Дослідивши укладений між відповідачами договір оренди, суд дійшов висновків про обґрунтованість заявленних прокурором вимог і в цій частині позову.

Згідно наданих суду доказів вбачається, що нежитлове приміщення будівлі дитячого садка в с. Кімівка Березанського району Миколаївської області по вул. Радянська, 2 в оренду підприємцю за договором було передано 28.12.2012 року на підставі акту прийому-передачі майна.

За приписами пунктів 5, 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою . Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі) .

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналіз вищенаведених норм та обставин свідчить, що надання органом місцевого самоврядування в спірних відносинах приміщення будівлі дитячого садка в оренду для використання під магазин прямо суперечить нормам п. 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» та п. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту».

Незаконне надання в користування частини приміщень дитячого садка в с. Кімівка Березанського району Миколаївської області для розміщення магазину перешкоджає реалізації прав громадян України на доступну освіту та повній реалізації здібностей, таланту, всебічному розвитку дітей, що суперечить інтересам держави.

По-друге, стаття 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає порядок укладання договору оренди. Так, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком ( z0346-13 ), що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Зміст статті 10 цього Закону встановлює перелік істотних умов договору оренди.

Оспорюваний договір був укладений з порушенням відповідної процедури, оскільки відсутня заява ФОП на оренду конкретного нерухомого майна, а отже відсутнє належне погодження на укладання оспорюваного договору з органом уповноваженим управляти цим майном - Кімівською сільською радою.

Також, договір оренди укладений між відповідачами за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 10 Закону. Так, в договорі фактично відсутні: визначення об'єкту оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); урахування індексації орендної плати; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення оренди майна та порядок його повернення; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Крім того, договір не містить дати його укладання, номеру рішення ради (як підставу його укладення) та має виправлення в п. 1.2 які не узгоджені учасниками.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Судом встановлено, що під час укладання оспорюваного договору оренди, сторонами порушено вимоги ст. 9 та ст. 10 спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - не дотримано порядок його укладання та не отримано погодження органу, уповноваженого управляти орендованим майном - Кімівська сільська рада.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно приписам ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

За таких обставин, суд, визнавши недійсним вищенаведений договір оренди (без дати), застосовує наслідки недійсності правочину у вигляді реституції та зобов'язує орендаря за недійсним договором оренди - повернути орендодавцю - Кімівській сільській раді - частину орендованого приміщення площею 54 кв.м. дитячого садка розташованого за адресою: вул. Радянська, с. Кімівка, Березанський район.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісний стан неможливо. Тому договір оренди повинен визнаватися недійсним (нікчемним) і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення, відповідно сплачена за користування приміщенням за недійсним договором орендна плата в порядку реституції поверненню не підлягає. Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 15.04.2010р. у справі № 16/558).

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача, щодо визнання договору оренди недійсним та застосування до нього реституції у вигляді зобов'язання ФОП повернути орендоване приміщення орендодавцю, обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.

Центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 № 410/2011 «Про затвердження положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України» є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

Разом з тим, п. 4, п. 5, п. 6 зазначеного Положення, якими передбачено завдання, повноваження та права згаданого органу, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження комунальним майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересу держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це у позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері освіти і науки, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор цілком правомірно та обґрунтовано пред'явив цей позов в інтересах держави як позивач.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, але з урахуванням заяви позивача за ст. 78 ГПК України - задоволенню їх частково.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 78, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 28.12.2012 р. № 12 «Про затвердження договору оренди частини приміщення Кімівського дитячого садка».

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди нежитлового приміщення (без дати), укладений між Кімівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, згідно з яким останній надано в оренду частину приміщення дитячого садка площею 54 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути Кімівській сільській раді Березанського району Миколаївської області (57440, Миколаївська область, Березанський район, с. Кімівка, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 04375731) орендоване за недійсним договором частину приміщення дитячого садка площею 54 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2.

3. Стягнути солідарно з Кімівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57440, Миколаївська область, Березанський район, с. Кімівка, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 04375731) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 2436,00 грн. судового збору за дві вимоги немайнового характеру.

4. В іншій частини позову провадження у справі припинити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 18 квітня 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова