Рішення

від 07.04.2014 по справі 922/577/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р.Справа № 922/577/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламан шипінг ейдженсі" до ТОВ "Укртеплопром", с. Вільхівка про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Грачова Я.О.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламанш Шипінг Ейдженсі" (далі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплопром" (далі - відповідач) у якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу 10393,50 грн., суму штрафних санкцій 366,50 грн. та судовий збір у розмірі - 1827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1088/20від 07.03.2013 року в частині здійснення часткової оплати за надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування.

25.03.2014 року позивачем через канцелярію надано уточнення до позовної заяви, яким збільшено розмір позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 10393,50 грн., пеню у розмірі 983,52 грн. та судові витрати - 1827,00 грн. Крім того, позивачем змінено підставу позову, та в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на два рахунки за перевезення та експедирування вантажу у контейнері MOAU0464329: №LS-3773367 від 04.10.2013 року на суму 15235,60 грн. та №LS-3769364 від 19.09.2013 року на суму 9057,90 грн., які були оплачені відповідачем частково на суму 13900,00 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 10395,50 грн. Крім того на підставі п. 5.3.4. Договору позивачем нарахована пеня за увесь час прострочення у розмірі 983,52 грн.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, суд приймає до розгляду уточнення до позовної заяви, якими збільшено розмір позовних вимог та продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.03.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 1088/20 на транспортно -експедиторське обслуговування ( а.с.9 -14). У відповідності до предмету договору відповідач доручає, а позивач зобов'язався організувати за його рахунок транспортно - експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надавати інші транспортно - експедиторські послуги відповідачу за згодою сторін ( п.1.1 договору). Під кожну конкретне перевезення відповідач зобов'язався надати заявку, в якій обумовлюється найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу) узгоджена дата надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажоотримувача тата іншу необхідну інформацію, яка стосується організації ТЕО ( п. 1.3 договору).

Відповідач зобов'язався оплатити надані послуги позивача на протязі 3-х банківських днів після надання позивачем рахунка. розрахунки проводяться відповідачем на підставі виставлених рахунків ( п.4.1.5 договору ). Виконані послуги регулюються актом виконаних робіт та рахунком позивача ( п.4.1.6 договору ). В разі прострочення платежу за надані послуги, відповідач зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми яка підлягає оплаті за кожний день та за весь час такого прострочення ( п.5.3.4).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На виконання умов договору за № 1088/20 від 07.03.2013 року сторони погодили заявку за № 01 від 23.09.2013 року по перевезенню HBL 13/09/300-05393-008609 з контейнером № МОАU 0464329 та вартість обслуговування 2800 дол. США ( а.с.15) .

За надані послуги з перевезення вантажу у контейнері №МОАU 0464329 позивачем виставлено два рахунки: №LS-3773367 від 04.10.2013 року на суму 15235,60 грн. та №LS-3769364 від 19.09.2013 року на суму 9057,90 грн.

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок виконав частково в сумі 13000,00грн., за перевезення в сумі 10393,50 грн. не розрахувався. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями №271 від 1.11.2013 року та №289 від 25.12.2013 року (а.с. 77, 79).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем послуги, у розмірі 10393,50 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені за прострочення платежу в розмірі 983,52 грн.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010);

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П.5.3.4. Договору №1088/20 від 07.03.2013 року передбачено, що у разі прострочки клієнтом здійснення платежів за надані Експедитором послуги, Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми належної до сплати зв кожен день та за весь період такої прострочки.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожному рахунку, суд, перевіривши його обґрунтованість, дійшов до висновку, що він є правомірним, здійснений у межах періоду встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та відповідає умовам Договору. Отже, сума пені, яка належить до сплати складає 983,52 грн.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплопром" ЄДРПОУ 38117940 (62431, Харківська обл., с. Вільхівка, вул. Шевченко, 6, р/р 26002962507978 в ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі", ЄДРПОУ 35775947 (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Леніна,139, поштова адреса: 65082, м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12, р/р 260051266 у ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851) суму основного боргу у розмірі 10393,50 грн., суму пені - 983,52 грн. та судовий збір - 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова