Рішення

від 17.04.2014 по справі 913/757/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 квітня 2014 року Справа № 913/757/14

Провадження №8/913/757/14

За позовом Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Антрацит Луганської області,

до Управління соціального захисту населення Антрацитівської районної державної адміністрації, м. Антрацит Луганської області, -

про стягнення 40840 грн. 32 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Чернега М.С. - юрисконсульт 2-ї категорії, - довіреність №23 від 08.01.2014; Чернушенко О.В. - бухгалтер 2-ї категорії, - довіреність №734 від 11.04.2014;

від відповідача - представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ :

суть спору: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою про стягнення з відповідача - Управління соціального захисту населення Антрацитівської районної Державної адміністрації (далі - управління соцзахисту) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2011 року по лютий 2014 року у сумі 40840,32 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №174, укладених між сторонами 15.10.2008 та 05.02.2013 року.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від добровільного погашення вищезазначеної суми боргу.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/757/14.

До початку судового засідання 17.04.2014 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він свої вимоги підтримав повністю.

Відповідач до судового засідання не з'явився, але через представника позивача передав до суду відзив на позовну заяву від 14.04.2014 за вих. №18-721, яким поставив суд до відома про повне визнання позовних вимог, а також виклав клопотання про розгляд спору по суті за відсутності його представника.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36, 43 та 75 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

15.10.2008 між позивачем (теплопостачальна організація) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №174, відповідно до якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія, які відповідають температурному графіку, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) та в терміни, передбачені цим договором (п.1.1).

Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору на опалення - в опалювальний період.

Теплопостачальна організація має право, зокрема, на відшкодування за укладеним договором спричинених їй збитків згідно із діючим законодавством (п.4.1.3).

Споживач, зокрема, зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії згідно з договором (п.3.2.6).

Сторони домовилися, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (п.5.1) (згідно з додатком №1 до договору (а.с.24-25) - розрахунковим способом).

Оплата за поставлену теплову енергію за відсутності приладів комерційного обліку здійснюється розрахунковим методом згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку (п.6.1); розрахунковим періодом є місяць (п.6.2).

Згідно пункту 6.5 договору у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача у розрахунковому періоді шляхом перерахування споживачем грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства (п.3.1).

Сторони домовилися, що у договорі зазначається приєднане максимальне теплове годинне навантаження на опалення, а також місячний обсяг постачання теплової енергії (п.6.8).

У разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує збитки без зарахування неустойки (п.7.1).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2010 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених п.10.4 договору (а.с.21-23;24-28;34-36).

З наявних у справі доказів вбачається, що термін дії договору було пролонговано до 05.02.2013 року.

Сторони уклали до нього низку додаткових угод, які не мають істотного значення для вирішення цього спору (а.с.28-33).

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного ставлення відповідача до виконання умов цього договору станом на 28.03.2011 виникла заборгованість у сумі 18238,78 грн., яку відповідач визнав та з метою її погашення 28.03.2011 уклав з позивачем договір про розстрочку заборгованості за центральне опалення по договору №174 від 15.10.2008 (а.с.6;7), відповідно до пункту 1 якого відповідач взяв на себе зобов'язання у період часу з 01 квітня по 01 жовтня 2011 року погасити її.

З урахуванням того, що відповідач у строк до 01.10.2011 сплатив борг не у повній сумі, 01.10.2011 сторони уклали додаткову угоду до договору від 28.03.2011 про розстрочку заборгованості за центральне опалення по договору №174 від 15.10.2008, якою продовжили термін її погашення до 31.12.1011 (а.с.8).

Однак, як документально підтвердив позивач (а.с.37-38), відповідач у термін, вказаний у договорі про розстрочку заборгованості від 28.03.2011, борг заборгованість у сумі 18238,78 грн. не сплатив.

Станом на час розгляду цього спору відповідач визнав факт наявності даного боргу.

05.02.2013 між сторонами укладено новий договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №174 (з протоколом розбіжностей (а.с.18-19)), аналогічний за змістом однойменному договору від 15.10.2008 за виключенням того, що термін дії нового договору встановлено до 31.12.2013 (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п.10.4 (а.с.10-12;13-17).

20.01.2014 сторони уклали додаткову угоду №1 до цього договору (а.с.20), яка не має істотного значення для вирішення спору.

На підтвердження факту його виконання зі свого боку у період з квітня 2011 року по лютий 2014 року позивач надав до справи наступні документальні докази:

акти на включення (відключення) опалення, - кожен з яких підписано повноважними представниками сторін;

рахунки №174 за вказаний період на загальну суму 131047,81 грн. (а.с.39-58);

документальні докази факту їх отримання відповідачем - реєстри відправлення простих та рекомендованих листів та докази отримання низки рахунків уповноваженою особою відповідача (а.с.39-58).

З наданих позивачем до справи доказів вбачається, що відповідач частково вжив заходів до сплати вартості отриманих послуг з теплопостачання на суму 108446,27 грн. (а.с.37-38), з урахуванням чого залишок суми боргу становить 22601,53 грн. (131047,81 грн. - 108446,27 грн.), а його загальна сума становить 40840,32 грн. (22601,54 грн. + 18238,78 грн.).

Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом став факт ухилення відповідача від погашення згаданого боргу.

Відповідач позов визнав.

Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та ст.ст.275-276 ГКУ, - тобто надав відповідачу послуги з теплопостачання у обсязі, визначеному договором.

За таких обставин відповідач, отримавши від позивача послуги з постачання теплової енергії на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Відповідач визнав факт отримання (поставки) послуг з постачання теплової енергії, а також факт їх часткової оплати.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договорами №174 від 15.10.2008 та від 15.02.2013 на суму 40840,32 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимогу тільки про стягнення основного боргу, - що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 611, 612, 614, 623, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43,44,ч.2 ст.49,ст.ст.75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління соціального захисту населення Антрацитівської районної державної адміністрації - про стягнення 40840 грн. 32 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Антрацитівської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код 03196895, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Леніна, 44 Луганської області, - на користь Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 03076618, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Гірничорятувальна, 4 Луганської області, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 40840 (сорок тисяч вісімсот сорок) грн. 32 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.04.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 22 квітня 2014 року.

Суддя А.П.Середа