Рішення

від 17.04.2014 по справі 913/703/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 квітня 2014 року Справа № 913/703/14

Провадження №8/913/703/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський картон", смт Ювілейне м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Плюс", м. Луганськ, -

про стягнення 10368 грн. 76 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у засіданні брали участь:

від позивача - Голенко Г.М. - генеральний директор, - паспорт НОМЕР_1, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській обл. 18.01.2002; наказ №81/1-к від 26.10.2012;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію (гофроящики) у сумі 9930,20 грн. та пені за період з 03.11.2013 по 06.03.2014 у сумі 438,56 грн., нарахованих з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 64/09-13, укладеного між сторонами 25.09.2013.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від добровільної сплати боргу за отриману продукцію.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/703/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27.03.2014 до 17.04.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 17.04.2014 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, до судових засідань не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;29;35-36: та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам відповідача: 20.03.2014 - ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до слухання; 31.03.2014 - про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються підстави для висновку про вжиття ним належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

25.09.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір поставки №07/64/09-13, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовляти і передавати у власність покупця продукцію, найменування, кількість і ціна якої вказані у додатках до цього договору (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти продукції та оплатити у розмірі і в термін, встановлені цим договором (п.1.1).

Ціна за одиницю товару встановлюється у додатках (специфікаціях) до договору та виставленому рахунку (п.3.1); розрахунок за нього здійснюється безготівково не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції (п.3.2).

При порушенні термінів оплати, передбачених п.3.2 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення, від суми простроченого платежу (п.5.2).

Зі змісту договору вбачається, що сторони узгодили також інші істотні його умови.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (п.9.1) (а.с.7-8).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку та позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)видаткову накладну на відпуск відповідачеві товару - гофроящиків - на суму 9930,20 грн., яка містить підпис представника відповідача, уповноваженого на отримання товару; (а.с.10);

2)товарно-транспортну накладну №Р960 від 03.10.2013 на суму 9930,20 грн. (а.с.11);

2)довіреність №41 від 03.10.2013 на ім'я Валентинової І.В. - на право отримання матеріальних цінностей у позивача (а.с.24)

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, не сплатив його вартість, внаслідок чого станом на 05.02.2014 виник основний борг у сумі 9930,20 грн.

З пункту 3.2 договору вбачається, що відповідач повинен був здійснити оплату вартості отриманої продукції (товару) впродовж 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, - тобто (з урахуванням обставин справи) - не пізніше 02.11.2013.

Оскільки відповідач у зазначений термін не вжив заходів до повної сплати вартості отриманого товару, 05.02.2014 за вих. №51 позивач спрямував на його адресу претензію на суму 10098,20 грн. (9930,20 грн. основний борг + 168,00 грн. пеня), з вимогою сплатити зазначену суму до 18.02.2014 (а.с.13-14).

Відповідач не спростував та не заперечив факт отримання цієї претензії, - але у визначений термін борг не сплатив, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість продукції (товару), - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав 04.10.2013.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розраховуючи заявлену до стягнення суму пені, позивач дотримався цих приписів чинного законодавства.

Отже, спосіб захисту права, обраний позивачем, узгоджується з приписами ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,ч.3ст.22,ст.ст.32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський картон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Плюс" - про стягнення 10368 грн. 76 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Плюс", ідентифікаційний код 31995518, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.К.Маркса, 7, кім. 8, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський картон", ідентифікаційний код 36409073, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, смт Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 8-б, - основний борг за поставлену продукцію у сумі 9930 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 20 коп., пеню у сумі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 56 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.04.2014 оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 22 квітня 2014 року.

Суддя А.П.Середа