Рішення

від 17.04.2014 по справі 913/763/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 квітня 2014 року Справа № 913/763/14

Провадження № 15/913/763/14

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьк-Медсервіс", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 21534 грн 23 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 450 від 01.11.2006 про постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 15994 грн 70 коп., 3% річних у сумі 476 грн 79 коп., інфляційних втрат в сумі 48 грн 66 коп., пені в сумі 5014 грн 08 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.03.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 17.04.2014.

Письмовими поясненнями від 14.04.2014 № 06-05/1-37 позивач зазначив, що кінцевим місяцем нарахування інфляційних збитків є січень 2014 року.

Клопотанням від 14.04.2014 № 06-05/1-38 позивач просив суд розглянути справу без участі представника.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті www.irs.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул.Донецька, б.35, кв.49, м.Сєвєродонецьк Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьк-Медсервіс" (відповідач, споживач) був укладений договір № 450 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 договору).

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення - в період опалювального сезону у приміщення за адресою: вул.Донецька, 35/49, загальною площею 58,74 м 2 .

В п.2.2 договору сторони передбачили, що енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.11.2006 до 01.11.2007 теплову енергію в гарячій воді в межах Q на рік = 12 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням ЕQ=0,0060 Гкал/год.

Згідно до п.4.2.2 договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії споживачем в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В п.5.1 договору сторони домовились, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради згідно рішення № 1759 від 10.10.2006.

Згідно п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п.7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за 1 рік в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з 01.11.2006 та діє до 01.11.2007.

Відповідно до п.10.2 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Враховуючи викладене, договір продовжував свою дії відповідно на кожний наступний рік, починаючи з 2007 року.

Як зазначив позивач, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу становила:

- з 01.10.2011 по 31.03.2012 (тариф для потреб інших споживачів) 904 грн 55 коп. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 30.09.2011 № 200/1 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 30.09.2011 № 131 "Про встановлення тарифів на теплову енергію Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";

- з 01.04.2012 (тариф для потреб інших споживачів) 970 грн 02 коп. згідно наказу по підприємству від 21.03.2012 № 70 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 16.03.2012 № 136 "Про встановлення тарифів на теплову енергію Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";

- з 01.01.2014 (тариф для потреб інших споживачів) 900 грн 67 коп. згідно наказу по підприємству від 14.01.2014 № 8 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 31.12.2013 № 485 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".

За опалювальні сезони 2011-2014 роки позивач поставив у нежитлове приміщення відповідача, яке розташоване за адресою: вул.Донецька, 35/49, теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 17858 грн 22 коп.

Відповідач поставлену теплову енергію оплатив частково в сумі 1863 грн 52 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 15994 грн 70 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1 договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом.

Відповідачу були виставлені відповідні рахунки за лютий - березень 2012 року, жовтень - грудень 2012 року та надані докази їх отримання представниками відповідача (а.с.22-23, 25-27), рахунки за квітень 2012 року, січень 2013 - січень 2014 року направлені на адресу відповідача поштою (а.с.24, 28-35).

Крім того, позивачем виставлялися відповідачу відповідні претензії (а.с.36-37).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Таким чином позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за договором № 450 від 01.11.2006 за період з лютого 2012 року по січень 2014 року у сумі 15994 грн 70 коп. і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 25.03.2013 по 24.02.2014 у сумі 5014 грн 08 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за 1 рік в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем за період з 25.03.2013 по 24.02.2014 пені, дійшов висновку, що за рахунком від 31.12.2013 обгрунтованою є наступний розрахунок пені - 1664,68х1%х28 дн.=466 грн 11 коп., але оскільки суд обмежений розміром заявленої позивачем до стягнення суми пені і самостійно не може вийти за межі позовних вимог, вважає що до стягнення підлягає пеня в сумі 5014 грн 08 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних за період з 14.03.2012 по 24.02.2014 у сумі 476 грн 79 коп. (розрахунок наведений в позовній заяві), встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов повністю в цій частині.

Відносно інфляційних втрат за період з червня 2012 по січень 2014 року в сумі 48 грн 66 коп. суд зазначає, що позивачем неправильно визначений середній індекс інфляції, а тому обґрунтованим є наступний розрахунок інфляційних втрат:

Рахунки № 450, сума по рахунках, дата рахунківПеріод простроченняСередній індекс інфляціїСума інфляції 646,14 рах. від 30.04.2012Червень 2012 -січень 2014 100,09% 0,60 254,81 рах. від 31.10.2012Листопад 2012 - січень 2014 100,79% 2,03 1583,77 рах. від 31.12.2012Лютий 2012 - січень 2014 100,49% 7,86 2062,66 рах. від 31.01.2013Березень 2013 - січень 2014 100,59% 12,31 1601,93 рах. від 28.02.2013Квітень 2013 - січень 2014 100,59% 9,55 1299,17 рах. від 31.03.2013Травень 2013 - січень 2014 100,59% 7,75 539,64 рах. від 30.04.2013Червень 2013 - січень 2014 100,49% 2,68 471,43 рах. від 31.10.2013Грудень 2013 - січень 2014 100,7% 3,30 1128,76 рах. від 30.11.2013Січень 2014 100,2% 2,26 Всього: 48,34 Таким чином, інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 48 грн 34 коп.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьк-Медсервіс" задовольнити частково .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьк-Медсервіс", вул.Донецька, б.35, кв.49, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 33164361, на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, заборгованість в сумі 15994 грн 70 коп., пеню в сумі 5014 грн 08 коп., 3% річних у сумі 476 грн 79 коп., інфляційні втрати в сумі 48 грн 34 коп., судовий збір у сумі 1826 грн 97 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2014.

Суддя С.В. Смола