Рішення

від 09.04.2014 по справі 916/979/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2014 р.Справа № 916/979/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Шалапській М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тренченков О.М. (довіреність №б/н від 14.11.2013 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 09.04.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за приватного підприємства "Науково-виробнича компанія "Діалог Плюс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 17.03.2014 р. приватне підприємство "Науково-виробнича компанія "Діалог Плюс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 226 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.03.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження №916/979/14 із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №183364 від 08.04.2014 р. щодо реєстрації відповідача.

Також, в судовому засіданні 09.04.2014 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ФОП ОСОБА_3 не заперечує проти заявлених позовних вимог, проте просить суд припинити провадження по справі посилаючись на погіршення фінансового становища та неможливість повернення позики вчасно.

В судовому засіданні представник відповідач надав заяву про визнання позовних вимог в розмірі 226 000,00 грн. в повному обсязі.

09.04.2014 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив:

15.04.2013 р. між ПП «НВК «Діалог Плюс» (позикодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до п.1.1 якого позикодавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передав у власність позивальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 договору, а позичальник зобов'язався повернути позику у визначений договором строк.

Відповідно до п.2.1. договору розмір позики становив 426 000, 00 грн.

Згідно п.4.1. договору строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 1 (один) місяць.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов'язується протягом 10 календарних днів повернути позикодавцеві позику.

Відповідно до пункту 6.1, 6.2 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 30.05.2013 р.

17.04.2013 р. між ПП «НВК «Діалог Плюс» та ФОП ОСОБА_3 складено акт №1 приймання - передачі грошових коштів за договором позики від 15.04.2013 р., з якого вбачається, що відповідач отримав грошові кошти в розмірі 426000,00 грн.

Позивач вказує, що у визначений договором строк відповідач не повернув грошові кошти позивачу, чим порушив взяті на себе за договором позики зобов'язання.

04.06.2013 р. позивачем було направлено відповідачу претензію від 04.06.2013 р., відповіддю на яку від 05.06.2013 р. ФОП ОСОБА_3 повідомив, що до 03.08.2013 р. гроші будуть зараховані позивачу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, лише 14.01.2014 р. відповідач частково повернув грошові кошти згідно договору позики від 15.04.2013 р. в сумі 200000,00 грн., про що між позивачем та відповідачем був складений акт приймання-передачі грошових коштів №2.

З наведених підстав приватне підприємство "Науково-виробнича компанія "Діалог Плюс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій у загальному розмірі 226000 грн.

Відповідач у судовому засіданні наявність заборгованості підтвердив.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Згідно за статтею 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.

Глави 58, 60 Цивільного кодексу України передбачають можливість укладання як договорів найму, так і договорів позички.

Частиною 3 ст. 827 ЦК України передбачається, що до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач умови договору позики від 15 квітня 2013 року виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами, а відповідачем свої зобов'язання відносно повернення переданих у власність позивачем коштів, в строк, передбачений договором не виконані в повному обсязі.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 226000,00 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі як обґрунтована та підтверджена наявними матеріалами справи доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору з урахуванням розміру позовних вимог на суму 4520,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Науково-виробнича компанія "Діалог Плюс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Науково-виробнича компанія "Діалог Плюс" (65600, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, код ЄДРПОУ 36612341) суму в розмірі 226 000 (двісті двадцять шість тисяч) грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Науково-виробнича компанія "Діалог Плюс" (65600, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, код ЄДРПОУ 36612341) суму судових витрат в розмірі 4520 (чотири тисячі п'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14.04.2014 року.

Суддя Зайцев Ю.О.