Рішення

від 20.03.2014 по справі 917/135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2014 Справа № 917/135/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКР-ПРО", вул. Червоноармійська, буд. 50, кв. 30, м. Кременчук, Полтавська обл., 39625

про стягнення 7 842,45 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Назаренко В.К., довіреність № 8 від 02.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 08.12.2006 р.;

від відповідача: не з'явилися.

20.03.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БКР-ПРО" 7 842,45 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 30.05.2012 р. Договору № 396/12 оренди нежитлового приміщення, з яких : 6 825,00 грн. основний борг, 877,50 грн. пеня, 119,48 грн. 3% річних, 20,47 грн. інфляційні втрати.

Позивач надав суду заяву № 150/17-84 від 13.03.2014 р. (вх. № 3152 від 13.03.2014 р.) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 9 165,48 грн., з яких : 6 825,00 грн. основного боргу, 1 701,94 грн. пені, 492,30 грн. 3% річних, 146,24 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розцінює дану заяву як збільшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинний процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про збільшення позовних вимог. При цьому судом враховано п. 3.10, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,

встановив:

30.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БКР-ПРО" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 396/12 відповідно до якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення (каб. №330, 336) площею 39 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Кременчук, проїзд Ярославський,1 (інв. № 1051) (а.с. 9-13, далі - Договір оренди).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- передача об'єкту оренди орендарю та повернення останнього орендодавцю оформлюється відповідними актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору оренди);

- вступ орендаря в тимчасове користування приміщенням з моменту підписання уповноваженими з обох сторін акту здачі-приймання в триденний термін з моменту підписання договору. Датами початку та закінчення оренди є дати підписання відповідних актів здачі-приймання приміщення (п. 2.2. та п. 2.3 Договору оренди);

- до 20-го числа поточного місяця орендарем здійснюється передплата за кожний наступний місяць оренди шляхом внесення плати за оренду в касу або на розрахунковий рахунок орендодавця. (п. 5.1 Договору оренди);

- плата за оренду приміщення встановлена в розмірі 25,00 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. на місяць, загальна орендна плата становить 975,00 грн. (з ПДВ) на місяць (п. 5.2 Договору оренди);

- у випадку прострочення по сплаті зобов'язань по п. 5.1 Договору (орендних платежів), орендар сплачує на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 6.3 Договору оренди);

- строк оренди складає 12 місяців з моменту підписання акту здачі-приймання з обох сторін. Даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 01.06.2013 р. (п. 7.1 та пп. 7.1.1 Договору оренди).

Відповідно до акту здачі-приймання об'єкту оренди згідно договору оренди № 396/12 від 30.05.2012 р. Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (орендодавець) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "БКР-ПРО" (орендар) прийняло в строкове платне користування нежитлове приміщення (каб. №330, 336) площею 39 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Кременчук, проїзд Ярославський,1 (інв. № 1051) (а.с. 14).

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором оренди відповідач не проводив своєчасно та у повному обсязі розрахунків по орендній платі .

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду відповідач зобов'язання за Договором оренди , щодо сплати орендних платежів виконав не у повному обсязі, заборгованість останнього за період з листопада 2012 р. по травень 2013 р. складає 6 825,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення предмету позовних вимог) про стягнення з відповідача 9 165,48 грн., з яких : 6 825,00 грн. основного боргу, 1 701,94 грн. пені, 492,30 грн. 3% річних, 146,24 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором оренди щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, заборгованість останнього перед позивачем на момент прийняття рішення складає 6 825,00 грн., що підтверджується матеріалами справи .

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 825,00 грн. основного боргу за період з листопада 2012 р. по травень 2013 р. включно підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.3 Договору оренди передбачено, зокрема, що у випадку прострочення по сплаті зобов'язань по п. 5.1 Договору (несвоєчасної сплати орендних платежів), орендар сплачує на користь орендодавця суму пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1701,94 грн. пені за період з 20.11.2012 р. по 18.11.2013 р., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними частково, а саме в частині стягнення з відповідача 498,76 грн. пені за період з 20.11.2012 р. по 20.10.2013 р. (враховуючи момент, коли зобов'язання щодо кожного спірного орендного платежу за Договором оренди мало бути виконано, приписи п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а також п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 203,18 грн. у позові слід відмовити.

Крім того, при задоволенні позовних вимог в цій частині, судом враховано приписи п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України та п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено : "Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 492,30 грн. трьох процентів річних за період з листопада 2012 р. по лютий 2014 р. та 146,24 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2012 р. по лютий 2014 р., суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, що останні підлягають частковому задоволенню, а саме : в частині стягнення з відповідача 33,15 грн. інфляційних нарахувань та 396,93 грн. 3% річних (оскільки, при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних позивачем неправильно застосовано методику їх розрахунку, розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5")). В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 113,09 грн. та 3% річних у розмірі 95,37 грн. у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 825,00 грн. основного боргу, 498,76 грн. пені, 396,93 грн. 3% річних та 33,15 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволений позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БКР-ПРО" (вул. Червоноармійська, буд. 50, кв. 30, м. Кременчук, Полтавська обл., 39625), ідентифікаційний код юридичної особи 37074099, р/р № 260092740 в КФ АБ "Полтавабанк", МФО 331423 на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631), ідентифікаційний код юридичної особи 05808735, р/р 26004005180302 в АТ "Банк" Фінанси та кредит", м. Київ, МФО 300131 - 6 825,00 грн. основного боргу, 498,76 грн. пені, 396,93 грн. 3% річних, 33,15 грн. інфляційних втрат та 1 545,64 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складене 26.03.2014 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.