Рішення

від 27.03.2014 по справі 917/222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2014 Справа № 917/222/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар Союз", вул. Некрасова, 10, м. Кременчук, Полтавська обл., 39628

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава, 36000 в особі філії "Кременчуцька дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Некрасова, 1, м. Кременчук, Полтавська обл., 39628

про стягнення 10 200,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники до перерви :

від позивача: Самойленко О.С., довіреність № б/н від 03.02.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 30.06.2000 р.;

від відповідача: Урбанська О.В., довіреність № 01-15/01-2 від 08.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 13.03.2007 р..

У судовому засіданні 13.03.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.03.2014 р. до 10 год. 30 хв. з огляду на невиконання відповідачем вимог суду та частково задоволене судом клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для виконання відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у даній справі.

Представники після перерви :

від позивача: Самойленко О.С., довіреність № б/н від 03.02.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 30.06.2000 р.;

від відповідача: не з'явились.

27.03.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар Союз" про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Кременчуцька дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 10 200,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.02.2011 р. між сторонами договору поставки № 010201, з яких : 8 500,00 грн. основний борг та 1 700,00 грн. штраф.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач представництво у судове засідання після оголошеної перерви не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив, надав суду відзив на позовну заяву № 01-09/60-2 від 27.03.2014 р. (вх. № 3909 від 27.03.2014 р.). за мотивами якого проти позову заперечує.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

01.02.2011 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар Союз" (постачальник) та філією "Кременчуцька дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено Договір поставки товарів № 010201 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар (запчастини до автомобілів), а останній зобов'язувався прийняти та оплатити його в згідно накладних на кожну партію товару (п. 1.1 Договору поставки).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- ціна, асортимент та кількість товару узгоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору поставки);

- сума договору складає 49 999,00 грн. (п. 2.1 Договору поставки);

- розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочення платежу, у гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту передачі товару на підставі виставленого рахунку-фактури. Датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної (п. 2.2 та п. 3.4 Договору поставки);

- порушення покупцем строку приймання товару, що зазначений у п. 3.3 даного Договору, на строк більш ніж 10 днів, а також порушення покупцем строку оплати, зазначеного у п. 2.2. даного Договору, на строк більш ніж 10 днів, за змістом даного Договору вважається відмовою покупця від партії товару та тягне настання зазначених у п. 4.8 даного Договору наслідків. У випадку відмови покупця від замовленої партії товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від суми відповідної партії товару (п. 4.10 та п. 4.8 Договору поставки);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами зобов'язань по договору. Якщо по закінченню строку дії договору жодна зі сторін не заявила про його розірвання, то договір вважається пролонгований на один рік на тих самих умовах (п. 6.3 Договору поставки).

Як вказує у позовній заяві позивач, факт виконання ним зобов'язань з поставки товару покупцю за умовами Договору поставки та факт отримання покупцем товару на загальну суму 9 844,35 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних № СК-23-11-4 від 23.11.2010 р. на суму 1 604,85 грн., № СК-09-02-7 від 09.02.2011 р. на суму 3902,00 грн., № СК-10-02-1 від 10.02.2011 р. на суму 1 398,50 грн. та № СК-11-02-5 від 11.02.2011 р. на суму 2 939,00 грн., а також копіями довіреностей (типової форми № М-2) № 254 від 18.08.2010 р. та № 13 від 03.02.2011 р. на отримання представником відповідача від позивача товароматеріальних цінностей . Крім того, позивачем були пред'явлені відповідачеві відповідні рахунки на оплату отриманого ним товару (копії наявні у матеріалах справи).

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору щодо проведення оплати за отриманий товар позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 41 від 12.09.2011 р. з вимогою терміново оплатити вартість отриманого товару у розмірі 12 227,98 грн. (в т.ч. заборгованість яка є ціною даного позову).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним товар в розмірі 1 344,35 грн., на момент подання позову заборгованість відповідача складала 8 500,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 01.01.2014 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 8 500,00 грн. (а.с. 25).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 200,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.02.2011 р. між сторонами Договору поставки № 010201, з яких : 8 500,00 грн. основний борг та 1 700,00 грн. штраф.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (п. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що в межах строку дії Договору поставки позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 8 239,50 грн., що підтверджується копіями 3 шт. належним чином оформлених видаткових накладних, а саме : № СК-09-05-07 від 09.02.2011 р. на суму 3 902,00 грн., № СК-10-01-1 від 10.02.2011 р. на суму 1 398,50 грн., № СК-11-02-5 від 11.02.2011 р. на суму 2 939,00 грн. та копією довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей. Вказані первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема : назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки Договір поставки не містить приписів щодо застосування його умов до відносин між сторонами, які виникли до дати укладання Договору поставки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 8 239,50 грн., так як поставка товару згідно частково оплаченої відповідачем видаткової накладної № СК-23-11-4 відбулась 23.11.2010 р. (до моменту укладання Договору), тобто з даних матеріально-правових підстав позову задоволена бути не може.

Посилання відповідача на те, що вказані вище видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік", оскільки не містять посилання на Договір, суд оцінює як безпідставні, так якщо даний реквізит за чинним законодавством не є обов'язковим для зазначення у видатковій накладній, положеннями Договору поставки також не встановлено додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, у п. 4.10 та п. 4.8 Договору поставки сторони узгодили, що порушення покупцем строку оплати, зазначеного у п. 2.2. даного Договору, на строк більш ніж 10 днів, за змістом даного Договору вважається відмовою покупця від партії товару та тягне настання зазначених у п. 4.8 даного Договору наслідків. У випадку відмови покупця від замовленої партії товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від суми відповідної партії товару.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 700,00 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що останні є правомірними в частині стягнення з відповідача 1 647,90 грн. штрафу з урахуванням суми основної заборгованості, яка визнана судом заявленої до стягнення правомірно.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 239,50 грн. основного боргу та 1 647,90 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 260,50 грн. основного боргу та 52,10 грн. штрафу у позові слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код юридичної особи 32017261, р/р 2609054606207 в ПРУ КБ "Приватбанк", м. Кременчук, МФО 331401) в особі філії "Кременчуцька дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Некрасова, 1, м. Кременчук, Полтавська обл., 39628, ідентифікаційний код юридичної особи 03446564, р/р 26009054606207 в ПРУ КБ "Приватбанк", м. Кременчук, МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар Союз" (вул. Некрасова, 10, м. Кременчук, Полтавська обл., 39628), ідентифікаційний код юридичної особи 35131673, р/р 26002050002719 в Кременчуцькій філії АКБ "Індустріалбанк", м. Кременчук , МФО 331304) - 8 239,50 грн. основного боргу, 1 647,90 грн. штрафу та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 260,50 грн. основного боргу та 52,10 грн. штрафу відмовити.

Повне рішення складене 01.04.2014 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.