Рішення

від 08.04.2014 по справі 910/2452/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2452/14 08.04.14

За позовом Приватного підприємства «Алекс-1»

До Дочірнього підприємства «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд»

Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

Про стягнення 73 881,42 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Юрченко О.А. - по дов. № 12/01-ГС від 01.11.2011

від відповідача Рогізний А.А. - по дов. № б/н від 03.03.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Алекс-1» про стягнення з Дочірнього підприємства «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» 70 000,00 грн. основного боргу, 3 179,06 грн. пені, 702,36 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору охорони об'єкта № 24.19/12 від 24.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 порушено провадження у справі № 910/2452/14 та призначено справу до розгляду на 11.03.2014.

Позивачем 11.03.2014 до відділу діловодства суду подано заяву відповідно до ст 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 63 000,00 грн. основного боргу, 3 179,06 грн. пені та 702,36 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2452/14 від 11.03.2014, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.02.2014, розгляд справи був відкладений на 27.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2452/14 від 27.03.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.02.2014 та ухвали від 11.03.2014, розгляд справи був відкладений на 08.04.2014.

Відповідач у поданому 07.04.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує повністю та зазначає, що відповідачем станом на 07.04.2014 сума боргу в розмірі 63 000,00 грн. сплачена повністю. Зазначає, що затримка у виплаті наданих послуг була зумовлена відсутністю коштів.

Позивач в судовому засіданні 08.04.2014 підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Відповідач в судовому засіданні 08.04.2014 проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені та 3% річних заперечував.

В судовому засіданні 08.04.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 між Дочірнім підприємством «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (замовник) та Приватним підприємством «Алекс-1» (орендар) було укладено договір охорони об'єкта № 24.19/12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт, згідно дислокації (додаток № 1), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 17.

Згідно з п. 1.2. договору вид охорони постова служба охорони, що здійснюється шляхом забезпечення контрольно-пропускного режиму, та охороною матеріальних цінностей на об'єкті охорони, згідно Інструкції охоронника (додаток № 2).

Відповідно до п. 1.4. договору виконавець надає послуги за цим договором особисто.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 63 000,00 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 3 179,06 грн., 3% річних в сумі 702,36 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.1. договір укладено строком на один рік.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не вимагатиме його припинення, або переукладення, тоді він залишається в силі на попередніх умовах і на той же самий строк.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не подано.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику погоджується сторонами та визнається в умовах розрахунку договірної ціни (додаток № 3 до договору), і включає оплату виконавця за надання послуг передбачених договором.

Згідно додатку № 3 до договору сторони визначили, що вартість послуг охорони становить 17 0000,00 грн. за один місяць.

Відповідно до п. 2 додатку № 3 до договору замовник щомісяця здійснює розрахунки із виконавцем за договором протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг за звітний місяць, але не пізніше 5 числа місяця, що йде за звітним.

Позивачем подано наступні акти надання послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін: № 5 від 31.01.2013 на суму 17 0000,00 грн., № 12 від 28.02.2013 на суму 17 000,00 грн., № 18 від 31.03.2013 на суму 17 000,00 грн., № 25 від 30.04.2013 на суму 17 000,00 грн., № 32 від 31.05.2013 на суму 17 000,00 грн., № 38 від 30.06.2013 на суму 17 000,00 грн., № 44 від 31.07.2013 на суму 17 000,00 грн., № 51 від 31.08.2013 на суму 17 000,00 грн., № 58 від 30.09.2013 на суму 17 000,00 грн., № 65 від 31.10.2013 на суму 17 000,00 грн., № 73 від 30.11.2013 на суму 17 000,00 грн., № 80 від 31.12.2013 на суму 17 000,00 грн., № 3 від 31.01.2014 на суму 17 000,00 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, що оплата проводиться щомісячно не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним.

28.01.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору з 01.02.2014, а також сторони підтвердили, що на момент укладення цієї угоди сума заборгованості замовника перед виконавцем за договором становить 70 000,00 грн. Також даною угодою сторони закріпили факт належного надання послуг виконавцем та відсутності претензій з боку замовника за отримані послуги.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2.2. договору відповідач зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги в установленому цим договором порядку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані послуги охорони в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становила 63 000,00 грн.

Проте, відповідачем подано наступні платіжні доручення: № 2410 від 03.02.2014 на суму 2 000,00 грн., № 1411 від 24.02.2014 на суму 3 000,00 грн., № 967 від 28.02.2014 на суму 2 000,00 грн., № 2704 від 11.03.2014 на суму 12 000,00 грн., № 2775 від 17.03.2014 на суму 10 000,00 грн., № 2873 від 26.03.2014 на суму 5 000,00 грн., № 2814 від 28.03.2014 на суму 6 000,00 грн., № 2929 від 01.04.2014 на суму 6 000,00 грн., № 1091 від 07.04.2014 на суму 17 000,00 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 63 000,00 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.9.1. договору передбачено, що за прострочення строків сплати, передбачених п. 2.2. договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,05% від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони, проте враховуючи вказані вище норми розмір пені позивачем обмежений розміром подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 3 179,06 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 179,06 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті послуг охорони, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 702,36 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 702,36 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства «Алекс-1» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що борг частково сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 63 000,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (м. Київ, просп. Червонозоряний, 17, код ЄДРПОУ 03393945) на користь Приватного підприємства «Алекс-1» (м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 417, код ЄДРПОУ 36476422) 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 06 коп. пені, 702 (сімсот дві) грн. 36 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.04.2014.

Суддя В.В.Сівакова