Рішення

від 07.04.2014 по справі 910/24902/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24902/13 07.04.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Ганза»

до Комунального підприємства «Притулок для тварин»

про стягнення 29 897, 86 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Вернигора О.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Ганза» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Притулок для тварин» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 13 від 14.02.2012 р. у розмірі 28 000, 00 грн. та 1 897, 86 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24902/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/24902/13 передано судді Морозову С.М. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/24902/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із лікарняного, справу № 910/24902/13 передано їй для подальшого розгляду.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 1 000, 00 грн., у якій зазначає, що відповідачем частково сплачено заборгованість за поставлений товар договором № 13 від 14.02.2012 р. у розмірі 1 000, 00 грн. та сума позову має становити 28 897, 86 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Проаналізувавши зміст поданої заяви, суд дійшов висновку, що позивач не просить суд стягнути з відповідача зменшену суму, а лише зазначає яка сума, на його думку, складає позов; крім того, у своїй заяві Приватним акціонерним товариством «Ганза» не вказано, яку з позовних вимог ним зменшено, тоді як в межах даної справи позивачем заявлено дві позовних вимоги: про стягнення суми основного боргу та про стягнення пені; також позивачем не направлено копію вищезгаданої заяви відповідачеві.

За таких обставин суд вважає, що подана заява не відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд відмовляє позивачеві у її прийнятті та задоволенні.

Тож, судом розглядаються вимоги, вказані у позовній заяві.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив; відзиву на позов не надав, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Жодних клопотань, в тому числі й про відкладення розгляду справи, відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.04.2014 р. на підставі ст.ст., 75, 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Ганза» та Комунальним підприємством «Притулок для тварин» укладено договір № 13, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити препарат кетамідор р-р д/ін'єкцій, фл 10 мл, загальна кількість, асортимент, одиниці виміру якого визначаються сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 4.1. договору сума договору складається із сум, що вказані у видаткових накладних, специфікація, оформлених належним чином на протязі дії договору та становить 99 836, 40 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору відповідач зобов'язується здійснити оплату вартості товару, визначеної в рахунку та видатковій накладній на поточний рахунок позивача. У разі атримки бюджетного фінансування відповідача розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення закупівлі на свій реєстраційних рахунок, але не більше 6-ти банківських днів з дати отримання товару.

Договір, відповідно до п. 10.6., вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 99 836, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1200180 від 17.02.2012 р., копію якої долучено до матеріалів справи.

Також матеріалами справи (копії накладних на повернення товару) підтверджується повернення Комунальним підприємством «Притулок для тварин» позивачу товару на загальну суму 69 397, 68 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься виписки з банківського рахунку Приватного акціонерного товариства «Ганза» про перерахування відповідачем 3 438, 72 грн. за договором № 13 від 14.02.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу № 13 від 14.02.2012 р. в частині оплати поставленого Приватним акціонерним товариством «Ганза» товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 28 000, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

Таким чином, виходячи з умов договору № 13 від 14.02.2012 р., відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний оплатити отриманий ним товар не пізніше 6-ти банківських днів з дати отримання товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість Комунального підприємства «Притулок для тварин» лише на суму 27 000, 00 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується поставка позивачем товару, враховуючи, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів належного виконання ним зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за договором № 13 від 14.02.2012 р. у розмірі 27 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 897, 86 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, положення щодо стягнення неустойки у разі порушення боржником зобов'язання мають обов'язково бути закріплені письмово.

В той же час, укладений між сторонами договір № 13 від 14.02.2012 р., не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання шляхом нарахування неустойки, а відтак - вимога позивача про стягнення пені визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме - стягнення заборгованості у розмірі 27 000, 00 грн.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Ганза» задовольнити частковою.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Притулок для тварин» (04073, м. Київ, пров. Бондарський, 13-19-А, код ЄДРПОУ 32620706), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Ганза» (04073, м. Київ, пр. Московський, 13, код ЄДРПОУ 16283454) заборгованість у розмірі 27 000, 00 (двадцять сім тисяч грн. 00 коп.) грн. та 1 553, 74 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три грн. 74 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.