Рішення

від 15.04.2014 по справі 914/4587/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа № 914/4587/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Компанії «ППГ Поліфарб Цешин С.А.», Польща, м. Цешин

до відповідача: Приватного підприємства «Мозаїка», м. Львів

за участю третьої особи, без самостійних вимог, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про: стягнення 16 675,56 Євро (що становить 181 164, 72 грн.).

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - адвокат (Довіреність б/н від 09.09.2013 р.)

Від відповідача: не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Компанії «ППГ Поліфарб Цешин С.А.», Польща, м. Цешин до відповідача - Приватного підприємства «Мозаїка», м. Львів про стягнення 16 675,56 Євро (що становить 181 164, 72 грн.) боргу за поставлений товар.

Ухвалою суду від 16.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.12.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Спір розглядався у строки відповідно до положень ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65 р., до якої Україна приєдналась 19.10.2000 р.

29.01.2014 р. відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 06.12.2014 р. про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 31.01.2014 р. вищевказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі ч. 2 ст. 106 ГПК України.

13.02.2014 р. в канцелярію суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 6414/14), відповідно до якого ПП «Мозаїка» позов не визнає.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач у Відзиві зазначає, що товар, заборгованість за який є предметом спору, було замовлено у відповідності до укладеного між сторонами Контракту № 019-ZIW-2009 від 05.11.2009 р., яким передбачено, що у випадку неможливості вирішення суперечок, розбіжностей чи претензій, що витікають із даного Контракту, такі будуть вирішуватися в порядку, встановленому діючим законодавством Польщі у Арбітражному суді при Національній господарській палаті у Варшаві (пп. 10.1. п. 10 Контракту). Таким чином, відповідач вважає що даний спір не підлягає розгляду Господарським судом Львівської області, просить суд провадження у справі припинити.

У Поясненнях б/н від 12.02.2014 р. (вх. № 6415/14 від 13.02.2014 р.) позивач викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача заперечив, вказавши, що положення Контракту № 019-ZIW-2009 від 05.11.2009 р. не можуть застосовуватись при вирішенні даного спору оскільки згідно п. 10.7. Контракту такий вступав в силу з дня його підписання і діяв до 31 грудня 2010 р. По закінченню терміну дії даного Контракту його умови залишалися дійсними по відношенню до всіх партій товару, які до закінчення терміну дії даного контракту не були ще оплачені. Таким чином дія наданого відповідачем Контракту закінчилася 31 грудня 2010 р. і не може стосуватися правовідносин, які виникли з приводу поставки товару здійсненої 21 листопада 2012 р.

Окрім того позивач зазначає, що доказом передачі товару перевізнику покупця на умовах FCA є товарно-транспортна накладна (CMR) від 21 листопада 2012р. Підставою оформлення вказаної товарно-транспортної накладної був рахунок-фактура (інвойс) № 286350 позивача про що безпосередньо вказується у графі 5 накладної. Даний рахунок-фактура не містить посилань на контракт № 019-ZIW-2009 від 05.11.2009 р., а відтак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували здійснення передачі товару саме на підставі згаданого Контракту.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що даний спір підлягає розгляду у суді за місцем знаходження відповідача ПП «Мозаїка», а саме у Господарському суду Львівської області.

Ухвалою від 25.02.2014 р. суд, за клопотанням позивача, залучив до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_2. Зазначене клопотання позивача ґрунтувалось на тому, що товар, несплата за який становить предмет позову у вказаній справі, був переданий перевізнику відповідача ФОП ОСОБА_2, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною CMR б/н від 21.11.2012р., а тому прийняття рішення по справі може вплинути на права та обов'язки даної особи.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин даного господарського спору суд Ухвалою від 11.03.2014 р. витребував від митного поста «Городок» Львівської митниці Міндоходів для огляду оригінал міджнародної товарно-транспортної накладної CMR від 21.11.2012 р.

04.04.2014 р. Супровідним листом № 13-70-10/20-3039 від 04.04.2014 р. витребовувані судом документи надійшли в канцелярію суду.

В судовому засіданні 15.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задоволити.

Відповідач та третя особа явку представників в судове засідання 15.04.2014 р. з невідомих причин не забезпечили.

Слід вказати, що поштові конверти з копіями ухвал суду, які скеровувалися на вказану у позовній заяві та Витягу з ЄДРЮО та ФОП № 923367 станом на 16.01.2014 р. адресу Приватного підприємства «Мозаїка»: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 238, повертались на адресу суду із відміткою поштового відділення про те, що адресат вибув.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Як зазначається у позовній заяві 21.11.2012 р. позивачем було продано відповідачу матеріали для обробки та ремонту приміщень згідно переліку, зазначеного у Рахунку-фактурі № 286350533 від 21.11.2012 р. (інвойс) на загальну суму 16 675,56 Євро.

Передача товару здійснювалася на підставі Рахунку-фактури № 286350533 від 21.11.2012 р. (інвойсу), який було виставлено позивачем на запит відповідача.

На підтвердження факту передачі відповідачу товару позивач надав суду копію Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 21.11.2012 р., оригінал якої надано суду для огляду Супровідним листом Львівської митниці Міндоходів № 13-70-10/20-3039 від 04.04.2014 р.

Як стало відомо суду із вищевказаного документа одержувачем товару у CMR значиться Мозаїка, м. Львів, вул. Зелена, 238; перевізником товару є ОСОБА_2; підпис одержувача вантажу на CMR відсутній.

У відповідності до Рахунку-фактури № 286350533 від 21.11.2012 р. термін оплати товару встановлено - протягом 30 днів, дата оплати - 21.12.2012 р.

У позовній заяві позивач вказує, що станом на час подання позову жодних претензій чи зауважень від відповідача з приводу факту отримання, кількості чи якості товару не надходило, однак у вказані в Рахунку-фактурі № 286350533 від 21.11.2012 р. строки відповідач отриманого товару не оплатив.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Як встановлено в процесі розгляду справи, 21.11.2012 р. позивачем було продано відповідачу матеріали для обробки та ремонту приміщень згідно переліку, зазначеного у Рахунку-фактурі № 286350533 від 21.11.2012 р. (інвойс) на загальну суму 16 675,56 Євро.

Згідно вищевказаного Рахунку-фактури умовам поставки сторони визначили FCA CIESZYN (Франко-перевізник в Цешин), валюта поставки - Євро.

Франко перевізник (…назва місця) - термін інкотермс , який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця, в даному випадку до м. Цешин.

Таким чином, сторонами і спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Частина 2 ст. 712 ЦК України передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наданою суду Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 21.11.2012 р. підтверджується, що 21.11.2012 р. позивач передав перевізнику - ОСОБА_2 товар згідно Інвойсу 286350533 на загальну суму 16 675,56 Євро , одержувачем якого визначено Мозаїка, м. Львів, вул. Зелена, 238

Оригінал вищевказаної CMR надано суду для огляду Супровідним листом Львівської митниці Міндоходів № 13-70-10/20-3039 від 04.04.2014 р., копію долучено до матеріалів справи.

Положення ст. 644 ЦК України передбачають, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

До правовідносин, що виникають з договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах застосовуються положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р., до якої Україна приєдналася 23.08.1989 р.

Стаття 31 Конвенції передбачає, що якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки полягають, зокрема, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару,- у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи документами, а саме Рахунком-фактурою № 286350533 від 21.11.2012 р. та Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 21.11.2012 р. підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 16 675,56 Євро.

Окрім того, слід вказати що у Відзиві на позовну заяву (вх. № 6414/14) відповідач факту отримання товару від позивача не заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З наведеної правової норми випливає, що у випадку, коли термін оплати товару сторонами не погоджений, то перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. В даному випадку положення ч. 2 ст. 530 ЦК Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

Рахунком-фактурою № 286350533 від 21.11.2012 р. передбачено термін оплати - протягом 30 днів, до 21.12.2012 р.

В судовому засіданні суд встановив, що отриманого від позивача товару відповідач станом на день прийняття судом рішення у справі не оплатив.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 675,56 Євро боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Вищий господарський суд України у Інформаційному листі від 29.06.2010 р. № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» на запитання чи необхідно у прийнятті судового рішення про стягнення іноземної валюти зазначати в резолютивній частині такого рішення еквівалент стягуваної суми в національній валюті України (гривнях) вказав наступне:

Господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях (п. 19 Інформаційного листа).

Як вже зазначалося, відповідач у Відзиві на позовну заяву (вх. № 6414/14) вимоги позивача заперечив, посилаючись на те, що даний спір не підлягає вирішенню у Господарському суді Львівської області.

Дослідивши зміст Контракту № 019-ZIW-2009 від 05.11.2009 р., на який відповідач посилається на підтвердження викладених у відзиві доводів суд встановив, що згідно п. 10.7. Контракту термін дії даного правочину сторонами визначено до 31.12.2010 р. та погоджено, що по закінченню терміну дії Контракту його умови залишаються дійсними по відношенню до всіх партій товару, які до закінчення терміну дії контракту не були ще оплачені.

Враховуючи те, що поставка товару, заборгованість за який є предметом даного спору відбулася 21.11.2012 р., тобто після закінчення дії Контракту № 019-ZIW-2009 від 05.11.2009 р., посилання на даний правочин ні у Рахунку-фактурі № 286350533 від 21.11.2012 р. ні у Міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 21.11.2012 р. не міститься, суд вважає доводи відповідача про поширення на спірні правовідносини умов Контракту № 019-ZIW-2009 від 05.11.2009 р. необґрунтованими.

У відповідності з п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 509, 525, 530, 526, 599, 644, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мозаїка» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 238. Ідентифікаційний код 31362319) на користь Компанії «ППГ Поліфарб Цешин С.А.» («PPG POLIFARB CIESZYN S.A.») (Польща, 43-400 м. Цешин, вул. Хеміков 16 (ul. Chemikov 16, 43-400 Cieszyn, Polska) Ідентифікаційний код (№ KRS) 0000078667) 16 675,56 Євро боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Мозаїка» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 238. Ідентифікаційний код 31362319) на користь Компанії «ППГ Поліфарб Цешин С.А.» («PPG POLIFARB CIESZYN S.A.») (Польща, 43-400 м. Цешин, вул. Хеміков 16 (ul. Chemikov 16, 43-400 Cieszyn, Polska) Ідентифікаційний код (№ KRS) 0000078667) 3 640,00 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.04.2014 р.

Суддя Ділай У.І.